Інна Паламарчук. Вірші про дітей та дитинство

Інна Паламарчук

ДИТИНСТВО

Наснилося дитинство у бабусі.
Ці прохолодні ранки й вечори,
Босоніж до копиці пробіжуся,
Сховаюся, а ти лови!

Рясніють гілочки високих яблунь,
Шовковістю обмотує трава,
І відбивається в калюжі, як в криниці,
Небесна радість — хмарка молода.

Зове в  дитинство голос найрідніший,
І лине вгору, як правічний  сад,
Моє дитинство — незабутня вишня,
І пиріжків духмяний аромат.

Набігавшись, присяду десь від втоми,
Рукою зачерпну солодку мить,
Я хочу повернутися додому,
Бабуся жде, а серденько болить.

* * *

РАДІСТЬ

Я зранку сонцю посміхнуся,
Хай і воно веселим стане,
Так міцно обійму матусю —
Найвеселіший день настане.

А коли вечір зорям свисне,
Щоб небо гаптувать красою,
Найбільш веселі майористі
Сни засинатимуть зі мною.

* * *

ЧЕСНІСТЬ

Якось вранці брат-пірат
Взяв Сашковий самокат,
Покатався, розкрутився
І з гори раптом скотився.

Ледь додому все приніс
І подряпав собі ніс.
А коли Сашко спитав,
Братик  різко відказав:

— Я нічого ще не брав!
— Хто ж то ніс тобі зідрав?
— Я спустився б, як завжди,
Та заплутались штани.

— Ніс, пірате, не біда,
Треба лиш сказать слова.
— Вибач, брате, я вже знаю,
Чесність навіть біль знімає.

* * *

ХВАЛЬКО

У школі — змагання з паркуру.
Степан має сильну натуру
І так на перерві  хвалився,
Що трохи не запізнився.
Тому найсильнішим Степан
Якраз цього року.

* * *

ДОНЯ

Моя доня — сонечко ласкаве,
Чисте  серце, сповнене чудес,
Усмішка —  тонка зорі заграва,
Вії, що торкаються небес.

По землі течуть блакитні ріки,
Золотяться колоски в полях,
А у неї  заповітна  мрія —
Хай війни не буде більше в нас.

Молиться тихенько українка,
Коли зорі сходяться в танку,
Подаруй, Господь, їй цю надію,
Хай життя квітує на вінку.

ДОНЕЧЦІ

В твоїх очах — смішинка є від тата,
Дві ямочки, мабУть, від дідуся,
Така ж проворна, як та баба Ната
І невгамовна, як її коза.

Смішна ти, як повчаєш жити брата,
Серйозна, як читаєш "Букваря",
А так танцюєш, що стрибає хата,
Моя любове, донечко моя.

Нехай тобі не знати, що є горе,
Тривога хай у темний ліс іде,
Для щастя виростає все навколо,
А для любові — діти у нас є.

* * *

СОНЕЧКО

Прокинулася Оля рано,
Та сонечко ще міцно спало.
Підбігла до свого віконця,
Гукати стала  любе сонце.

— Прокинься, вже пора вставати,
Я хочу  зайчика спіймати,
Проміння заплести у коси,
Бо до бабусі іду в гості.

І сонце вмить із ліжка встало,
Люстерка в кошик  назбирало
І, одягнувши вишиванку,
Котилось обрієм до ранку.

Будило сонні самоцвіти,
Росою умивало квіти,
До Олі в гості завітало,
В косички небо повплітало.

* * *

ВТОМА

У моєму домі — втома.
Не скажу цього нікому,
Хай не знають навіть друзі,
У якій живу я тузі.

Хочу я кудись зібратись,
Та не можу розібратись:
Де шкарпетки, де штанці?
Хто розкидав гребінці?

І куди поділись речі,
Ну хоч плач оцій малечі!
А провина тут одна —
Втома в домі прожива.

Спить міцніше за ведмедя
Й розкидає мої речі!

* * *

ЗВЕЧОРА ЛЯГАЮ СПАТИ

Звечора лягаю спати,
Щоби зранку день стрічати.
Взяв з собою я у ліжко
Три ведмедика і мишку,
Потім робота, слона,
Віслючка і баранця.
Поки всіх я розмістив,
Сон мій спати захотів.
І тепер усі заснули,
Я ж сиджу у караулі.

* * *

СОН

Сон міцний у мого тата,
А міцніший — тільки в брата,
Та найбільш міцний я маю,
Навіть в школі засинаю.

А причина тут  така:
В ігри з другом граю я.
А коли вже треба спати,
То пора уже вставати!

* * *

ЯК МИ СПИМО

Біля мене на подушці
Спить сіренький зайчик Пушка.
Біля котика Мурка
Тихо мишка прилягла
А у зоряній торбинці
Місяць сон несе дитинці.

* * *

ЗРАНКУ

Легко мамі, легко тату
Зранку сон свій заховати,
Але я ніяк не хочу
сон ховати аж до ночі.
Бо він казкою чарує
І весь день тоді сумує.

* * *

М'ЯЧ

Йшли дорогою два друзі —
Менший і малий.
Навіть м'ячиком не грались,
Просто день сумний.
Та сумнішим був не час,
Здувся м'ячик в п'ятий раз!

* * *

НАМАЛЮЮ ПОСМІШКУ У НЕБІ

Сіре небо стиха нависає,
Ніби хоче розказать мені,
Що без сонечка красу втрачає,
І сумує, бо ідуть дощі.

Я ж дістану жовту парасолю,
Взую кольорові чобітки,
Заберу його журбу з собою,
Хай розвіють сум усі пташки.

Намалюю посмішку у небі,
А рум'янець хмарки принесуть,
Хай моє осіннє сіре небо
Сяє сонцем, бо його всі ждуть.