"Квітка з твоєї долоні..." - ліричні поезії Марії Дем'янюк


 

 

     Марія Дем'янюк

Квітка з твоєї долоні...

Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця.
Ніжність твоя до нестями
гладить моє волосся.
Серце ледь чути співає,
райдужне двоголосся.
Звідки такі мережки
слів неймовірно ніжних?
Сховані вже сережки
плетивом шовкоманіжним.
Ніжно тебе голублю.
Тепло торкаюся скроні.
В серці твоїм виростає
квітка... з моєї долоні.

 

 

***
Сонце твоїх обіймів
Розтопило муругий смуток.
Знову біжу я полем
З безліччю незабудок.
Хмари кладу на долоні,
Наче кульбаби здуваю,
Небо цілую у скроні,
Сяєво сині черпаю.
Маків тендітні голівки –
У пурпурових хустинах,
Ніжно-рожевий ранок
Сяє у сріблоросинах.

 

* * *

 

Коло

Ти обійняв мене й утворилося 
коло. Я – в центрі кола,
Та небосині ріка
розлилася довкола.
Стишена ніжність
навшпиньках ступала чутливо –
Світло блискуче
в долоньках несла чарівливо.
Лагідне сяйво
торкалось купелі-зіниці:
Дотиком Бога 
ясніють закохані лиця.
Я обійняла тебе 
у твоїм колі,
і закружляли слова – 
дякують долі.

 

* * *

 

Листопадневий    падолист...

Листопадневий падолист,
Вальсує вітер листя кленa.
У жовтозорянім намисті
Танцюють почуття шалено.
Душа пече солодкомуко:
Кленове листя зорегасне,
Кораблики думок прекрасних,
Зітхання соняшних світань.
Бальзамово шепочуть віти – 
Коханню нашому ясніти,
І жовте полум’я розлуки 
Цілує ніжно наші руки.
Листопадневий падолист,
Кружляють зорі в дивовальсі,
Журба розтанула в романсі
В листопадневий падолист...

 

 

***
Усміхаюся усіма зорями нічного неба – 
Для тебе.
Місяць човником мандрує в морі кохання
До рання,
Я запрошую сон, що блукає
        на стомлених ніжках,
До ліжка,
Де чекаю під ковдрою
        ніжності і поцілунків – 
Долі дарунків.
І намисто думок, подарованих днем,
Ледь торкнувшись, знімаю.
Під мелодію вітру, який колискову співає,
Свої сни я вітаю…

 

 

Марія Дем'янюк. Вірші про кохання. Вірші про любов. Інтимна лірика. Зірки запалених свічок.

 

 

Зірки запалених свічок...

Зірки запалених свічок
І темінь неба...
У вирії ніжнодумок
Лечу до тебе...
Я зірку спогадів несу
В яснодолоні -
Нехай торкається вона
Твоєї скроні.
Тендітне сяєво свічі
Нас поєднає -
Мерехкотітимеш мені
Зорею Раю...

 

* * *

 

Нічне прохання

Поклич мене в свій сон, благаю,
Під звук небесного роялю
Моє там серце заспіває
Як віддано тебе кохає:
Романс для двох…
Зови мене в свій сон, благаю,
Натхненно пензлем намалюю,
Як в пошуках тебе мандрую
Країною надій, рожевих мрій:
Ескіз для двох…
Проси мене в свій сон, благаю,
Там розповім як смуток тоне
У погляді озер бездонних –
Твоїх очей: сюжет для двох…

 

* * *

 

Нічне

Зірка упала в очі –
теплі з тобою в нас ночі.
Місяць упав у серденько
і усміхнувся, мов ненька.
Хмари упали у душу,
тишу таку не порушу,
буду між ними літати,
щастя своє сповивати.
Вірші мостились в долоні,
в рими горнулися сонні...
Лише метелик ночі
крилами хизувався,
І на муругі крила
стомлено Янгол глядів...

 

 

***
Коли печаль одягне пектораль,
І скіфи-воїни складуть щити,
Віщунка зачитає пастораль,
Де у саду гуляємо я і ти.
Сюжет завершено: Завіса – Небеса,
Закінчилися пристрасті Шекспіра,
Лише звучить тихенько дивна ліра,
І стиглі яблука... Яка краса!
Завершилася довга епопея,
Та чути кроки нового Енея.
Як Марк Шагал держав її за руку,
Тримай мене, не винесу розлуки...

 

 

Марія Дем'янюк. Вірші про кохання. Вірші про любов. Інтимна лірика. Квітка з твоєї долоні. Зірки запалених свічок. Тобі.

 

 

Тобі

Я стаю тендітним сяйвом,
Засинаю на твоїй долоньці,
Яка схожа на пелюстку ромашки,
Що приклеєна до жовтого сонця.
Я крізь сон відчуваю подих твій,
Ніжний, легкий, як світло неба,
Поцілунок, добраніч, тремтіння вій,
І блакиттю всміхаюсь до тебе.
Як багряна зоря заллє небовид,
Підрум’янить обличчя світанку,
Я росою ромашки вдихатиму світ,
Усміхаючись ясно серпанку.

 

* * *

 

Про   ніжність

Я заздрю твоєму сну, бо ти у його полоні,
А я біля тебе сиджу, і ніжність
             жевріє в долонях.
Солодкого спокою миті: ти спиш,
             мов маленьке дитя.
Не в силі тебе розбудити, спи любий,
             моє життя.
Всміхаєшся тепло вві сні, бо, мабуть,
             наснилось приємне,
І світло розлилось в мені,
       тобі усміхаюсь взаємно.
На ранок, як сон відлетить,
        прокинешся ясноздивовано,
І ніжності сяйво умить зустріне
                       тебе зачаровано.

 

* * *

 

Тобі

Люблю тебе усіма барвами багряних кольорів:
палітрою ніжно-рожевою,
пурпуровими хвилями червоних морів,
відтінками клена порою листопадневою.
Люблю тебе глибокою синявою:
пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
в обіймах твоїх розтікаюся блакитною рікою
з дивними мушлями із сяючими перлинами.
Люблю тебе переливами оранжевого:
золотом соняхів, цілунками жовтогарячих нагідок,
усміхаюся сяєвом ясної літньої пори
з безліччю ластовинок – помаранчевих міток.
Кохаю тебе лазуровим відтінком,
зеленим, багрянцем, білосніжною ніжністю...
Ти – світ мій! Дарунок, з безмежною щедрістю
Подарований Небом безкраїм Любові 
Всевишності…

 

 

Марія Дем'янюк. Вірші про кохання. Вірші про любов. Інтимна лірика. Квітка з твоєї долоні. Зірки запалених свічок. Тобі. Дочекалися.

 

 

Дочекалися

Цілувало голівоньку сонце -
Золотило руде волосся,
Наречена у білій сукні
Танцюватиме як повелося.
Очі карі в яскринах світла,
І червоні медові вуста.
Матіолою наче заквітла
Ніжноусмішка золота.
Неземна,а немов небесна:
Сяйво неба плело фату,
Наче сила взялася чудесна
Освятити цей день за мету...
В нього смуток в очах глибоко,
Чи не вперше сльоза бринить:
Їй на зустріч не ступить ні кроку,
Без ноги нерухомо сидить.
Підпливла, міцно стиснула руку,
Закружляли у вальсі отак:
Наречена - небесна лебідка,
У візку інваліднім вояк...
Дивомить: стало тиші тихіше,
Щедре небо усе залило:
Світло сяяло вдвічі ясніше,
Як торкалось крила крило...

 

 

***
Якби не Ти, мене би не було.
Якби не Я, ти також був би Іншим,
Та із мосту поміж святим і грішним
Ми не стрибнули б у швидке русло.
І не втонула б неба синь у морі,
І вітер хвилями не так би малював,
І хмари човеном повезли б наші долі
Не цим маршрутом, на не той вокзал.
Якби не Ми, то все було б інакшим...

 

 

***
Невимовна ніжність у моє серце увіллється,
Як подумаю про тебе, коханий.
На подих твій душа мрією озветься,
Рожевою, мов сонця промінчик ранній.
Твої сліди приховані шовком моїх думок,
Щоби вітер їх не розвіяв.
Синьооке небо одягає із жасмину вінок,
Щоб хмариною усміхатися твоїм мріям.
Слова твої оселилися у моїх ясноднях,
Де їм затишно і надійно.
А сни зачаровано споглядають зоряний шлях,
Де для тебе пісня моя звучить нестримно.
Дозволь в молитвах трепетно згадувати тебе,
І більшого щастя не знаю. 
Нехай твій Ангел тебе береже,
Й кохає, як я кохаю...

 

 

Марія Дем'янюк. Вірші про кохання. Вірші про любов. Інтимна лірика.

За матеріалами: Марія Дем’янюк. «Світань». Літературно-художнє видання. Поезія. На обкладинці - картина «Осінь» Миколи Мазура. Хмельницький, Видавництво "ФОП Горенюк Ю. І. «Polylux design & print»", 2020 р., 200 стор. 133 - 148.

 

 

 

 

Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":

Марія Дем'янюк. Вірші для дітей і дорослих.
Марія Дем'янюк - письменниця, поетка, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького національного університету, член СХПУ. Автор збірки «Кленова пісня», дитячої збірки «Марійчині казки», книги «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Друкувалася в журналі «Дніпро», літературно-художніх альманахах, у «Сімейній газеті»,  «Казковому вечорі», у дитячих журналах. Лауреат І ступеня в номінації "Поезія для дорослих" ІІІ Всеукраїнського літературно-поетичного конкурсу-фестивалю Якова Бузинного (м. Луцьк, 2018). Лауреат літературної християнської премії 2018 року за книгу-дослідження «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Мешкає пані Марія у місті Хмельницький.

 

Дивіться також на нашому сайті:

вірші про кохання
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Роберта Бернса, Лесі Українки, Миколи Вінграновського, Павла Тичини, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Леоніда Талалая, Марії Дем'янюк.

Останні коментарі до сторінки
«"Квітка з твоєї долоні..." - ліричні поезії Марії Дем’янюк»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми