Жан де Лафонтен
(переклад Любомира Селянського)
ВОВК І ПЕС
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Завантажити байку "Вовк і пес" Жана де Лафонтена (txt.zip)
Один вовк став з голоду та нужди такий худий, що на ньому була лише шкіра та кістки. Їсти не було що, здобичі не міг ніде роздобути, бо собаки пильно стерегли свої череди і стада. Біда така, що хоть гинь!
Отже, цей вовк здибав раз гарного і сильного бриська*, що якось заблукався до лісу. Він був би радо кинувся на нього і роздер на шматки, та ба! Він швидко зміркував, що з бриськом не легка справа. Куди йому голодному і немічному боротися з таким силачем! Для того вовк приступив до нього з покорою та й зачав добродушно балакати то про се, то про те. А найбільше любувався його товстим і величавим виглядом.
— Гей, гей, милий Боже! — зітхав вовк, — якби то я бодай раз у житті так сито виглядав!
— Це залежить від тебе самого, мій друже! — відповів пес. — Якщо хочеш так потовстіти, як я, то покинь ті погані ліси! Бо що-ж тут є? Голод і нужда! А твої товариші, то самі голодранці, жебраки — словом голота! Що на вас тут чекає? Хіба голодна смерть! Ви не маєте тут нічого певного. Чи вам хто дурно приготовить печене і варене? Кожний кусок мусите здобувати з тяжким трудом і небезпекою. А у нас? Просто рай! Ось ходи зі мною, а усміхнеться тобі краща доля.
— А що-ж би я мав у вас до роботи? — спитав вовк.
Цей образ щастя зворушив вовка аж до сліз... І він радий та веселий пустився з бриськом в дорогу до цього раю. Ідуть вони, ідуть, аж якось мимоволі кинув вовк оком на шию свого товариша. На своє диво побачив він, що вона була немов вишморгана, посиніла, без ніякого волоска.
— Що це є? — спитав вовк збентежений.
— Це нічого, — відповів пес байдужо.
— Як то нічого? Мусить бути якась причина.
— Е, це дурниця! Це походить, певно, від ланцюга, який закладають мені на шию.
— Від ланцюга? На шию? — крикнув з острахом вовк. — То тебе прив'язують і ти не смієш вільно бігати, куди забажаєш?
— Ну, так, не завжди, але що-ж це значить супротив ситого життя...
— Це значить, — перебив йому поквапно вовк, — що мені вже розхотілося і твоїх охлапів і всіляких кісточок і смачних помий, бо мені, братчику, миліша воля за всі скарби світу! Розумієш?
Це сказавши, драпнув вовчик чим швидше до лісу, та відтак ще довго плював на собачий рай.
* брисько - пес
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 9-12. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав Любомір Селянський. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")
Більше байок Жана де Лафонтена на нашому сайті:
Найденно несколько ошибок
Агенте 007, дякуємо за зауваження! Помилки повиправляли :) Кажіть ще, де знайдете!
Добре дякую що відреагували. А скачати байку є де, чи тут не скасують?
Пане Агенте 007, Ваше прохання про завантаження виконано :) На початку байки - Завантажити. Дякуємо, що пишете! Успіхів!
Дякую вам за те що створили цей сайт дуже цикава байка (вибачте за порошки в тексти в мене клавиатура русская)