Володимир Даник
ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ КНИГИ…
Переді мною книга. А для кожного автора вихід нової книги – це певний етап у творчості. Бо неповторність літератури (і як тут не згадати, що одна з книг славетної поетеси Ліни Костенко має саме таку назву – «Неповторність»…) виявляє себе у кожній книзі того чи іншого автора. Бо у чомусь написаному відбувається продовження і розвиток думок і хвилювань, що переповнюють твори, написані раніше, а в чомусь є і щось таке, чого не було і що до певної міри здивувало б не тільки читача, а і самого автора.
Отож переді мною моя нова книга. Книга оригінально (і я б сказав – неповторно!) оформлена. І сподіваюсь – приваблива для читача як за формою, так і за змістом. Книга для мене – двадцять перша… І назва у неї – «Українонько, доле моя…» (Черкаси, «Інтроліга ТОР», 2018 рік).
Живемо у часи нелегкі, отож і не дивно, що у книзі ніби колосся у свіженькому снопі, поєдналися і лірика, і гумор.
Але будемо говорити про лірику. Про вірш, який дав назву збірці. Вірш пісенний. І, може, у когось з читачів після його прочитання, ніби несподіваний спалах, оживе у душі мелодія і пісня таки з’явиться.
|
|
УКРАЇНОНЬКО, ДОЛЕ МОЯ Ніби хвиля важка по піску, А у буднів – стрімка течія... Де вогнем чорний вихор війни, І хай пісня нас не залиша А у буднів – стрімка течія... |
|
Наступний вірш був уже оприлюднений у одній з попередніх моїх книг. Але формуючи книгу, автор цих рядків раптом відчув, що саме без цього вірша книзі цій аж ніяк не обійтися. Бо і справді ж, на творчих зустрічах з читачами цей вірш звучав таки частенько.
|
|
НЕ КАЖІТЬ, ЩО КАЛИНА ГІРКА… Не кажіть, що калина гірка, І співають журливо про те, Коли серце вогнем обняло, Не побачить кохана рука, |
|
Замислюючись над пережитим і написаним, над виданим і ще не виданим з своєї творчості, інколи приходиш до несподіваних висновків. Бува, що вірш чи віршована мініатюра написані так, що їх можна було б публікувати і серед творів ліричних, і серед творів, написаних з посмішкою, творів жартівливих. Саме такий, на мою думку, і наступний вірш. Спочатку він був надрукований у одній з моїх гумористичних книг. Нині ж він приходить до читача у книзі, де представлені і лірика, і гумор. Але усе ж – серед творів ліричних.
|
|
КРАЇНА А надія горить, як свіча, Але кожен погодитись рад – |
|
.jpg "Володимир Даник. Гортаючи сторінки книги. Українонько, доле моя.")
Творчі зустрічі з читачами у автора цих рядків проходили не раз і можна сказати, що проходили з успіхом. На таких літературних акціях здебільшого були представлені твори різних жанрів – і авторська пісня, і лірика, і гумор. Отож про наступний вірш. Це вірш особливий. Він пісенний. Власну пісню, написану на цей вірш, автор цих рядків не раз виконував під гітару на подібних заходах. Можна навіть сказати, що ця пісня – один з «хітів», що звучали на таких зустрічах. Але подібні події відбувалися не так часто і до широкої аудиторії пісня по суті ще не дійшла. Отож коли хтось з талановитих українських музик напише на цей вірш пісню, буду тільки радий такому факту.
|
|
ВИШИВАНКА Вишивала мати сину Вишивала йому долю, Вишивала сину щастя – Вишивала-вишивала, |
|
На відео: вірш Володимира Даника "Вишиванка" читає Світлична Л. М.
Ось така не дуже вже і довга мандрівка по нещодавно виданій книзі. Мандрівка, що її, як мені здається, варто було б продовжити. Бо тираж книги порівняно невеликий, а публікація на помітному, популярному українському сайті – це можливість бути прочитаним усією Україною.
Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на нашому сайті:
