Володимир Даник. Скарбничка поезій: верлібри зі "Склянки..."

Склянка часу, №97 2021 р.

Володимир Даник

ВЕРЛІБРИ ЗІ "СКЛЯНКИ..."

Колись у Черкасах проходив творчий вечір однієї з місцевих поетес. Поетеси, що брала активну участь у політичному процесі. Їй задавали питання. І я запитав теж — а чи є у її творчості щось... про політику.

Поетеса рішуче відповіла, що ні. І з часом, замислюючись над її відповіддю на це питання, я однак приходив до висновку, що політичні реалії усе ж так чи інакше входять у поетичні тексти багатьох (якщо не всіх!) авторів. Щоправда, без акцентування на якихось політичних подробицях. Бо політика... ну, якщо вона ефективна... має усе ж вирішувати проблеми суспільства. А отже і є... хочеш цього чи не хочеш... частиною нашого життя.

Беру до рук свіженький номер №97 2021 рік) канівського журналу “Склянка часу”. А там... опублікована добірка моїх верлібрів. І для мене, як автора, це подія. Бо верлібри у мене друкувалися, але такої потужної добірки ще не було.

Верлібр — вільний вірш... Вірш нібито не обмежений якимись формальними правилами. Хіба що одним — вірш має бути хвилюючим і змістовним. Ну, це вже як удасться.

Сила верлібру у суттєвій можливості передати розкуту розмовну стихію. І ще у тому, що... верлібром удається зачепити такі теми, що їх віршем римованим, бува, не дуже і зачепиш. Отож і приведу деякі з віршів, що увійшли до публікації у “Склянці...”. З дуже короткими коментарями.

Що таке історія?! Це політика... що вже стала історією! Отож і події, що були колись, з часом переосмислюються. І, мабуть, так буде і надалі. Про це і вірш.

РЕСТАВРУЮТЬ

Та й історія, на жаль,
бува, не надто вже і правдива.
Ні, звичайно ж, у ній таки є немало правди.
Як чистої, джерельної води – у передвиборній промові...
Але ж і брехня
там починає поступово...
дуже поступово...
накопичуватися –
твердження за твердженням,
папірець за папірцем,
гора за горою!
А коли оцей процес накопичення
(бо процес – пішов!)
стає усе ж
і грунтовнішим, і вагомішим,
то і сама брехня починає бути
сердитішою і злішою,
бо може інколи
і грізно гримнути на всіх –
а ви ж повинні... таки рахуватися’зі мною!
Бо я ж – історія...
Але потім комусь
ця комедія
остаточно набридне,
ніби добре... ну, таки добре розведена горілка,
і він усе ж скаже –
а давайте візьмемо
дуже гарну, замашну мітлу...
і усі ці гори
відметемо кудись на узбіччя...
нашого соціального прогресу!
Отож, бува,
і звучить добре знайоме –
переписують історію...
А може усе ж – не переписують!
А просто реставрують,
ніби сувору і неодинарну картину,
зверху на якій намалювали чомусь –
шось
і безглуздіше, і потворніше, і безбарвніше.

Демократія — це можливість... і мати власну думку, і її відстоювати! Але ж і одним з вагомих політичних мотивів, що і були, і будуть, є намагання об'єднати суспільство. Які б обставини і суперечності його не роз'єднували. До цієї теми дотичний і вірш, приведений нижче.

ВІДСТАНЬ

Так, відстань...
Між квітучою людською душею і...
нестримним соціальним вируванням –
усе ж має бути...
і відстань!
Хай і дуже невелика,
щоб людина
усе ж могла...
ну, хоча б час від часу...
усамітнитися і зосередитися
на власних почуттях.
Але ж між ними,
між душею і суспільством –
ні, не повинно бути прірви...
що лякає,
а інколи
і просто
паралізує волю.
Бо таки і нещасне
те суспільство,
що лютими репресіями...
чи і зовсім без використання патронів...
подібні прірви
породжує.
Так, відстань...
але ж не прірва!

А наступний вірш — про наші драматичні будні. Про нелегкі кроки уперед. І про надії, які не можуть не переповнювати наші серця.

КРОК ЗА КРОКОМ

А це усе ж нелегко:
з гіркими сумнівами
і неабиякими терзаннями...
але крок за кроком –
просуватися уперед!
І помічаючи,
і відчуваючи,
і обираючи шлях.
Свій шлях.
А не той, по якому
женуть обставини.
А коли так поступає –
не хтось один,
а... ціла країна!

Отож рухаємось уперед. І політика та політики мають у цьому грати і немалу, і... позитивну роль!

(21.03.2021)

За матеріалами: https://dynamo.kiev.ua/blog/

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.