Галина Римар (Кученко)
"МАЛЕНЬКИЙ ПОМІЧНИК, АБО КОЛИСОНЬКА ДЛЯ МАРІЄЧКИ"
ОБРАЗОК ІЗ ЗАВДАННЯМИ ДО ТЕКСТУ (ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ)
У садочку, що повниться пташиними піснями від самого світання, сивий дідуньо майструє колисоньку.
У білій сорочці, з добрим настроєм, як і годиться. Не снідаючи, після ревної Молитви. Йому підсобляє тато.
Малому Сергійкові це так цікаво! То він хутенько вніс дрівцят до печі — мама з бабунею попросили, і біжить до татка з дідусем.
А дідуньо Андрій усміхається:
— Ну що, малюче, підсобляй! Твоя колисочка була яворова, зараз Іванко в ній спить-виростає. А малесенькій Марієчці зладнаємо кленову. Бильця он татко вже закінчує, з калини. Омолодимо заодно й калинового куща. Най рясно плоди родить і нам, і нашим пташечкам...
— А подай-но, внучку, долото. Так, оце. А меншеньке собі бери... Ми з кленочка основу зладнаємо. Округлу, затишну...
А татко вже й матрацика для манюньої свіжою пшеничною соломкою набиває. Рівненько, соломинка до соломиночки, щоб не муляло...
Сергійко підходить до тата й запитує:
— Татуню, а чому саме пшенична? Не вівсяна? Не ячмінна - бо може бути з остюками, а що не з льону - бо стебла тверді, сам знаю.
— Так заведено, синку: дівчаткам — пшенична, хлопчикам — житня.
Ось наша бабуня трав лікувальних нарвала, висушила і в Церкві посвятила, а неси-но, під матрацик покладемо, щоб маленька вдихала чарівні аромати й чебрецю, й рутки-м’ятоньки, трошки деревію додамо, безсмертника і зовсім мало — полину. Щоби наша манюня міцно спала і спокійна та дуженька зростала.
Спокійно й малому біля діда й татка, так добре. Сергійко все, що вони загадають, зробить. Поганому ж не навчать.
Хлопчик старається та до дідових, татових рук уважно приглядається, й кожне слово ковтає. Бо все, що вмієш, за плечима не носити, як любить повторювати бабуся.
Та сердечко починає прискорено битися від згадки, що тату скоро знову на війну йти, бо треба землю рідну боронити.
І сльози туманять очка. Хлопчик одвертається, щоб ніхто їх не побачив, бо він має бути мужнім, дбати про рідних, аби вони зайвий раз не хвилювалися.
"Хоч би тільки тієї війни не було! І що тому лютому ворогові від нас треба? Не чіпаємо ж нікого. Хай забирається геть! Ненаситний поганець!! І все буде добре!" — думає.
Бере себе в руки, усміхається до нені, яка з Марійкою на руках підходить до них...
Дідуньо:
— От, невістонько, який умілець у нас росте: і біля бджілоньок тямить ходити, і сад доглядати, і з дерева все робитиме. Так, онучку? Ось і зараз для сестрички старається!
Мама гладить сина по голівці, повертається з донею до хати й нишком витирає сльозу радості, болю і з надією дивиться в Небо:
"Благослови, Пресвятая Богородице, наш рід український на спокійну, мирну долю!"
(14.10.2020)
(Авторські особливості твору - слова Молитва, Небо написані тут з великої літери)
ПРОПОНОВАНІ ЗАВДАННЯ ДО ТВОРУ
1. Який трудовий процес описано в тексті?
2. Про яку традицію нашого народу ми прочитали?
3. Чи зберігається у вашій родині колиска? Яка вона?
4. Цей текст можна назвати розповіддю з елементами опису чи це - роздум?
5. Над якими важливими питаннями ви, діти, міркували, слухаючи твір?
6. Які лексичні значення мають слова "світання", "долото", "остюки"? Чому садочок "повниться пташиними піснями від самого світання"?
7. Доберіть, будь ласка, синоніми до слів "ковтає", "ревна" (Молитва).
8. Виконайте звуко-буквений аналіз слів "дідуньо", "рідну", "землю", "усміхається", "маленькою", "щоб", "любить", "бджілоньок".
9. Пташиними, пташечкам, птах. Позначте корінь - спільну частину цих споріднених слів.
10. Де слова-синоніми, а де - споріднені (спільнокореневі) слова? Запишіть.
Рід український. Мама, матуся, неня, невістонька. Дідуньо, дідусь, дід.
11. Складіть характеристику образу Сергійка. Як його кличуть дорослі?
(Сергійко, умілець, онучок. Сергій хоче бути мужнім, як його татусь, вчиться володіти своїми емоціями, дбає про рідних. Слухає старших членів родини, усе їм допомагає, всьому доброму навчається. Любить свою рідну землю, хвилюється за сестричку, тата, маму, бабусю, дідуся, поважає їх. Вчиться дбати про бджілок, доглядати за деревами в саду, майструвати колиску. Привітно усміхається до матусі., розуміє, як їй важко. Мама бачить турботу, старання сина, гладить мовчки його по голівці. Хлопець усім серцем бажає, щоб наші перемогли ворога і настав мир, щоб усе було добре.)
12. Знайдіть у тексті зменшувально-пестливі слова. (Бджілоньок, з маленькою, до матусі, щоб дуженька виростала, для Марієчки, з кленочка, меншеньке (долото), у садочку, колисонька, дрівцята), дієприслівники (лише один - снідаючи).
Звертання (кличний відмінок). Невістонько, малюче, татуню, синку.
Чому мама "нишком витирає сльозу радості, болю і з надією дивиться в Небо"?
13. Удома підготуйте:
І варіант - повідомлення про те, як і за що наш народ шанує калиноньку. Намалюйте за бажанням гілочку калини. Які пісні про неї складено? ("Ой є в лісі калина"... "...Не ламай калину біля хати, бо вона заплаче, наче мати...", інші);
ІІ варіант - повідомлення про види колисок, традиції нашого народу у виготовленні й зберіганні колиски.
14. Знайдіть речення з однорідними членами й виконайте його синтаксичний розбір.
Про колиску:
"...Колиска – це символ безсмертя роду. Вона мала для наших предків... велике сакральне значення, її ототожнювали з лоном матері, з якого з’явилася на світ дитина. Округла форма сама по собі вже була оберегом від нечистих сил, від яких немовля намагалися захистити до хрещення."
"Виготовляли колиску з чистих порід дерев (клен, калина, ясен, горіх, ліщина), а також з дуба, верби, явора. Іноді роботу починали в «жилавий понеділок» (перший день страсного тижня) до того, як поїсти. Така колисочка повинна була сприяти здоров’ю дитини. Із явора виготовляли колиски для хлопчиків, щоб росли міцними, дужими, могли долати напасті й стали захисниками своєї родини. Калинові − символізували безсмертя роду. Доручали цю справу майстрам кваліфікованим і з відповідним родинним статусом (не розлученим, а тим, у кого велика й дружня сім'я)."
Коли діти виростали, "колиску виносили на горище, де вона зберігалася доти, допоки господарі мешкали в оселі."
(Електронне джерело повідомлення про колиску: http://pkm.poltava.ua/ )
Матеріали надіслані пані Галиною Римар спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на нашому сайті:
.jpg "Галина Федорівна Римар - вчителька початкових класів, української мови та літератури й зарубіжної літератури.")
Хто любить життя, природу планети, світ дітей, свою рідну земленьку, мовоньку предків, відчуває в собі Живий Дух Волі і Незрушність у прагненні робити світ кращим, кожну мить наповнює Ділом - у нас з Вами багато спільного ) Тож не впадаймо в паніку, не розчаровуймось від негараздів, а якщо трішки втомлюємося - швидко відновлюймося й ростімо, адже можливості людини - без меж!! Вітаю, друзі, і рада бачити Вас у своїй Маленькій Творчій Майстерні вчителя початкових класів, української мови та літератури й зарубіжної літератури. Щиро - Галина Федорівна Римар.
Дякую шановній авторіці і прошу ще!!!!!)))))