На відео: Григір Тютюнник. Оповідання для дітей "Бушля".
Григір Тютюнник
БУШЛЯ
(оповідання)
«Увага! На нашому сайті представлено лише фрагмент оповідання.
Повний текст твору, на превеликий жаль, вилучено за запитом правовласників!»
Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева.
Не клювало, бо з дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив голову та плечі лантухом, який завжди носив з собою про дощ, і дивився на воду. По ній густо витанцьовували дощові спича-ки й здіймалися великі прозорі бульбахи. Дивився, дивився Арсен на той танок дощу по річці та незчувся, коли й заснув, опустивши голову на груди.
А тут летіла бушля — велика довгонога і довгошия птаха, що любить ховатися попід очеретом та лепешкою й вичікувати, доки мимо пливтиме рибинка: то вже вона її неодмінно вхопить своїм зубатим дзьобом. Покружляла бушля над Арсеном — а він і не зворухнеться, бо спить,— подумала, напевне, що то пень, та й сіла просто йому на голову. Сіла, учепилась кігтями в лантушину й теж задрімала під дощем.
Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен у човні, бушля — на Арсенові.
От уже й сонце крізь хмари проглянуло, і дощик ущух, і птахи знову заспівали, а вони сплять — розморило на дощ обох.
Першою прокинулася бушля. Кліпнула очима, звелася на ноги і... збудила Арсена. Хотів був старий підняти голову — несила, важке щось тисне її вниз. Тільки ворухнув рукою, аби помацати, що воно за диво, а бушля як закричить:
— К-а-а-й...— мов людина.
Ударила крильми діда по вухах, раз і вдруге— не зніметься, бо кігті в лантушині заплуталися. Аж похолов од страху Арсен. Та й собі в крик:
— Рят-у-уйте-ж-бо-що-воно-за-лиха-година! Бушля кричить, і Арсен кричить. А довкіл, ні в лісі, ні на річці, ані лялечки, тільки луна котиться...
Продовження оповідання слухаймо у представленому відео.
За матеріалами: Тютюнник Григір. "Ласочка". Оповідання для дітей. Художник Левич Яким. Видавництво «Веселка», 1970, стор. 10 - 14.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
великий текст
ПРИКОЛЬНИЙ ТКСТ МЕНІ ВІН ПОНРАВИВСЯ ВРОДИБИ НЕ ВЕЛИКИЙ СПАСИБІ ВАМ МОЛОДЦІ
дякую
Дуже круто я прочитала текст нібито маленький але дуже цікава й