Валентина Кундель. "Гіркий спомин" - вірші про Чорнобиль


Вірші про Чорнобиль від українських авторів. Художник Володимир Радько.
 

Валентина Кундель

ГІРКИЙ СПОМИН

(Пам’яті жертв чорнобильської трагедії)

 

Чорний біль…,гострий страх
Посідає душу мою.
Очі бачили пекло, жах.
Молодь гинула в бою.

Красень – лейтенант став на  ґанку,    
Прикриваючи собою нас.
Він розумів: не побачить світанку,
Прийшов його останній час.

Але воїн вирішив: він захищає рідню.
Одягнув скафандр, взяв в  руки помпу –
І пішов на вогонь, як на броню.

Серце жадало спочинку,
Палахкотіло в грудях,
Але відчував: він – Бог,-
І доля мільйонів – в його руках.
Спопеліли серця героїв.
Кров запеклася вмить.
Що ж ти, синку, накоїв?-
Старенька мати тремтить.
Світ їй в очах потемнів,
Гіркий полин отруїв душу.
«Мамо, прости,- відповів. -
Але я – воїн! Я мушу!»
Мушу  іти до кінця безоглядно, сміло.
Мушу віддати життя за првеє діло.
Бо позаду – Вітчизна, її охороняю.
Буде сонце  сіять, горіти - любов.
Так буде! Я знаю…


* * *

 

ЖИТИ ТРЕБА

Радіація не зникає вмить.-
На це піде не одне століття.
Вона й досі нам душу гнітить.
Для всіх живих вона – страхіття.

Як луна, прокотилась біда
І відгукнулась по всіх усюдах.
Але біда не ходить одна,
Хоча надія й жевріла в людях.

Надія на те, що не допустить Бог,
(якщо цього не зробили люди)
Щоб реактор знову занеміг,
Щоб біль розтинав йому груди.

Бо квилить, стогне земля,
Напоєна гірким трунком:
Чи вкриється зелом вона,
Чи зарясніє барвінком?

Ти прости нас, зранене поле,
Що кукіль і волошки ти родиш.
Ти прости, усамітнене море,
Що дітей до себе не водиш.

Але ж сили треба зібрати,
Міцно ноги на землі тримать .
Бо Земля – наша спільна мати
І вона навчилась пробачать.
Жити треба, бо життя – прекрасне,
І подібне воно до зірок:
Пломеніє – а потім згасне,
Та не зупиняйся – зроби ще крок…

 

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Ілюстрація Володимира Радька.

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Вірші про Чорнобиль від українських авторів
Ліна Костенко, Володимир Шовкошитний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Леонід Талалай, Валентина Козак, Валентина Харченко, Борис Олійник, Віктор Баранов, Світлана Йовенко, Анна Багряна, Ніна Гнатюк, Станіслав Бондаренко, Наталя Ільчишина, Юлія Хандожинська, Сергій Губерначук, Марія Яновська - українські автори, що створили поезії про Чорнобильську катастрофу, які увійшли до цієї добірки. Читаймо... Пам'ятаймо...
 
 
 

Катерина Мотрич. Політ журавлів над нетолоченими травами. Оповідання про чорнобильську трагедію.У повісті ”Політ журавлів над нетолоченими травами” Катерина Мотрич зуміла показати всенародну біду очима простої людини, старенької сільської бабусі, яка за свій вік багато чого пережила, але такого лиха ще не бачила. 

 

 
 

Катерина Мотрич. Молитва до мови."Mово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена! Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог - Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення..." (Катрина Мотрич)

 
Саша Кочубей. Володарка лісу. Дитяче оповідання. Ілюстрація Андрія і Діни Нечаєвських
"Моя прабабуня — самосе́лка. Вона живе сама в селі Залісся. Колись там мешкало багато людей. Але потім вибухнув Чорно́биль *1 і всіх вивезли. Якийсь час прабабуня жила з нами в місті. А потім зібрала речі й повернулася назад. «У Заліссі народилася, в Заліс сі  й помру», — сказала мамі. Мама дуже гнівалась, але нічого не могла вдіяти. Прабабуня — міцний горішок. Якщо вже вирішила щось, її ніхто не спинить. Прабабуня каже, що приросла до Залісся. Там її дім, її коріння..." (Саша Кочубей)
 
Євген Гуцало. Чорнобильська дівчина Калина. Оповідання зі збірки Діти Чорнобиля. Малюнки Тетяни Семенової.
"— Як тебе звати?
— Калина.
Любомир здивовано зводить брови й перепитує:
— Може, Килина?
Усміх сонячним зайчиком спалахує на губах у дівчини:
— Ні, Калина..."(Євген Гуцало)
 
26 квітня - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля
Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року став причиною наймасштабнішої техногенної катастрофи у світовій історі. Аварія розцінюється як найбільша за всю історію ядерної енергетики як за кількістю постраждалих від її наслідків, так і за економічною шкодою. Вона сталася на території СРСР, але з розпадом Союзу це стало проблемою України.
 
 

"Україно, рідний краю,
Перед тобою чоло схиляю.
Пам'ять леліє багато доріг,
Що знову ведуть на твій поріг.
Серце гучно в дзвони б’є:
Є в мене Вітчизна, є!
Бажана, як та жар – птиця,
Україна білолиця!"
(Валентина Кундель)


Останні коментарі до сторінки
«Валентина Кундель. "Гіркий спомин" - вірші про Чорнобиль»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми