Казка для дітей "Пані Метелиця" (брати Грімм)


Брати Грімм

ПАНІ МЕТЕЛИЦЯ

(казка)

 

В однієї удови та було дві доні, в котрих одна була гарна на вроду й працьовита, а друга гидка й лежень. Гидку й лежнювату дочку вдова любила й жалувала, бо то була її рідна дочка, а на другу раз-у-раз накидала всяку важку працю й держала її в хаті за попихача. Бідній дівчині доводилося щодня сидіти біля криниці на великому шляху та все прясти. То раз вона допрялась до того, що в неї з пучок побігла кров і зачервонила цілу шпулю прядива. От дівчина нахилилась над криницею й хотіла змити ту шпульку та не потрапила якось: впустила її в воду. Заплакала бідна дівчина, побігла додому й розказала про пригоду мачусі. Мачуха налаяла її дуже шпарко і немилосердно та звеліла: „Як ти впустила шпульку в воду, то дістань її сама звідтіль." Тоді повернулася дівчина назад до криниці й сама не знала, що її робити, щоб дістати ту шпулю. А потім, як згадала про мачуху, огорнув її жах, і вона з переляку стрибнула просто в криницю на дно, щоб знайти там ту пшулю. Упавши, вона де-який час лежала непритомною, а як очуняла, то побачила, що вона серед гарного поля, геть укритого тисячами розмаїтих квіток і осяяного веселим полудневим сонечком. Вона встала та пішла тим полем вперед. Дорогою побачила велику пекарську піч, повну вже спеченого хліба. Хліб почав гукати дівчину: „Ой витягніть мене, люде добрі, витягніть з печі, бо я перепечусь, пригорю й скоринка одстане, бо я вже давно сиджу на гарячій черені! То дівчина підійшла до печі, взяла лопату й повибирала увесь хліб звідтіль. Після того пішла далі й дійшла до дерева, на котрому висіли дозрілі яблуки. Вони стали гукати дівчину: "Потруси-бо нас, познімай нас, бо ми вже добре дозріли, і нас може черва побити!" То дівчина потрусила яблуню, і яблуки сипонули з дерева, мов град: а вона все трусила, поки уже ні одного яблучка на гіллях не залишилося. Після того дівчина всі їх позбирала, склала до купи, а сама пішла далі стежкою. Так ідучи, дійшла вона кінець-кінцем до маленької хатинки, з якої визирала старенька бабуся. Як були в тієї бабусі дуже великі зуби, то дівчина злякалася й хотіла втекти, коли стара її гукнула: "Чого ти лякаєшся, моя дитино? Залишайся у мене. Як ти вмієш робити хатнє ділечко, то тобі в мене буде добре житися. Тобі треба буде доглядіти, щоб моя постіль була прибрана та так гарно витрушена, щоб з подушок пух і пір'я летіло, бо тоді сніг падає на землю, а я ж — баба Метелиця."
Як отак любенько загомоніла бабуся, то припала вона до серця дівчині. І вона вже радіша була зостатися у неї в наймах. Дівчина пильнувала, щоб в усьому догодити старій, і так гарно вибивала та витрушувала її подушки та перини, що пір'я летіло, мов сніг в хуртовину.

 

Пані Метелиця, казка братів Грімм

 

А за таку щирість і їй було добре жити, бо ніколи стара не сказала їй недоброго слова, чи лайки. І було щодня дівчині що й з'їсти, й що випити до схочу й до смаку і печеного й вареного. Як отак пробула вона в наймах у баби Метелиці щось уже кілька місяців, то зробилось їй чогось так сумно, так невесело, аж міста собі не знаходила. Коли подумала вона, чого то їй не вистачає, то й згадала, що то її мучить нудьга за рідним краєм. Дарма, що тут було їй в тисячу разів ліпше, ніж у мачухи, а проте серце мліло, все просилося додому. То вже дівчина не витерпіла й призналася старій: "Так мені пече серце нудьга за батьківщиною, що й сказати Вам не можу. І хоч як мені тут добре, проти того, як велося мені дома, а тільки несила мені надалі залишатися тут у вас внизу, хочеться дуже до своїх!"
Баба Метелиця їй на те так промовила; "Мені до вподоби те, що тобі забажалося додому. А як була ти мені вірною й щирою наймичкою, то хочу я тобі гарненько подякувати і сама проведу тебе назад." Та взяла дівчиноньку під руку й підвела до великої брами. Брама була розчинена, і як дівчина підійшла під неї, то зверху полився рясний золотий дощ, і буйні краплі золота так і позастигали у неї на одежині, падаючи одна на одну. А баба Метелиця їй сказала: "За те, що була ти пильновитою до діла, то бери собі все те золото. А ось і твоя шпулька, що колись ти впустила в криницю, — візьми й її з собою."
Після того брама була замкнена, й дівчина опинилась на уже цьому світі, і при тому недалечко від хатини своєї мачухи. А як входила вона в двір, то півень, сидячи на цямрині колодязя, заспівав їй назустріч: "Кукуріку! Наша золота дівчинонька повернулась додому!"
Дівчина увійшла в хату до мачухи та до сестри. Як ті побачили таку силу золота на її одежині, то зустріли дівчину дуже приязно, як рідну. Дівчина розповіла обом усе чисто, як то було з нею. І як почула мачуха, яке то велике багатство принесла її почурка з собою, то одразу надумала спустити свою рідну дочку, щоб і та розжилася на таке велике щастя. Вона їй порадила піти, сісти біля криниці й прясти. Щоб її шпулька була в крові, то дівчина уколола собі нарочито пучку об шипшинові колючки. Потім вкинула шпульку в криницю й сама стрибнула туди за нею. Як і та перша сестра, то так і ця опинилась на гарному зеленому в квітах полі і пішла тією самою стежкою впродовж його. Як дійшла до печі, то хліб погукав її: "Ой витягніть мене, люде добрі, витягніть швидше з печі, бо я перепечусь, пригорю й скоринка одстане, бо я ж уже давно сиджу на гарячій черені!" А ледачкувата дівчина відповіла: "Дуже мені треба гилитись коло печі!" — і пішла далі. Потім підійшла до яблуні, котра теж її погукала: "Потруси бо мене, пострушуй мої дозрілі яблука, бо їх черва скоро почне точити!"
А лінива відповіла: "Коли я тебе труситиму, то на мене може впасти яблуко і вдарити по голові!" — і знову пішла собі далі. Як дійшла вона до хатинки баби Метелиці, то ніяк не злякалася, бо вже знала про її великі зуби, і відразу найнялась до неї.
Першого дня вона перемогла себе й робила пильно, слухалася, що їй загадувала робити бабуся, бо сподівалася заробити від неї силу золота в подарунок. Та вже другого дня стала лінуватись, на третій ще більше, а там вже й з ліжка не хотіла вставати. Вона не доглядала бабиної постелі, як та загадувала, не витрушувала подушок так, щоб з них пір'я, мов сніг, додолу летіло.
Бабі Метелиці така наймичка скоро набридла й вона їй відмовила: "Не треба, мовляв, мені такої наймички!"
А лінива дочка була тому рада, бо думала собі, отепер на неї посиплеться золотий дощ. Стара одвела її до царини й пустила, під браму. Там на неї вивернувся цілий казан смоли живиці. "Оце тобі плата за твою роботу!" — сказала їй стара, й зачинила за нею браму.
То й пішла лінива дочка додому вся смолою та дьогтем заквецяна. А півень, сидячи на цямрині колодязя, як побачив ліниву дочку, то й заспівав: "Кукуріку! Наша заяложена дівчина повернулась додому!"
І так та смола прикипіла дівці до тіла, що й до віку її не можна було нічим ні відмити, ні вискребти.

За матеріалами: Казки Братів Грімм в чотирьох томах. Переклад з німецької мови М. Харченка, Ф. Супруна, Д. Корзуна та інших під редакцією І. Труби. Том 1. Перше видання Заходами Видавничого Товариства "Вернигора". Рік 1919. Київ - Відень, стор. 43 - 47.

 

Читайте також на "Малій Сторінці":

Зимові казки для дітей

Зимові казки для дітей
Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник.
 
 

Більше казок на нашому сайті:

Українські казки для дітей

казкиЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу
Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.

Останні коментарі до сторінки
«Казка для дітей "Пані Метелиця" (брати Грімм)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми