Володимир Даник. "Починаймося з рідної мови" - добірка поезій з альманаху «Скіфія-2019-Весна»


Володимир Даник. Добірка поезій. Альманах Скіфія-2019-Весна.

 

 

Володимир Даник

НА ПІСЕННІЙ ХВИЛІ

ПОЧИНАЙМОСЯ З РІДНОЇ МОВИ

Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

Ніби подих легкий заметілі,
Що з розквітлої вишні зліта.
Як Дніпрові вируючі хвилі –
Мова ця і співуча, й проста!

Скільки в долі і тиші, і бурі!
І тривожна, як марево, путь.
Грона слів – ніби струни бандури! –
Що нам – цвітом душі... – оживуть.
 
Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!


* * *


ЩО У СЕРЦІ НОСИМО…

Григорію Сковороді

Далями тернистими
Марити не пізно,
Коли йдеш до істини,
Коли йдеш до пісні!

Що у серці носимо
Крізь тривоги буднів,
Мандрівний філософе,
Друже незабутній?!

Суєта з обіймами
Тягнеться безкрило,
А душа – не впіймана!
Скільки не ловили…

Аж там, де околиця –
Чи лише здається?! –
Озовешся голосом,
А покличеш – серцем…

Що у серці носимо
Крізь тривоги буднів,
Мандрівний філософе,
Друже незабутній?!


* * *


А ГУБИ ДІВОЧІ – КАЛИНОВИЙ ЖАР…

Мов з чаші весільної – перелилось…
І хоч і не згадуй – згадається знов.
Не сонце гаряче – а спалах колось!
Не блискавка в небі – а вірна любов.

А серце – вогонь… За ударом – удар!
А серце – стрілою! Крізь марево літ.
А губи дівочі – калиновий жар,
А очі дівочі – калиновий цвіт!

І – краплею! – промінь проллється крізь скло,
І цвітом сліпучим огорнеться мить.
Кому ж на весіллі так гірко було,
Що губи довіку не відсолодить?!

Криницею – небо… Холодне, як ніч!
Де хмари – як гусоньки-гуси… – у даль.
А посмішка – цвітом легким… – між облич!
І – гроном калини… – вино у кришталь.

А серце – вогонь… За ударом – удар!
А серце – стрілою! Крізь марево літ.
А губи дівочі – калиновий жар,
А очі дівочі – калиновий цвіт!


* * *


ЩЕ НЕ ЗГІРКЛИ НАШІ КИСЕЛІ

А у літ – бурхлива течія…
І не знаєш, що робити з нею!
Та мрійлива посмішка твоя
Ще розквітне – ранньою зорею!

Хоч були літа – занадто злі,
Та чого вже нам  – сушити весла?!
Ще не згіркли наші киселі,
Ще шампанське наше – не привезли!

Щось збагнеш – лише звіддалеки.
Як дійдеш: з низин – до високості!
Слава Богу, є ще язики,
Що нам добре – перемиють кості!

І відчуєм, сівши за столи,
За столи – святкові… чи трагічні!
Ось вона – мов зіронька… з імли! –
Тиха мить… що переллється в вічність!

Хоч були літа – занадто злі,
Та чого вже нам  – сушити весла?!
Ще не згіркли наші киселі,
Ще шампанське наше – не привезли!


* * *


А ГАВАЇ – ЗОВСІМ НЕДАЛЕКО…

А роботи, звісно ж – є багато! –
Та чи не поможуть вам хіба
І далека родичка – Лопата,
І ще ближча родичка – Сапа!

А Гаваї – зовсім недалеко…
Це кажу вам я – без епатажу!
Бо і на городі, коли спека –
Ніби на Гаваях… серед пляжу!

Що робити? Видно це відразу,
Бо куди не глянеш – ось вони!
Хоч бери указку і розказуй
Всім, хто прийде, що це – бур’яни…
 
Це у липні… Це вам – не у січні!
І легко помітити – ну, от…
Кращі почуття патріотичні 
У людей пробуджує город!

А Гаваї – зовсім недалеко…
Це кажу вам я – без епатажу!
Бо і на городі, коли спека –
Ніби на Гаваях… серед пляжу!


* * *


НУ, А ПЕГАС – ЦОКОЧЕ ЗА ПЛЕЧИМА! 

Коли нема натхнення – і краплини!
Нема – ні краплі… ну, хоч удавись!
Його поклич… і він за мить – прилине!
Щоб понести тебе – в духовну вись.

Ну, а Пегас цокоче за плечима:
Мовляв, я поруч… і усе – як слід!
І вже нема ніякої причини
І нам без творчих обійтись орбіт!

І вистача – і віршів, і мелодій!
Аби тільки не згас у тебе хист.
І лірик вже береться до пародій,
І вірш ліричний – пише пародист!

І вже тоді напружуємо сили,
І творче розгортаємо крило!
І вже на прозу лірика – пробило,
Прозаїка на вірші – потягло!

Ну, а Пегас цокоче за плечима:
Мовляв, я поруч… і усе – як слід!
І вже нема ніякої причини
І нам без творчих обійтись орбіт!

 

За матеріалами: міжнародний літературно-художній журнал «Скіфія-2019-Весна» (проза, поезія, есеї, критика). Канів, видавництво «Склянка Часу*Zeitglas», 2019, 180 с. Обкладинка Є. Гордієнко. Технічний редактор,упорядник, оригінал-макет  О. В. Апальков.

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
​Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Починаймося з рідної мови" - добірка поезій з альманаху «Скіфія-2019-Весна»»:
Олександр , 2019-05-26 16:25:11, #
Вікторія , 2019-05-27 11:10:55, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми