Анатолій Костецький. "Джміль про сонечко гуде" (добірка віршів для дітей)


Анатолій Костецький. Джміль про сонечко гуде. Добірка віршів для дітей.

Анатолій Костецький

ДЖМІЛЬ ПРО СОНЕЧКО ГУДЕ

(добірка віршів для дітей)

 

Завантажити текст добірки віршів Анатолія Костецького "Джміль про сонечко гуде" (txt.zip)

 

 

ДЖМІЛЬ ПРО СОНЕЧКО ГУДЕ

Коли надворі дощ іде,
у нас на підвіконні
важкий мохнатий джміль
гуде —
велика тепла соня.

Вже другий рік літує він
у наших чорнобривцях,
ласує медом лісовим,
на сонці гріє крильця.

А у негоду на вікно
я зву джмеля до себе,
бо звик до нього вже
давно, як до квіток і неба.

І хай надворі
дощ іде,
шибками
вітер дзвонить —
мій джміль
про сонечко
гуде
мені на підвіконні.

 

* * *

 

КЛИШОНОГЕ ЖАБЕНЯ

Клишоноге жабенятко
з комишу зробило хатку,
з лопухів — м'яку підлогу,
щоб не застудити ноги,
а віконце — з павутиння,
щоб од сонечка проміння
зранку хатку наповняло,
жабенятка зігрівало.

Наловило павуків,
бабок, мух і комарів,
хочеш — їж чи загоряй,
спи чи пісеньку співай!

Та знялася злая злива,
жабенятка хатку змила,
змила сонних павуків,
бабок, мух і комарів.

І зосталось жабенятко
і без їжі, і без хатки,
бо, маленьке і невміле,
хатку
стріхою не вкрило...

 

* * *

 

БУВАЄ ВСЕ

На світі —
все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді,
як сонце світить.

Бува,
що втратять колір
всі квіти у саду...
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе
забув.

А як забуде раптом
тебе твій друг —
то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так —
ніщо!..

 

* * *

 

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

На краю дзвінкого світу,
там, де соняхи,
волошковим небом сніда
зайчик сонячний.

Вдень у піжмурки по лісу
гра з кульбабами,
заплітає в тепле листя
літо бабине.

А під вечір між кущами
плаче, стомлений,
бо живе один, без мами,
зайчик сонячний.

 

* * *

 

ДЕНЬ ТОБІ ВЕСЕЛИМ БУДЕ!

Ти прокинься рано-рано,
лиш над містом сонце встане,
привітайся з ластівками,
з кожним променем ласкавим.
Сам гарнесенько умийся,
сам швиденько одягнися,
підійди до тата й мами
і скажи їм:
— Добрий ранок!
Усміхнися всім навколо:
небу, сонцю,
квітам, людям.
І тоді обов'язково
день тобі — веселим буде!

 

* * *

 

ПОЧИНАЙ МАЛЮНОК СОНЦЕМ!

Малювати сіла Ліза,
Та бере її одчай,
Бо у голову не лізе,
Чим малюнок розпочать!..
Довго думала-мудрила,
Аж затерпла голова!
І раптово зрозуміла:
"Треба сонце малювать!
Починати сонцем буду!
Буде сонце - і за мить
Враз до нього звідусюди
Все на світі заспішить!.."
Так і сталось, як гадалось:
Вийшло сонце з-під руки–
І до нього позлітались
І комашки, і пташки,
А за ними - 
Трави й квіти,
Буйні зарості дерев,
Аза ними -
Вийшли звідкись
Справжня лань і навіть лев!
А за ними - люди й люди:
І дорослі, і малі!
Вас вітають сонце любо
І танцюють на землі!
От малюнок - так малюнок:
Можна з радості зомліть!..
Як ти думаєш, про що це
В цьому вірші я сказав?
Щоб і ти, мій друже, сонцем, -
Чуєш? - сонцем,
Тільки сонцем
Всі малюнки починав!

 

* * *

 

ВСЕ НЕ ТАК!

Сьогодні все навкруг - не так...
Чомусь задачка - не проста,
Чомусь цукерка - не солодка,
Проміння сонячне - холодне,
І навіть запахуща диня
Чомусь не пахне зовсім нині...
У чому річ? Скажу вам прямо: 
Образилась на мене мама...
Піду пробачення попрошу –
Хай знову стане все хорошим!

 

* * *

 

РУКАВИЧКИ

Узимку, в морози, хуртечі й завії
Тебе і мене рукавички зігріють.
А теплі від чого вони і чому?
Скажу вам по щирості: теплі тому,
Що наші ласкаві бабусі і мами
Вплітають тепло своїх рук між нитками.

 

* * *

 

ПРО ДРУГА

Твій друг
тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось —
а просто так.

І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!

І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м'яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.

І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
«Як-гарно — дарувати!..»

 

* * *

 

ПРО ДОРОСЛИХ

Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!

На них дивитись —
просто сміх.
Скажіть: хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!

Не можна їм на дерево,
хоч це і дуже просто,
аж на вершечок здертися.
Адже вони — дорослі...

Не можна грати у футбол
на вулиці завзято
і, у вікно забивши гол,
через паркан тікати.

Та й серед парку, по траві,
босоніж, без сорочки
не можна погасати їм.
Адже вони — дорослі!..

А я?
Як тільки я схотів —
м'яча ганяв
аж п'ять годин,
тоді на клен собі заліз,
сховався в теплім листі,
сидів і позирав униз,
ще й, наче шпак,
посвистував,
а потім бігав по траві
та в ній метеликів ловив.

Оце життя — хороше!
Не те, що у дорослих...

Та ще скажу по честі,
щоб ви про все вже знали:
дорослим можна дещо,
хоч дуже й дуже мало.

Ну, з'їсти пуд морозива
дозволено дорослому.
Ну, можна, скільки влізе,
дивитись телевізор.
Ну, можна ще не спати
і цілу ніч читати.

Але хіба ж то здасться
така дрібниця щастям?..

Тому ніколи і ніде
дорослим я не заздрю,
бо я дорослим буду теж,
а він малим — нізащо!

 

* * *

 

У ГОСТЯХ

У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.

Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з вас не витер?
В нас килим — не для того,
аби його бруднити!
Ану, біля порога
знімайте черевики!

Та подарунки зразу
давайте, я сховаю.
Та кришталеву вазу
не скиньте! Я вас знаю!..

Ви думаєте: просто
отак ходити в гості?
А це — наука справжня,
відповідальна справа!..
І меблі у вітальні
не мацайте руками,
і пальцями по стінах
не мажте — будуть плями...

Іще сестриця Віті
щось стала говорити.
Та ми її не слухали —
хіба ж це варто слухать?!

Ми від її «гостинності»
помчали геть щодуху,
бо й справді: ох, не просто
отак ходити в гості!

 

За матеріалами: 
- Анатолій Костецький. "Джміль про сонечко гуде". Збірка віршів. Київ, видавництво "Веселка", 1972 р., 14 с.

- Хрестоматія з літературного читання для 3 класу (до підручника О. Я. Савченко), 2014 р., 113 с. 
 

 

Більше віршів Анатолія Костецького на нашому сайті:

Анатолій Костецький, вірші для дітей
Анатолій Костецький — улюбленець дітвори. Він служив дитячій літературі більше тридцяти років і за цей час встиг подарувати дітям понад п’ятдесят книг. Ті книги — це велике художнє Дитяче місто, у якому живуть хлопчики та дівчатка, як і в житті, з найрізноманітнішими характерами. Письменник умів говорити зі своїми малими читачами про найскладніші життєві проблеми — з повною серйозністю чи гумором, але неодмінно — із любов’ю, взаєморозумінням та повагою. Він майстерно поєднував дитячі мрії та фантазії з реальним світом. Мабуть, тому, що й сам у дитинстві мав велику мрію — стати письменником, і ця мрія його здійснилася. Анатолій Костецький написав близько тисячі віршів для дітей і багато цікавих прозових творів, які виховують дітей добром, щирістю і правдою. 

Останні коментарі до сторінки
«Анатолій Костецький. "Джміль про сонечко гуде" (добірка віршів для дітей)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми