Віктор Терен. "Пташина абетка"

Віктор Терен

ПТАШИНА АБЕТКА

 

Завантажити текст книги "Пташина абетка" (txt.zip)

 

Ану, малята, пригадайте: яких птахів ви знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... 
Ну, а ще? Соловейка, журавля... 
А це здогадалися, хто: «Біла латка, чорна латка по березі скаче»? Правильно, сорока.. 
А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба згадаєш усіх?! 
Он тільки на нашій Україні птахів аж 360 видів. А на всій планеті - близько 8600!
Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. 
Є птахи-дереволази і навіть птахи-водолази! 
Одні залишаються з нами на зиму, а інші відлітають за тисячі кілометрів.
А гадаєте, пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. 
Ось послухайте:
—    Піль, піль, філі-люю! Це моє дерево, я тут гніздо звила!
—    Тіу, ті-уу! А в мене вже пташенята. Ой, не злякайте ж їх! 

А сьогодні пташки принесли вам на крильцях свою абетку. В ній вони самі про себе розказують. 
Ну і вас абетка навчатиме читати... А ще там народні загадки, вірші... 
Отож запам’ятовуйте їх разом з літерами.

АЛЬБАТРОС 

Ану уявіть собі «пташечку», в якої розмаж крил... більше чотирьох метрів.
Ото крильця, правда?
Це - альбатрос. Літає над океанськими хвилями, схопить рибину або якусь морську тваринку — і вертається на берег. 
Там у нього пташеня. І таке воно любе та миле, бо одне. Хоч і величезні птахи альбатроси, а більше одного яйця не висиджують.

 

 

БУСОЛ

Люблять цього птаха на Україні! А тому й піджартовують з нього. 
Особливо діти як побачать, то й кричать:
Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовжки.
Хату на хаті має,
З болота не вилізає!
Та бузько й не сердиться: е, його не убуде, нехай посміються! 
А от сам він мовчкуватий. Торохтить дзьобом тільки тоді, коли гніздо мостить. А влітку його й не почуєш...

 

 

ВОРОНА

Всі її добре знають, а проте придивитися до неї не завадить. Така вже поважна птиця! Ходить не поспішаючи, великими кроками, то правим, то лівим плечем вперед. Коли це раптом відскочить вбік — де й статечність її подінеться! - Крутить головою на всі боки, роззирається. 
Тоді змахне крильми, підлетить до дерева, схопить кінець гілочки та й обламує — треба ж гніздо з чогось мостити! 

 

ГОРОБЕЦЬ 

Свитка на ньому сіренька, благенька, вітер подме, то й спинка засвітиться. Але нічого! Як захурделить, то знайде собі раду!
Кудись та сховається А поки що по двору стрибає, крихти збирає. Як надзьобається, то й тепліше стане.

 

 

ДЯТЕЛ 

Ану, хто відгадає загадку?
Прилетіли улани,
Зелені в них жупани.
Червоні шапочки,
Рубають пень у трісочки.

 

 

ЕМУ

Це, діти, страус, що водиться в Австралії.
Сам він до двох метрів заввишки, а яйце, яке зариває в пісок, більше кілограма важить.
На своїй батьківщині ему несеться влітку, а на Україні ж це — січень! 
От він за звичкою знесеться в нас, у заповіднику, прямо серед зими та й зариває яйце в сніг. 
Бачте, який великий виріс, а снігу від піску відрізнити не може!

 

 
  
ЖАЙВОРОНОК 

Ще біжать березневі струмки, а він уже в небі... То зніметься ще вище вгору, то раптом «впаде» на землю... І теж так мелодійно видзвонює — «тір-лю», «тір-лі-лю»!
Є жайворонок польовий, лісовий, малий і чубатий, степовий... І весь їхній рід співучий.

 
 
 

ЗОЗУЛЯ 

Кажуть, що вона сама про себе віршика склала:
Хати не будую,
Не мажу, не квітчу.
На гілці ночую,
Людям роки лічу.
Авжеж, все правда! Літає зозуля над кущами, помітить гніздо якоїсь пташки та й підкине туди яєчко. 
Хай, мовляв, хтось висиджує! Але не сердьтеся на неї — така вже вона вродилася.

 

 

ІВОЛГА 

Колись вона з самим солов’єм засперечалася — хто кого переспіває? 
То іволга тільки прилетить весною, відразу й почне: «Фіу-фі-фіу!» 
Гарно в неї виходить! 
А ще вона цілий день клопочеться: то жучків, то мух, то волохатих гусениць ловить...

 

 

КРОПИВ’ЯНКА 

І як тільки ця бідна пташка в кропиві живе? Вона ж хоч і в пір’ячку, а все одно страшно якось... 
Е, не хвилюйтесь дарма!
Ця пташина мостить гнізда на деревах, поближче до землі. 
А от бурувате забарвлення її і справді на пожухлі листки кропиви схоже...

 

 

 ЛАСТІВКА 

А ось і вона, наша мила пташка:
Спереду шильце,
А ззаду вильце,
На грудях біле полотенце...
Уже низько літає — негоду відчуває... Вересень! Ластівки в теплі краї збираються. 
Посідають довгим рядочком на дротах, защебе чуть перед далекою дорогою... 
Не хочеться їм рідну землю залишати, а треба!

 

 

МАЛИНІВКА 

Листя на кущі поріділо, і внизу, біля коріння, видно гніздечко. Он і пташка в траві. 
Грудка в неї руда, червонувата. Малинівка! А малину вже й обірвали... 
Ну та нічого, інших ягід пошукає. Тому й відлітати не квапиться. 
А якщо буде нехолодна зима, то, може, й вдома залишиться.

 

 

НОРЕЦЬ 

Чубатий плавець міняє комірець.
Справді, в норця, що водиться на озерах та річках, пір’я навколо шиї схоже на руденький з чорною смужечкою комірчик. 
А відшелестить осінь, настане зима — і той комірець зникне. Шия стане білою-білою...

 

 

ОСОЇД 

«Злючі оси гострять коси, 
вийшов дід — тікають оси». 

Здогадуєтесь, як того діда звати?
Так, осоїд! На ньому бурі поперечні смуги є.
Правда, жала в нього немає. Та й навіщо воно йому? 
Він або на льоту осу впіймає, або розгрібає лапами осині гнізда...

 

ПУГАЧ 

Оце сова так сова, з усіх сов найбільша!
А як закричить «пу-угу, пу-гу», то кожен злякається. 
Живе в глухих лісах, в ущелинах...
А тому що полює тільки тоді, як стемніє, то про нього й кажуть: 
«Вдень сліпий, а ніччю зрячий, мишей ловить, а не кіт!»

 

 

РЕМЕЗ 

«Над рікою, над водою дідова рукавичка висить...» 
Так, це гніздо ремеза! Гойдається на кінці тоненької гілки, пташенят виколисує.
А от і сам ремез. Грудки жовтувато-білі, спинка коричнева... 
Тримає муху в дзьобику, озирнувся навколо і залетів у пальчик рукавички. Діток погодує.

 

СНІГУР 

Пригадали, які вони з себе? Ні? Тоді слухайте:
Всяк в блакитнім піджачку,
В рожевій сорочці.
В нас зимою по садку
Гуляють, як гості.
А які ви знаєте загадки про птахів?
 

 

ТЕТЕРЕВ 

Якось мисливці нічого не вполювали, то хоч скоромовку вигадали: 
«Тетерев, теререв, де ти тепер, де тепер?» 
Мало зосталося цих птахів. І полювання на них заборонене. 
А вони такі великі, гарні! Чорні, аж блищать, а крила білим підбиті. 
Тріснула гілка, птахи знялися з шумом та й полетіли на заболочені чагарі. 
Там безпечніше!

 

УЛІТ 

Пройшли осінні дощі... А це трохи проясніло. 
І вже на тонких червоних ногах походжає лугом уліт, водить то в один, то в другий бік довгим, трохи загнутим догори носом. 
Ніде не видно жаби? Рибкою на мілководді він уже поласував, тепер можна ще й у траві чогось смачненького пошукать.
Ну, самого уліта ми з вами бачили до кінця літа, а от гнізд цих численних перелітних птахів ніде не знайдено...

 

ФАЗАН 

От уже хто схожий на бабусиних курей, так це фазани! Тільки голівки в них зелені.
Тому важче й помітити, коли вони з трав’яних заростей визирають.
Та весною фазан і про обережність забуває: не втримається — і як закукурікає! 
Може, не так протяжно та голосно, як півень, але все одно гарно!

 

 

ХОДУЛИЧНИК 

Вже здогадалися, що цей птах любить багато ходити? Він із сім’ї куликів.
А там усі такі, довгоногі. Живе ходуличник при березі, бо йому подобається забрести в теплу воду і якогось рачка зловити. 
А коли цей птах летить, то витягує ноги далеко вперед, ніби йому не терпиться швидше опуститися на землю і знову по ній походити...

 

 

ЦЕСАРКА 

Мешкає вона в далекій Африці. Літає погано й швидко втомлюється. Але бігає чудово. 
Коли починається сезон дощів, у цесарок народжуються малята. 
Їх виховують не лише мати, а й батько: як у людей. 
Ті далекі африканські птахи — родичі домашніх цесарок.
Тільки ці вже не так швидко бігають і бояться дощу.

 

 

ЧАЙКА 

Що то за кораблик вітер жене? Сірувато-світлий, з вигнутою чорною голівкою... 
Ну ясно, що це чайка сіла на воду! 
А перед цим ширяла над хвилями, рибку ловила. 
Ну а ви знаєте, що колись запорозькі козаки свої швидкі човни чайками називали? 
Чорне море на них перепливали!
 

 

ШИШКАР 

Краї дзьобика в нього перехрещені, щоб легше було ялинові та соснові тишки вилущувать. 
Підвіситься він на краю гілки — та й за роботу! Чи, точніше б сказати, за сніданок. 
Поласує насінням — і в гніздо. А воно в гущавині, недалеко від стовбура, де холодний вітер не так задуває...
 
 

 

ЩИГЛИК 

Захотілося щиглику покрасуватись.
То він всякого-всякого пір’ячка накупив! На голівку чорного й червоного, на спинку бурого, на груди жовтувато-бурого, а знизу — біленького... 
Іще ж рано, а він уже гарненько вбрався, комашок половив і оце тепер щебече, виспівує!

 

 

ЮРОК 

Ой, і налетіло ж гостей в наш засніжений парк! Це юрки. Живуть вони далеко, в холодній тайзі, і наша Україна для них — теплий край.
Опустилися зграйкою на горобину та й клюють червоні ягоди. А перед цим понавизбирували насіння сухого бур’яну — от і ситі!

 

 

ЯСТРУБ 

Сильний, сміливий хижак! А що вже літати вміє, то рівного йому немає. Несеться поміж деревами, ширяє, а встигає обминати, об жодне не вдариться.
А в степ навідується під час своїх осінніх мандрівок. З’явиться хтозна-звідки, вхопить пташку або й качку на воді — і зникне невідомо куди.
Тільки його й бачили!
 

За матеріалами: Календарик-дошколярик - 1992. Вірші, казки, оповідання, ігри, загадки, скоромовки, комікси. Упорядник Віктор Терен. Київ, видавництво "Веселка", 1991 р.

 

 

Інші твори Віктора Терена на нашому сайті: