Ганна Максимович. "Летять лелеки вдалині..." - добірка дитячих віршів про осінь

Настала захоплююча пора, коли ще цвіте різнобарвними запашними квітами, зеленіє шовковистими травами, гомонить пташиним співом тепле літечко, а вже осінь стелить понад річкою сріблисті тумани, розмальовує дивовижними кольорами жоржини, наливає медовим соком яблука і груші в садах.

Осінні поезії для дітей від Ганни Максимович.

Повіяв прохолодний вітерець. Це перший подих осені. Його відчула берізка на узліссі. Ще недавно вона пишалася чудовим зеленим вбранням, а сьогодні тріпотять на вітрі її жовтенькі листочки. А калина, набравшись за літо сили від матінки-землі, напившись живильних соків, терпеливо очікує на прихід осені. І осінь не забарилася. Доторкнулася чарівною паличкою, і засяяли всіма вогнями червоні кетяги калини, забарвились переливами зеленого, жовтого, помаранчевого, багряного листочки. Від землі, води і сонцявитворюється отака краса. Яка ж ти прекрасна, наша рідна калинонько!

А осінь майнула до лісу, і ліс зустрів її таємничим шелестом, срібним сяйвом павутиння та різноманітними голосами лісових мешканців. Але вже за мить затих в очікуванні дива, спостерігаючи, як вимальовує осінь дивоглядні візерунки, які красиві та яскраві кольори і відтінки добирає. З великим зацікавленням виглядають з-під опалого листя грибочки. Яка ж то вона, чаклунка-осінь, що уміє творити таку чарівну казку?
Синьооке небо зачаровано споглядає на це чудесне творіння.
Усміхається осінь: «Я знаю – ви мене полюбите».

Осінні поезії для дітей від Ганни Максимович.

Ганна Максимович

Метелик

Веселий метелик із квітки на квітку
Літав, забавлявся щоднини улітку,
А сонечко з неба промінням сіяло
І крильця барвисті теплом зігрівало.

Та осінь настала якось непомітно.
І холодно стало йому й непривітно:
То дощ накрапає, то вітер подує –
Маленький метелик за літом сумує.

У дубі старому велика шпарина,
Знайшлася для нього надійна хатина.
Метелик дрімає, йому там тепленько,
І сонечко сниться ласкаве, ясненьке.

* * *

Ластівки

Ластівки над водою сиділи,
Між собою усе гомоніли,
Що настала пора відлітати,
Тільки жаль рідний край покидати.

Тепле літечко швидко минає,
Ясне сонечко хмарка вкриває,
Холодніє, коротшає днина,
А в повітрі нема комашини.

На світанку у небо злетіли,
Покружляли і в даль полетіли.
Хай щасливою буде дорога
І попутний вітрець на підмогу.

* * *

Лелеча

Пожовкле листя шелестить,
Тумани пеленою,
У синім небі клин летить
Із піснею сумною.

Летять лелеки вдалині,
А з ними лелечатко.
Йому не страшно в вишині,
Бо поруч мама й татко.

Та сумно залишати край,
Де в радості зростало.
Тут рідні поле, річка, гай.
Тут весело кружляло.

А я прошу: "Лети! Лети!"
І в небеса дивлюся.
А лелеча: "Курли! Курли!
Весною повернуся!"

Осінні поезії для дітей від Ганни Максимович.

Поезії люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Ганна Максимович. Поезії для дітей

"Я народилась і зростала на Опіллі, у мальовничому краї чудових лісів та зелених лук, цілющих джерел і гомінливих струмочків, чистих озер та річок; у милому для ока краї, де людина живе в гармонії з природою, де відчувається природна чистота води та повітря. В нашій родині завжди шанобливо ставились до природи та навчали дітей бачити і відчувати її красу. Це формувало мій світогляд. Тепер вивчаю історію культури України." (Ганна Максимович)

Більше віршів про осінь на нашому сайті:

Вірші про осінь

Вірші Марійки Підгірянки, Ліни Костенко, Юрія Клена, Якова Щоголіва, Катерини Перелісної, Тамари Коломієць, Андрія М'ястківського, Анатолія Камінчука, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Ганни Максимович та інших українських авторів - у добірці поезій про осінь.