Володимир Даник
ЗГАДУЮЧИ ЛОЗУНГИ
Коли піар-кампанія ефективна, то і її лозунги – частенько згадуються! Ну, скажімо, на бігборді одне-однісіньке слово – думай… А ти дивишся і дивуєшся! Та ніби ж і так постійно думаємо – як жити і як вижити. А виявилося – лозунг правильний! Бо не встигли відшуміти вибори… і ще минуло трохи часу… як дехто почав думати так, що й голова заболіла.
Або інший лозунг – кінець... епохи жадібності! І лозунг такий актуальний, що, можливо, і для інших виборів згодився б. І навіть для іншої політичної сили.
Отож люди, що займаються політичним піаром, даремно хліб свій не їдять. Ну, мабуть, хліб з маслом... Бо хто ж лише за хліб такою гидотою... ой, вибачте, не те слово вихопилося... такою напруженою розумовою роботою займатися буде! Бо і лозунги складають замашні. Бо ці лозунги – легко згадуються. І навіть можуть підштовхнути до спроб чогось навіршувати. Не віриться?! А вірш перед вами.
|
ДО РЕЧІ – ПРО ЕПОХУ... Може, ці слова усе ж бо всує, Дехто коментує неодмінно – Ні, не про народу злі досади! Бо життя… ну, дуже соковите… Бо зарплата – аж ніяк не хиба… Жадібність… гай-гай… не пригасає |
|
Але виникають у автора цих рядків і сумніви. А раптом при створенні оцих віршованих роздумів усе ж… загнув кудись не туди. Бо кожен міркує, виходячи зі своєї точки зору. А треба ж враховувати і точку зору інших. Ну, ось хоча б така ситуація. Ви керуєте поштою, а зарплата у вас приблизно… ну, як у семидесяти поштарок!
Хтось може і заволати – та як це так! Та де ж соціальна справедливість?! А вам подібні закиди могли б здатися і… образливими! Бо, може, ви докладаєте стільки зусиль, що їх треба було б порівнювати з діяльністю не семидесяти, а ста семидесяти поштарок! А то і двохсот семидесяти… Бо, може, ви такий трудоголік, що ні в Нью-Йорку, ні в Парижі не знайти! Ні за які гроші…
Тому і тема, погодьтесь, неоднозначна і суперечлива. І тут думати і думати. Тому і передвиборний лозунг «Думай…» і нині є украй актуальним.
Отож, вельмишановні… Треба нам, виборцям, збирати усе ж передовий досвід. Ну, щодо виборів… Бо на те і передовий досвід – аби його усе ж комусь… передавати! Отож коли… вже на виборах наступних… буде лозунг «Кінець епохи жадібності» – голосуйте за! А якщо буде лозунг «Продовження епохи жадібності» – ну, тоді… ні в якому разі.
Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на нашому сайті:
Усе так.... цікаво, чи оті, хто за зелених голосував, щось зрозуміють? чи то прозріють???
Болить...
Думаю, що думки автора співпадають із думками багатьох наших співвітчизників. Та от якби оті зелені поціновувачі дослухалися до розумних думок. Чи вони взагалі щось читають? Чи тільки дивляться отих дурних "Сватів" і "Слуг..."??? І скільки треба часу для прозрівання тієї вати???
"Може, ці слова усе ж бо всує,
Бо комусь дорога навпростець:
Так завзято, блін… менед… жирує,
Що вже ледь не лусне гаманець!"
Краще не скажеш...
Отож...
Яким місцем народ думає, коли папірці в урни кидає???????????