МОЛИТВА ЗА РІДНУ МОВУ
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.
Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.
Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.
Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.
Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.
Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!
* * *
МИ ВСІ ДІТИ УКРАЇНСЬКІ
Ми всі діти українські,
український славний рід.
Дбаймо, щоб про нас, маленьких,
добра слава йшла у світ.
Свої здібності і сили
розвиваймо раз у раз,
щоб народу була втіха
і щоб користь була, з нас.
Будьмо пильні у науці,
будьмо чемні у ділах,
будьмо смілі та відважні
і не думаймо про страх!
Все, що рідне, хай нам буде
найдорожче і святе,
рідна віра, рідна мова,
рідний край наш над усе!
* * *
МОЛИТВА ЗА РІДНУ МАМУ
О Мати Божа, Мати єдина,
І в тебе люба була дитина.
Ти свого сина ревно любила,
До свого серця щиро тулила.
Тобі, о Мати, найкраще знати,
Чим для дитини є рідна мати,
Чим для дитини серце матірне,
Добре, зичливе, щире та вірне.
Тому до тебе шлю мольби щирі:
Дай нашій мамі прожити в мирі,
Дай їй здоров'я, додай їй сили,
Щоб з нас потіхи й слави дожила.
* * *
ОДА ДО МАТЕРІ
Моя люба мати,
Калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.
В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль,
Моїм твоє горе,
Моїм є твій біль.
Твоя втіха й радість
Радує й мене,
А твій жаль займає
Й серденько моє.
Бо ж я, моя мамо,
Твоя кість і кров;
Ти мене родила,
Ти є мій покров!
Ти мій скарб найбільший,
Ти мій цвіт живий,
Ти моя перлина,
Жемчуг дорогий.
Ти мене хорониш
Від лихих тривог,
Най благословить тя
З неба Господь Бог!
* * *
МОЯ МАТИ
Моя люба рідна мати,
Хоч би й в простій свиті, -
Вона мені є дорожча
Від усього в світі.
Чом блідненьке в неї личко,
Спрацьовані руки?
Бо для мене все терпіла
Всякі труди й муки.
Моя люба, добра мати,
Золоте серденько,
З нею мені і в бідонці
Жити веселенько.
Як за мною рідна мати
Дивиться в віконце,
То так, гейби мене гріло
Тепле, ясне сонце.
* * *
ВСІ ТАКІ, ЯК МАМА
- Будь такий, як наша мама! -
Ольга брата впоминає, -
Мама завжди чиста й добра,
І мене не зачіпає...
Не їсть мама всіх цукорків,
Дбає, щоб для всіх нас стало,
Не кричить - і не кидає
Свої речі, де попало...
А брат каже: "Я не хочу,
Бо я Юрій, я не мати!
Я є хлопець, чому ж маю
Так, як мама, поступати!"
- Мусиш, Юрцю! Чемні діти,
Всі так роблять, як їх мати!
Як не віриш ти сестричці,
Можеш інших запитати!
І спитав він білу гуску:
- Чом так п'єш, мов горда дама?
- Бо я чемна біла гуска,
Все роблю я так, як мама!
Братчик став питати Мурка:
- Чом ти миєшся лапками?
- Бо так моя мати робить,
Так навчився я від мами!
Братчик став питати Бурка:
- Чом ти любиш мух ловити?
- Бо так моя мама робить,
Так люблю і я робити!
Й коника Юрко питає:
- Чом так пишно ти ступаєш?
- Бо так струнко ходить мама,
Й я так ходжу - ще й питаєш?..
Йде з пасовиська телятко:
- Чом так радо йдеш додому?
- Бо так робить моя мати,
Я ж подібне їй у всьому!
Ще спитав маленьких курят:
- Чом так рано йдете спати?
- Ми є курятка слухняні, -
І все робим так, як мати!
І Юрко собі подумав:
"Таки правда - так, між нами, -
Що повинні добрі діти
Брати собі приклад з мами..."
* * *
НАША МАТИ
- Мамо, мамо! Хочу гам!
- Мамо, я боюся!
- Мамо! - чути тут, то там
- Мамо! Де мамуся?..
Липнуть так до мами всі,
Так ціліську днину, -
І великі і малі,
Сто раз на годину!
Кожне хоче і то вже -
Своє право мати!
І з усім до мами йде,
Бо на це є мати!
Кожне хоче, щоб та мати
Всюди й завжди була,
Щоб нікого не минула,
Ані не забула.
Кожне хоче, щоб та мати
Всіх задоволила,
Так, гейби у неї була
Чародійна сила!
Кожне хоче щоб літала
Та матуся мила,
Так, гейби крім ніг ще мала
Ластів'ячі крила!
І літає люба мама,
Хоч крилець не має, -
А не раз уже з утоми
Слабне, умліває.
Якби з нас котре так мліло,
Вже би заводило!
А матуся тільки гляне -
І всміхнеться мило!
Бо не вміє ні спочити,
Ані нарікати,
Бо то чудо, бо то янгол,
Бо то рідна мати!
* * *
СВЯТО МАТЕРІ
Гей, заграйте гори, зашуміть діброви,
Приберіться, ниви, красно та багато, -
Зажурчіть потоки, заведіть розмови
Про святочну днину, про велике свято!
Заспівайте згучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!
А кому ж то грати та кому співати?
Знає се діточе чистеє серденько:
Нині Твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна, українська ненько.
Ти ж себе жертвуєш, повная любові,
Для дочки, для сина, рідної дитини,
Не жалієш сили, труду, ані крові,
Будь благословенна нинішньої днини.
Що Тобі принести за Твою посвяту -
Вдень і в довгу нічку, як в зимі так в літі?
Наше юне серце Ти прийми в заплату,
Будь благословенна між усіми в світі!
Відітхни хоч нині разом з діточками,
Завтра ждуть на Тебе знов новії труди,
Своїм святом нині веселися з нами,
Будь благословенна у діточій груді.
І прийми в сю днину щирії привіти, -
Най Бог дасть потіхи з нас Тобі діждати,
Най Тобі й Вкраїні служать Твої діти,
Будь благословенна, українська мати!
* * *
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ НАД СЕЛОМ
В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.
„Ми ж всі два вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.
— Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.
І сказав молодший янгол:
— Може в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?
Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:
„Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про українську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.
Та не забавки діточі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб втишити
їхні смутки, їхні жалі.
Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.
Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.
Хай від нині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.
В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі".
Так промовив Свят-Микола
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.
І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два перця із крил зронили.
* * *
ВЕРБИЦЯ
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато.
Джерело: http://storinka-m.kiev.ua/
Більше творів Юрка Шкрумеляка дивіться на нашому сайті:
