БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
ІСАВ ТА ЯКІВ
Бут., 25:7-11, 20-34; 26:34-35
Авраам помер у 175 років, у щасливій старості. Його поховали сини Ісак та Ізмаїл у печері Махпела на полі Ефрона, сина хетита Тохара, проти Мамре, на полі, що його купив Авраам у синів Хета. Там поховано Авраама й Сарру.
А після смерті Авраама Бог благословив Ісака. Ісак оселився біля криниці Лахаї-Рої. Йому було сорок років, коли він побрався з Ревекою, дочкою арамія Бетуїла. Він дуже любив свою дружину. Проте в них довго не було дітей.
Нарешті Господь почув молитви Ісака, і Ревека завагітніла й мала в утробі двох синів. Ще не народившись, вони почали боротися один з одним.
Господь сказав Ревеці:
«Ти носиш у собі два племені, й від тебе підуть два різних народи. Один народ зробиться сильнішим за інший, але більший служитиме меншому».
Коли настав час, Ревека народила близнюків. Перший з’явився на світ увесь червоний, що вважалося вродженою схильністю до кровопролиття, і косматий. Його назвали Ісавом. Брат його народився, тримаючись рукою за п’ятку Ісавову. Його назвали Яковом. Сини народилися, коли Ісакові було вже шістдесят років.
Хлопці повиростали. Ісав став спритним ловцем, степовиком, а Яків був тихий, сидів у наметах. І полюбив Ісак Ісава, бо його здобич мисливська йому смакувала, а Ревека любила Якова.
Якось зварив Ісак їжу, а з поля повернувся змучений Ісав і сказав Якову:
— Дай мені похлебтати тієї червоної юшки, бо я вкрай стомився.
(Через це його називають Едомом*.)
А Яків відповів:
— Спочатку продай мені своє первородство.
І відповів Ісав:
— Нащо ж мені оте первородство, коли я вже ледь живий?
А Яків сказав:
— То ти мені зараз присягни.
І той присягнув йому і продав первородство Якову. Тоді Яків дав братові хліба та юшки з сочевиці. А Ісав попоїв, попив, підвівся й пішов геть. Так Ісав зневажив первородство.
Коли Ісаву виповнилося сорок років, він узяв собі за жінок Юдиту (її вдома Єгудитою називали), дочку хетита Беері, й Босмат, дочку хетита Елона. Але Ісакові та Ревеці було через них гірко на серці.
* Едом — червоний (часто вживається як друга назва Ісава).
* * *
ІСАКОВЕ БЛАГОСЛОВІННЯ
Бут., 27:1-33, 41-43; 28:3-4
Минули роки; Ісак постарів, і затемнились йому очі. Якось він покликав до себе Ісава й сказав йому:
— Візьми своє знаряддя — сагайдак і лук, піди в поле, уполюй мені дичину й приготуй страву, яку я люблю, щоб благословила тебе моя душа перед смертю.
Ісав вирушив на полювання, як звелів батько. А Ревека все чула і сказала Якову:
— Послухай-но мене й зроби усе, що я тобі скажу. Принеси мені двійко козенят із нашої отари. А я приготую їх так, як полюбляє батько. Тоді подаси ту страву батькові, щоб він з’їв і благосло¬вив тебе перед смертю.
— Але ж Ісав увесь волохатий, а в мене шкіра гладка,— відповів Яків.— Батько мене помацає, зрозуміє, що то не Ісав, і вийде, що я глузую з нього. І замість благословіння я накличу на себе прокляття.
— На мені буде твоє прокляття,— сказала мати.— Ти слухай лише мене й піди та принеси двоє козенят.
Вона приготувала страву, вбрала Якова в одяг Ісава, а руки й шию обв’язала йому козячими шкурами. Тоді дала синові хліб і приготовану смачну страву.
Яків приніс батькові їжу та звернувся до нього:
— Підводься, батьку, сідай та попоїж дичини, щоб душа твоя поблагословила мене.
Ісак здивувався:
— Як це ти так швидко знайшов здобич, сину мій?
А той відказав:
— Бо мені допоміг твій Господь Бог.
І сказавІсак Якову:
— Підійди-но, я обмацаю тебе, чи ти справді мій син Ісав, чи ні.
Яків підійшов до батька, а той обмацав і сказав:
— Голос Якова, а руки Ісава. То ти син мій Ісав?
А той відказав:
— Так.
І промовив до нього Ісак, його батько:
— Підійди ж і поцілуй мене, сину мій!
Син підійшов і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його і поблагословив:
— Дивись, запах сина мого, немов запах поля, що його Господь благословив! І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситості землі, і збіжжя багато й вина молодого! Нехай тобі служать народи, і наро-ди нехай тобі вклоняються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі вклоняються сини твоєї матері. Хто тебе проклинає — проклятий, а хто поблагословить тебе — благословенний!
Щойно закінчив Ісак благословляти Якова і той вийшов, повернувся з полювання Ісав. І також приготував батьку смачний наїдок та сказав:
— Підводься, батьку, сідай та попоїж дичини, щоб душа твоя поблагословила мене!
І озвався до нього Ісак:
— Хто ти?
А той відказав:
— Я син твій, первородний Ісав.
Ісак аж затремтів та й сказав:
— Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив і до мене приніс, а я з’їв, поки ти прийшов, і поблагословив його? І він лишається благословенний!
Як Ісав почув батькові слова, то гірко скрикнув на повні груди, і звернувся до батька:
— Поблагослови й мене, батьку!
А той відказав:
— Обманом прийшов твій брат і забрав твоє благословення!
І промовив Ісав:
— Недарма назвали його Яковом*. Він двічі обдурив мене: забрав первородство моє, а тепер і благословіння.
А Ісак на те:
— Я поставив його володарем над усіма братами. І забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину?
І сказав Ісав батькові:
— Може, в тебе й для мене є благословіння, батьку? Поблагослови й мене, батьку!
І заплакав Ісав.
І відповів йому Ісак:
— Твоя земля буде неродюча та без небесної роси. Ти будеш жити зі свого меча й служитимеш брату. Проте, коли постараєшся, то зламаєш ярмо його зі своєї шиї.
Тому зненавидів Ісав Якова через те благословіння і подумав собі: «Як минуть дні жалоби по батькові, я вб’ю Якова».
Ревеці донесли слова Ісава, й вона гукнула Якова, переповіла йому все й сказала:
— Послухайся мене, синку, тікай до мого брата Лавана в Харан. Перебудеш у нього, доки брат не вгамується. Тоді я пошлю по тебе й заберу звідти. Я не можу одночасно втратити вас обох.
Перед дорогою Ісак покликав Якова й сказав йому:
— Нехай благословить тебе Всемогутній Бог і примножить твоїх нащадків, і породить від тебе чимало народів. Ти успадкуєш землю, яку Бог дав Аврааму.
* Яків — хитрун.
* * *
БОГ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЯКОВУ В БЕТ-ЕЛІ
Бут., 28:10-19
Одної днини Яків рушив з Беер-Шеви до Харану. Коли сонце вже зайшло, він спинився на ночівлю. Примостив собі камінь під голову й поклався спати.
І сниться йому драбина, що стоїть на землі, а вершком сягає неба. Нею підіймаються на небо й спускаються на землю Янголи Божі. А над нею стояв Господь і сказав:
— Я — Господь, Бог Авраама і Бог Ісака, твого батька. Землю, на котрій ти лежиш, Я віддам тобі й твоїм нащадкам. І будуть твої нащадки численніші за земний пісок. Вони житимуть на заході та на сході, на півночі та на півдні. Всі народи землі будуть благословенні через тебе й твоє потомство. Куди б ти не попрямував, Я скрізь тебе берегтиму й поверну тебе в цю землю. Я не покину тебе, доки не виконаю того, що обіцяв.
Прокинувся Яків і збагнув, що Сам Господь з’явився йому на цьому місці. Тоді він узяв камінь, на якому спав, і поставив його як стовп і полив згори олією.
— Яке страшне це місце! Це дім Божий і тут брама небесна! — вигукнув Яків.
Він назвав це місце Бет-Ел, що означає «дім Божий».
* * *
ЯКІВ У ЛАВАНА
Бут., 29:13—З0
Лаван гостинно зустрів Якова й оселив його у власному домі. Яків почав працювати на Лавана. Якось Лаван запитав його:
— Невже ти служитимеш мені задарма лише тому, що ти мій родич? Скажи, яку ти хочеш платню за свою працю?
А Лаван мав дві дочки. Старша, Лія, слабувала на очі; Якову вона не сподобалась. Натомість молодша, Рахіль*, була поставна й гарна з лиця, і Яків уподобав її. Тому й відповів Лавану:
— Якщо ти віддаси мені за дружину молодшу дочку, я служитиму тобі сім років.
Лаван погодився. А Яків так кохав Рахіль і так мріяв про неї, що сім років пролетіли для нього, наче кілька днів.
І ось виповнився обумовлений термін. Лаван влаштував бучне весілля. Але увечері, після бенкету, він привів у намет до Якова замість Рахілі Лію, свою старшу дочку. Яків виявив обман лише вранці. Розгніваний, він пішов до Лавана:
— Що це ти мені заподіяв? Хіба я служив тобі не за Рахіль? Чому ти мене обманув?
— У нас не ведеться так, аби віддавати заміж молодшу дочку поперед старшої,— відповів Лаван.— Не турбуйся, за тиждень я віддам тобі за дружину й Рахіль. Але за це ти служитимеш мені ще сім років.
Так і сталося: Яків погодився, і за тиждень Лаван віддав за нього молодшу дочку. Так у Якова стало дві дружини. Проте Рахіль він кохав більше, ніж Лію.
* Рахіль — овечка.
* * *
ДІТИ ЯКОВА
Бут., 29:31-35; 30:1-24
Господь побачив, що Лія не кохана, і винагородив її синами. Вона народила одного за одним Рувима*, Симеона*2 (його назвали Шимоном), Левія*3 та Юду*4.
Проте Рахіль дітей не мала. Тоді вона віддала чоловікові свою служницю Білгу, й та народила Якову двох синів — Дана*5 й Нафталі*6.
Побачивши це, Лія також привела до Якова свою служницю Зілпу. Та народила йому Гада*7 й Асира*8. Потім сама Лія народила ще трьох дітей: Іссахара*9, Завулона*10 й дочку Діну.
Шістьох синів і одну дочку народила Лія, ще двох дітей — її служниця, і двох — служниця Рахіль. Лише після цього Господь згадав про Рахіль, почув її молитви й дав їй сина. Вона назвала його Йосипом, що означає «додасть».
*1 Рувим (Рувен) — побачте сина.
*2 Симеон — почув [Господь].
*3 Левій — прилучений.
*4 Юда (Єгуда) — хвалити Господа.
*5 Дан — розсудив.
*6 Нафталі (Нефталим) — боротьба.
*7 Гад — щастя.
*8 Асир — блаженство.
*9 Іссахар — заплата
*10 Завулон — замешкання.
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 37 - 42.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: