На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Володимир Даник. "Гортаючи сторінки книги..." (слово автора по нову книгу "Українонько, доле моя")


Володимир Даник. Гортаючи сторінки книги. Українонько, доле моя.

 

Володимир Даник

ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ КНИГИ…  

       

Переді мною книга. А для кожного автора вихід нової книги – це певний етап у творчості. Бо неповторність літератури (і як тут не згадати, що одна з книг славетної поетеси Ліни Костенко має саме таку назву – «Неповторність»…) виявляє себе у кожній книзі того чи іншого автора. Бо у чомусь написаному відбувається продовження і розвиток думок і хвилювань, що переповнюють твори, написані раніше, а в чомусь є і щось таке, чого не було і що до певної міри здивувало б не тільки читача, а і самого автора.
Отож переді мною моя нова книга. Книга оригінально (і я б сказав – неповторно!) оформлена. І сподіваюсь – приваблива для читача як за формою, так і за змістом. Книга для мене – двадцять перша… І назва у неї – «Українонько, доле моя…» (Черкаси, «Інтроліга ТОР», 2018 рік). 
Живемо у часи нелегкі, отож і не дивно, що у книзі ніби колосся у свіженькому снопі, поєдналися і лірика, і гумор. 
Але будемо говорити про лірику. Про вірш, який дав назву збірці. Вірш пісенний. І, може, у когось з читачів після його прочитання, ніби несподіваний спалах, оживе у душі мелодія і пісня таки з’явиться.

 

 

УКРАЇНОНЬКО, ДОЛЕ МОЯ      

Ніби хвиля важка по піску,
Знов літа – на тривожній сторінці...
У хвилину таку нелегку
Не забудьмо, що ми – українці!

А у буднів – стрімка течія...
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива...

Де вогнем чорний вихор війни,
Де кипить стрілянина кривава,
Там твої, Україно, сини –
Ніби символ козацької слави!

І хай пісня нас не залиша
В ці часи непрості і суворі,
Хай завжди українська душа
Розцвіта, ніби вранішні зорі!

А у буднів – стрімка течія...
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива...

 

 

Наступний вірш був уже оприлюднений у одній з попередніх моїх книг. Але формуючи книгу, автор цих рядків раптом відчув, що саме без цього вірша книзі цій аж ніяк не обійтися. Бо і справді ж, на творчих зустрічах з читачами цей вірш звучав таки частенько.

 

 

НЕ КАЖІТЬ, ЩО КАЛИНА ГІРКА…

Не кажіть, що калина гірка,
То такою бува її доля.
Не кажіть, ніби воля важка,
Бо від неї ще гірше неволя.

І співають журливо про те,
Що на світі цім щастя немає,
Не тоді, як калина цвіте,
А коли вже вона відцвітає.

Коли серце вогнем обняло,
То чи треба, щоб ви рахували,
Скільки цвіту в калини було
І вже скільки у неї опало.

Не побачить кохана рука,
Скільки в рани вже в’їлося солі.
Не кажіть, що калина гірка,
То такою бува її доля.

 

 

Замислюючись над пережитим і написаним, над виданим і ще не виданим з своєї творчості, інколи приходиш до несподіваних висновків. Бува, що вірш чи віршована мініатюра написані так, що їх можна було  б публікувати і серед творів ліричних, і серед творів, написаних з посмішкою, творів жартівливих. Саме такий, на мою думку, і наступний вірш. Спочатку він був надрукований у одній з моїх гумористичних книг. Нині ж він приходить до читача у книзі, де представлені і лірика, і гумор. Але усе ж – серед творів ліричних.

 

КРАЇНА 

 

А надія горить, як свіча,
І невпевнено так, і стооко!
Ну, чого нам завжди вистача
І біди, і тяжкої мороки?!

Але кожен погодитись рад –
Бо і доля до болю смугаста! –
Що країна маленьких зарплат –
Все ж... країна найбільшого щастя!

 

 

Володимир Даник. Гортаючи сторінки книги. Українонько, доле моя.

 

Творчі зустрічі з читачами у автора цих рядків проходили не раз і можна сказати, що проходили з успіхом. На таких літературних акціях здебільшого були представлені твори різних жанрів – і авторська пісня, і лірика, і гумор. Отож про наступний вірш. Це вірш особливий. Він пісенний. Власну пісню, написану на цей вірш, автор цих рядків не раз виконував під гітару на подібних заходах. Можна навіть сказати, що ця пісня – один з «хітів», що звучали на таких зустрічах. Але подібні події відбувалися не так часто і до широкої аудиторії пісня по суті ще не дійшла. Отож коли хтось з талановитих українських музик напише на цей вірш пісню, буду тільки радий такому факту.

 

ВИШИВАНКА

 

Вишивала мати сину
Празникову сорочину
Не хвилину, а годину не одну.
Вишивала для синочка,
Ох, сорочечку-сорочку,
Голка бігала-пливла по полотну.

Вишивала йому долю,
Вишивала вітер в полі,
Вишивала і надію, і любов.
Вишивала і дорогу –
То круту, а то розлогу,
Шаблі блиск і тихе цокання підков.

Вишивала сину щастя –
Хай воно йому удасться!
Вишивала щире серце молоде,
Вишивала карі очі,
Силует стрункий, дівочий,
Що в очах його калиною цвіте!

Вишивала-вишивала,
Ніби долю його знала,
То співучу, то солодку, то гірку.
На сорочці барви грають,
Ніби сонце серед гаю,
У життя стрімку зливаються ріку.

 

 

Ось така не дуже вже і довга мандрівка по нещодавно виданій книзі. Мандрівка, що її, як мені здається, варто було б продовжити. Бо тираж книги порівняно невеликий, а публікація на помітному, популярному українському сайті – це можливість бути прочитаним усією Україною.

 

Стаття надіслана автором особисто спеціально для "Малої Сторінки".

 

 

Читайте також на нашому сайті:

 

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
 
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Гортаючи сторінки книги..." (слово автора по нову книгу "Українонько, доле моя")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар