Андрій Малишко. "Птиці-зірниці" – ілюстрована збірка віршів для дітей

 

 

 

Андрій Малишко

ПТИЦІ-ЗІРНИЦІ

Збірка віршів для дітей

 

Завантажити текст збірки віршів Андрія Малишка "Птиці-зірниці" (txt.zip)

 

ДОЩ

Дощик, дощик  голубий, 
Колосків не оббий 
Зливами-проливами, 
Хмарами-огнивами, 
Птицями-зірницями, 
В небі блискавицями. 
Ти спадай на межу, 
Я тобі таке скажу: 
— Понад ріки та ліси 
Хмари-вдари  понеси, 
Крапельками росяними 
Над ланами вівсяними, 
Цебром, цебром, цебрицею 
Над нашою пашницею 
Лийся тихо вдалині 
На гречки та ячмені, 
На гречки та ячмені,— 
Буде весело мені. 

 

 

 

ПЕРЕПІЛКА

Ой летіла птиця  — 
Пе-ре-пе-ли-ця. 
Не під небесами — 
Житами, вівсами, 
Гречками медвистими, 
Пшеницями чистими. 

Хвалилася птиця  — 
Пе-ре-пе-ли-ця:
— Здрастуй, спілий колосе,
Ясна зірко,
Діточок я вивела 
Аж семірко! 

— Не хвалися, птице,
Пе-ре-пе-ли-це!
Під моїми ж  вусами,
Світлими та русими,
Зерна не облічено,
Числами не мічено:
Сім по сім,
Та ще сім,
Та в вершечку двадцять два,
Отакі мої слова,
Отакі ідуть  жнива! 

 

 

 

ПІДКОВИ

Місяць виклепав підкову
І сміється: —  Це моє.—
А коваль говорить: — Знову
Щось заліза нестає.—
Місяць другу  дзвінко клепле,
Поклепав —  і зник, і зблід.
У горнилі місце  тепле,
На ковадлі  синій слід.
А коваль розгнівавсь  дуже,
Фартушину зняв з плеча.
— Що ж ти,— каже,— робиш, друже, 
В нас заліза нестача.— 
Місяць кинув  ті підкови 
Дідусеві-ковалю 
І пішов собі в діброви, 
Потемнівши від  жалю. 
Та зате у  нас в загоні 
З гір високих  і крутих 
Копитами крешуть  коні 
На підковах золотих! 

 

 

 

ЗАЄЦЬ-ПОБІГАЄЦЬ

Зайцю довговухий, 
В лісі щось гуде. 
Слухай мене, слухай, 
Мисливець іде. 

Заєць той хитрющий 
Скік та скік.
— Яз мисливцем  дружбу 
Заведу навік. 

Буду йому ранками 
Роси стрясать, 
Буду йому в  південь 
Дітей колисать. 

Йди, мисливцю лютий, 
Баюньки-бай, 
Зайця-побігайця 
Не бий, не стріляй! 

 

* * *

 

БАБУНЯ-ТРАВА

Бабуня-трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під  снігу — а в небі сонце.
Глянула вдруге — жайворон в'ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку.
— Еге   ж,   виходьте,   мої   травенята,
Березень! —
І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим роменом
В луг, на подвір'я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний  горщик
Вскочили на підвіконня
І заглядають в  хату. 

 

 

 

СОЛОВЕЙКУ-СОЛОВ'Ю

Соловейку-солов'ю, 
Я приспівочку  зів'ю, 
Свіжу та барвисту 
З золотого листу, 

З того листу, що в долині, 
На кленині, на калині, 
На березовій  корі, 
На дубочку  угорі. 

Листя, листя, не шасти, 
Соловейка захисти 
Од важкого грому, 
Вітру-бурелому. 

Од яркої блискавиці, 
Щоб не сліпнули очиці, 
Од дощу в  світанки білі, 
Од метілі-заметілі, 
Холоднючої зими. 

 

* * *

 

КІЗКА

Бігла кізка  по мосту,
Збила куряву густу.
Тут листочок, там  листочок
Схопить, схопить  і навскач.
Он яка рогата, бач!
Он яка, бач! 

А назустріч  не орда — 
Суне з поля череда. 
Кізка вправо, кізка  вліво, 
В неї роги —  мов рогач. 
Он яка завзята, бач! 
Он яка, бач! 

Де взялися  пастухи, 
Молодці, не лінюхи, 
Прип'яли козу за роги, 
А вона у крик, у плач... 
Он яка рогата, бач! 
Он яка, бач! 

 

 

 

КІТ-ВОРКІТ

Кіт-воркіт біля воріт 
Чеше лапкою живіт. 
З'ївши мишку-побіганку, 
Що робити по сніданку? 

Чи погнати  біля хати 
Вслід за голубом-гінцем? 
А чи вуси-довгоруси 
Почесати гребінцем? 

Що робити, кіт  не знає 
За ворітьми у кущі. 
А над ним  веселка грає. 
Золоті несе дощі. 

 

 

 

ЖУРАВЕЛЬ

Прилетів журавель 
З невідомих  земель, 
А в нашій  окрузі 
Поселився в  лузі. 

Воду п'є, не просить  дзбанку, 
Ходить тихо, наче дід, 
Жабу зловить  до сніданку, 
Другу зловить  на обід. 

Де у нього  двір і хата? 
Може, знищила  війна? 
Де у нього  журавлята, 
Журавлиха де, жона? 

Може, загубив  дорогу — 
В журавля своя біда! 

Стане в лузі на 'дну ногу, 
Довго в воду загляда. 

За матеріалами: Андрій Малишко. "Птиці-зірниці". Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво «Веселка», 1984, 20 с.

 

 

Більше творів Андрія Малишка на нашому сайті: