Зірка Мензатюк. "Вишнева країна" (оповідання зі збірки "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

Вишнева країна

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Вишнева країна" (txt.zip)

«Садок вишневий коло хати»…
За незлічені вишневі садки, за пісні про рясні вишні поети назвали Україну вишневою.
З давніх-давен дійшла до нас сумна легенда про вишню. Колись у степу жив старий січовик з дочкою-одиначкою. Дівчину посватав вродливий козак, але молодятам не судилося жити в парі. У день їхнього весілля на село напали татари. Козака убили в сутичці, загинула й наречена. Засмучені їхньою долею люди поховали молодят в одній могилі. І ось на ній виросла незвичайна вишня, схожа на загиблу дівчину: невисока, кругловида, зі смаглявими плодами. Так з’явилася вишня-степовичка. Народний художник Федір Панко з козацького села Петриківка на Дніпропетровщині, звідки походить відомий народний петриківський розпис, змалював давню легенду в картинах, котрі обійшли багато виставок, друкувалися в альбомах і книгах.

Дика степова, або кущова, вишня колись росла повсюдно на півдні України. „Навколо озер я помітив низькорослі вишні заввишки у 2,5 фути, що на початку серпня родять досить солодкими плодами... Трапляються цілі гаї вишневих дерев”, - писав французький мандрівник Боплан в „Описі України”.
Садова вишня походить з Балканського півострова, але вчені припускають, що наша дика степовичка також була схрещена з привозними деревцями, ставши прабабунею культурних сортів.
На жаль, цілинного степу, а з ним і диких вишневих гаїв, лишилося зовсім мало.
На крутих гранітних берегах Південного Бугу росте ще один вид дикої вишні - скельна, або гранітна. У науці її називають вишнею Клокова на честь визначного українського ботаніка. Він досліджував рослини й писав про них вірші, публікуючи їх під псевдонімом Михайло Доленго.
Гранітна вишня невисока, до 2 метрів, плоди її дуже дрібні. Поширена вона тільки на невеликій території на Миколаївщині. Щоб зберегти цю дивовижну вишню-скелелазку, заплановано створити заказник.

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 39 - 41.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)