Володимир Даник
ПОВОРОТИ... ПОЛІТИЧНОГО ВОЗА!
Оці кілька місяців були для багатьох українських громадян, можна сказати... сторінками з підручника демократії. Сторінками уже прочитаними, але, мабуть, ще до кінця не засвоєними. Бо одна справа – підручник, а інша – живе життя... Усе це з одного боку б’є по нервах, а з іншого боку – і загартовує.
Українська політика – рішуче оновлюється! На краще? На гірше?! Ну, так відразу і не відповіси. Будемо сподіватися, що – на краще.
Отож і у розмовах, і у коментарях на політичні теми – немало сумнівів. Деякі з політичних сил не змогли утриматися на плаву і навіть немалий досвід і відчайдушні зусилля не допомогли. Але з’явилися нові політичні сили. І нові люди. Амбіційні. Переповнені енергією. Усміхнені. І виборці їм повірили. І, врешті, зробили свій вибір.
Бо українці думають. Думають і про власні проблеми, і про питання, важливі для усієї країни. Думають, приходячи на вибори. Думають, здійснюючи свій відповідальний вибір. І навіть переглядаючи захоплюючий пригодницький фільм. Про це і наступна усмішка.
|
ХТО ДОЖИВЕ Життя яке?! Життя сердите… Бува, і мовить у досаді, І зауважить неодмінно, Гриць детектив чита не марно, |
|
Але, звичайно ж, іронізувати можна над недостовірністю і недосконалістю пригодницьких фільмів, а не над їх реальною основою. Бо драматизм… а то і трагізм… долі багатьох розвідників не є якимось особливим секретом. Можна згадати хоча б Ріхарда Зорге, який передавав кремлівському керівництву надзвичайно важливу інформацію і мужньо загинув з цієї причини. А його дружина у цей час у Радянському Союзі була репресована.
А оце нещодавно читаю у газеті «Бульвар» інтерв’ю з Євгеном Марчуком, відомим політиком, чия доля була пов’язана і з керівництвом українськими спецслужбами. У публікації мова йшла зокрема і про події 1994 року в Криму, коли там була надзвичайно гостра ситуація. І лише рішучі дії наших служб допомогли стабілізувати положення. Але про події 1994-го року дізнаємося аж… у 2019 році. І так… ніби між іншим. Мовляв, був колись – і такий випадок! Хоча у цьому є усе ж своя логіка.
Але повернемося до політики і політиків. І як тут не поспівчувати і політикам, бо серед них є і люди вельми достойні. А ось політична доля до них, бува, не дуже і прихильна! Бо український політичний віз нелегкі випробування витримав, хоча і склад тих, хто на возі сидить, судячи з повідомлень про результати виборів – суттєво змінився. Питання серйозне, але з цього приводу усе ж можна було б і усміхнутися.
|
БО НЕПРОСТИЙ Як усміхнеться чорноброво, І в намаганнях, коли стисло, А у словах Кіндрата криця, |
|
Але ж політики намагаються і щось усе-таки робити для своїх виборців. І результати їх діяльності – бачимо! Наступний вірш – короткий. Але з епіграфом. Те, що послужило поштовхом для його написання, я мав змогу помітити ще до недавніх виборів. А сам вірш написаний недавно.
ЗІ СТОВПАМИ
Проходячи вулицями одного з сіл одного з районів однієї з областей (вказуючи точно не буду, щоб не вирішили – політична реклама...), помітив таку особливість. На кількох з бетонних стовпів, потрібних для передачі електроенергії, було вказано, що ці стовпи поставлено... завдяки сприянню такого-то депутата парламенту! Що не могло не привести автора цих рядків до думки – як же добре, що наші депутати не забувають... і про бетонні стовпи! Бо серце ж – не камінь... Точніше – не бетон.
|
Який хвилюючий мотив! Яка... ну, майже драма... Є депутати без стовпів, А є все ж... зі стовпами! |
|
Коли розглядаємо такий жанр, як байка, то дійові особи цього літературного твору можуть бути дуже різними. Але яка б тема у байки не була, вірш цього жанру буде цікавим нам тільки тоді, коли хоч трохи торкається питань і проблем наших гарячих буднів.
|
ТИ НЕ КАЖИ Питання і важке, й суворе... То ж Кіт гіркій своїй досаді І Кіт, мов про болючу рану, Рябко думки вагомі, свіжі – |
|
Так, ми з вами, вельмишановні українці, люди непрості. Інколи і зовсім непрогнозовані. Ну, щодо виборів… А не щодо горілки і сала.
Та якими б не були політичні пристрасті, а нині пора – просто ідеальна... для борщу! Бо і свіженькі помідори, і смачна молода картопля... Чого ще бажати?! Отож кілька римованих рядочків – про борщ!
|
ДО РЕЧІ – ПРО БОРЩ... Борщ?! Це ж наш духовний хліб, |
|
Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
А на додаток пропонуємо нашим шановним читачам подивится кілька українських фільмів, як направду варті вашої уваги (пишіть, будь ласка, у коментарях, які ще фільми Ви порадили б переглянути):
Читайте також на нашому сайті:
Дії нашого "політичного воза" можна оцінити лише... запікуванням... Добре, що шановний автор має таке глибоке почуття гумору! Поезії дуже влучні! Дякую!
Дуже цікавий погляд на життя! Дуже гарні поезії! Слідкую за Вашими публікаціями, шановний пане Володимире!
З цим возом краще не буде...((((
А поезії - дотепні. Дякую.
Дякую за прекрасні вірші!
Хто знає, куди ми їдемо...