Володимир Даник. «І цвіт, і сніг, і весна!» – з циклу творів «З письменницького зошита» (частина восьма)


 

 

 

Володимир Даник

З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА 

(цикл оповідок)

 

Завантажити добірку оповідок циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника (txt.zip)

 

І ЦВІТ, І СНІГ, І ВЕСНА!

Коли написано вже немало, не завжди і згадаєш, з якого приводу створювався той чи інший вірш. Але щодо деяких віршів це згадується. І згадується відразу.
Погода і це давно відомо – річ примхлива. Була весна. Дерева цвіли.  І раптом... сніг. І подивившись у вікно на вулицю, можна було побачити незвичайну картину – досить-таки рясний цвіт на деревах і... сніг... на дахах будинків і на землі та на асфальті. 
Сніг усе ж довго не протримався і вже наступного дня його не було, але... написався вірш. І вірш пісенний. І на творчих зустрічах з читачами я цю пісню не раз виконував під гітару. 
Ось така весняна пісня – ...зі снігом. А вірш, до якого підщтовхнула така несподівана зміна погоди – перед вами.

 

 

ПЕРШИЙ ЦВІТ І... БІЛИЙ СНІГ

А вже вишні цвіли –
Як на сонечку хмари...
Не помітив, коли
Сніг – за вітром! – ударив.

Скільки в світі доріг,
А одна – у серце стука!
Перший цвіт і білий сніг –
Як любов і розлука.

Сніг – оце дивина!..
В квітні – нібито пізно.
Як тоненька струна –
Для тривожної пісні!

На землі – сніг... Як пух!
Як у темряві – світло.
Тільки б вишні навкруг –
Потім квітли і квітли!

Скільки в світі доріг,
А одна – у серце стука!
Перший цвіт і білий сніг –
Як любов і розлука.

 

 

 

 

 

 

ФЕНОМЕН ЧАРІВНОСТІ

Читаючи детектив, звертаємо увагу на динамічний сюжет, неординарні характери, життєві подробиці. А, бува, і дізнаємося щось несподіване, чого раніше не знали. Скажімо, у одному з детективів розвиток подій був до певної міри пов'язаний з діяльністю казино. 
А у цього казино, як дізнаємось з сторінок книги, були... секретні співробітники. І це були не люди, чия діяльність пов'язана з роботою компетентних органів. Тут мета була вузько прагматична.
Кажуть, що краса... рятує світ. У цьому ж випадку краса використовувалася, щоб, так би мовити... вибити з азартних гравців зайву копійчину. Секретними співробітниками казино було симпатичні дівчата з певними акторськими здібностями. Вони дивилися на гру, що проходила навколо, і нібито не зважувалися зіграти самі. А потім просили у більш досвідчених гравців-чоловіків допомогти, підказати — що і як треба робити. 
Чоловіки, звичайно ж, раді були допомогти таким привабливим особам. Але ж і самі продовжували грати. Ото ж їм і хотілося вразити жіночу уяву — ось, мовляв, які вони... круті та енергійні гравці! Справжні чоловіки... І починали грати... азартніше, ризикованіше! І казино від цього аж ніяк не програвало. На що і був розрахунок.
Отож можна сказати, що феномен чарівності спрацьовував... на всі сто.

 

 

 

 


У СТАНІ ЗАДУМИ

Ну, а чому б письменникам і не пожартувати?! Бо жарт – це ж… завжди посмішка! Це ж квітуча розкутість душі… Отож…
Відбувалися обласні письменницькі збори. Очільник черкаських майстрів слова Володимир Поліщук звернувся до присутніх з пропозицією – треба обрати президію. Відразу ж відгукнулася поетеса Людмила Тараненко і запропонувала:
–    Давайте оберемо…
І згадала одного з письменників-чоловіків.
І при цьому досить несподівано аргументувала власну пропозицію:
–  Бо він спить…
Відомий поет, про якого пішла мова, активно поєднував літературну діяльність з політичною, як депутат обласної ради. Він частенько бував у Черкасах, обласному центрі, однак проживав у іншому місті. Отож і змушений був при цьому мандрувати. Що, звісно ж, не могло не викликати і деякої утоми.
Володимир Поліщук погодився з запропонованою кандидатурою, додавши:
– Ну, він… глибоко задумався!
І подібний коментар усе ж не міг не порадувати, оскільки укотре засвідчив той незаперечний факт, що серед наших політиків таки є... мислячі люди. І навіть такі, що здатні мислити... по-справжньому глибоко. 

 


 

 


МОКРЕНКО І… ПАЛАМАРЕНКО 

Було це ще у радянські часи у Палаці культури «Дружба народів» у Черкасах. Виступали там артисти опери і балету з Києва. Вів концерт відомий актор обласного музично-драматичного театру, енергійний, поважний, високий на зріст чоловік, що досить часто брав участь у подобних заходах і був більше схожим зовні на партійного чи профспілкового діяча, ніж на артиста.
І поки глядачам були представлені уривки з балету «Лебедине озеро», все було ніби нічого. Але тут потрібно було оголосити відомого співака Анатолія Мокренка. А це було дуже відповідальною справою, оскільки у Мокренка було немало заслуг, немало регалій. І все це необхідно було перерахувати, щоб глядач у повній мірі  відчув, оперна величина якого порядку з’явиться на сцені.
І ведучий урочисто почав: – Виступає… народний артист… лауреат премії Українскої РСР… лауреат премії Грузинскої РСР… лауреат Ленинскої премії усього СРСР…
І в цей момент у памяті конферансьє щось «переклинило» і замість Мокренка він раптом оголосив:
– …Анатолій Паламаренко!
Треба віддати належне Анатолію Мокренку, котрий уже почав виходити на сцену. Він усміхнувся і, ніби жартуючи, насварився пальцем на забудькуватого ведучого.
Той відразу ж виправився:
– …Анатолій Мокренко!
Але треба зрозуміти і ведучого – Анатолій Паламаренко і до того, і потім гастролював у Черкасах значно частіше, ніж Анатолій Мокренко. 

 

 

 

 

ЩЕ ОДИН КРОК

А наша рідна українська мова за плином часу — таки розвивається... У тому числі і у цілком конкретних галузях людської діяльності. Скажімо, у спорті. Зокрема, у футболі.
Наприклад, у якомусь ігровому епізоді гравець може поборотися за мяч з гравцями команди суперника, а, може, і ні. Щоб поберегти сили. Бо помічає, що суттєва перевага у цій ситуації на боці суперника.  І треба діяти раціонально. 
А як усе ж подібне становище і прийняття рішення при цьому... передати словами?! А слова бувають і зовсім несподіваними.
Бо нині, слухаючи журналіста, що коментує матч, можемо частенько почути ось таке — гравець не вимкнувся з ситуації. Або гравець — не вимкнувся з епізоду. Тобто перевага у конкретній точці на зеленому газоні було на боці суперника, однак футболіст не ухилився від боротьби і виявився більш спритним та умілим, і це було на користь його команди. І тоді слова, що гравець “не вимкнувся з епізода” звучать, як недвозначна похвала.
І так почали говорити саме зараз. А колись так не висловлювались. Отож ще один крок. У розвитку української мови. Уже на футбольній ниві.

 

На відео: Football Hub. "Динамо" – "Інгулець". Золотий матч. Студія і трансляція гри, 25 квітня 2021 р.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:

Володимир Даник. З письменницького зошита. Цикл роздумів."Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник – поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович – член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р., 2021 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. «І цвіт, і сніг, і весна!» – з циклу творів «З письменницького зошита» (частина восьма) »:
Ірина , 2021-04-28 17:36:05, #
Alex , 2021-04-29 09:51:31, #
Василь , 2021-04-30 13:53:12, #
Сергій , 2021-05-01 18:20:56, #
Раїса , 2021-05-05 12:02:04, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 6     + Додати коментар
Топ-теми