Іван Андрусяк, добірка віршів для дітей зі збірки "Лякація"

 

На відео: вірші Івана Андрусяка зі збірки "Лякація"​.

 

 

 

 

 

"Мені у твоєму віці дуже бракувало книжок. У шкільній бібліотеці перечитав усі. І навіть улюблена вчителька мені свої книжки приносила. А все було мало. Мешкав я в селі неподалік містечка, де було тоді аж дві книгарні. То я щодня намагався зекономити трохи грошей, які батьки давали на обід і «на булочку». Ото я раз на місяць вибирав день, коли в мене найменше уроків, ішов пішки п’ять кілометрів у райцентр. Так, що й батьки про це не знали. Швиденько навідувався в обидві книгарні й купував собі книжок на всі гроші. Лише трохи залишав на молочний коктейль." (Іван Андрусяк)

 

 

 

 

Іван Андрусяк

ПІСНЯ

жу́кав собі жук-моріжук
сте́жкав де хотів і коли
зву́кав переважно на звук
а на світло завше світли́в
не́било жука цілий день
а земли́ло більше вночі
міг він налітати пісень
та ніхто співать не навчив
так із ним літали пісні
ті що їм не знайдено слів
і звичайно тільки у сні
вимовляти їх він умів
а чи ти мій жуку малий
що літав цілісінький день
уві сні співаєш коли
власних невимовних пісень?

 

 

 

 

РИБАЛКИ

чапля біла
чапля сіра
прилетіла
і не сіла
а одна за одно́ю
все стоять над водою
ген у комиші
на одній нозі
туман не біжить
і ви не біжіть
а дивіться
хмарка біла
хмарка сіра
прилетіла
і не сіла
а одна за одно́ю
все стоять над водою
понад чаплями
як причеплені
та на чапельок
витріщаються
і чекають
риба біла
риба сіра
не летіла
і не сіла
а одна за одно́ю
все пливуть за водою
аж тут
чапля біла
плюсь
чапля сіра
плюсь
хмарка біла
ой
хмарка сіра
ой
і хто куди
від води
одна за одно́ю
лише туман над водою
і промінь у дзьобі тріпоче

 

 

 

У МОРІ ЖАБИ НЕ ЖИВУТЬ

У морі жаби не живуть.
Запам’ятайте, друзі:
хоч як не дивно це, мабуть,
та в морі жаби не живуть.
Там замість них — медузи.
А жив би в морі крокодил —
ото було б цікаво,
чи вибирався б він з води
бодай хоч іноді кудись
на булочку і каву?
Ось уявіть собі, що на
приморському бульварі
в кафе зустрінете слона,
що сирник з медом намина,
а поруч з ним — ома́ра*1...
Ото життя було б, мабуть,
корисне і цікаве.
Та жаби в морі не живуть,
а крокодили воду п’ють —
вони не люблять кави!

*1 Ома́р — великий морський рак.

 

 

 

ЛЯКАЦІЯ

коли цвіте лякація
усі птахи тремтять
і звірі всі лякаються
і люди гомонять
ховайтеся ховайтеся
вже бризнуло на цвіт
така страшна лякація
боятись її слід
тут паніка зчинилася
велика і страшна
і врешті докотилася
до дядечка слона
спинився слон принюхався
і мовив їм на те
як солодко і смачно як
акація цвіте

 

* * *

 

ПРО ВМІННЯ ЧИТАТИ

Умів читати носоріг —
та в книжці сторінки
перегортати рогом міг
він тільки навпаки.
Отак читав, читав, читав,
почавши із кінця:
ох, нецікава книжка та
і нецікава ця...
Бо коли знаєш, як в кінці
героям пощастило, —
то з чого все це почалось,
не так уже й важливо.
Себе картає носоріг:
я, певно, помилився,
тому що балуватись міг,
а я читати вчився!
Із нами теж таке бува,
хлоп’ятка і дівчатка,
що з букв складаємо слова
з кінця а чи з початку,
і так у книжці сторінок
ковтаємо багато, —
а виявляється, що ми...
не вміємо читати!

 

* * *

 

ТРИНАДЦЯТИЙ ТРАМВАЙ

У тринадцятім трамваї
завиває бегемот.
А чого він завиває?
Весь трамвай про це вже знає:
бегемоту ненароком
тицьнув хоботом ув око
необачний слон — і от
завиває бегемот!
Величезний, наче шафа,
так реве він, що жирафа
утягнула шию вмить
і як гаркне: — Тихо! Цить!
— Не кричіть! — кричить папуга.
— Гей! Замовкніть! — рявка друга.
— А чого ви кричите? —
носоріг гука на те.
Тут і лев здійняв тривогу,
бідолаха теж завив —
хтось в гармидері на ногу
ненароком наступив!
У тринадцятім трамваї
верещить і завиває,
гарка, лається, реве
все живе...
Був і я в трамваї тім,
але їхав зовсім трішки:
щойно зміг — одразу втік
і пішов додому пішки...

За матеріалами: Іван Андрусяк. "Лякація". Ілюстрації Лілії Курцеби. Київ, видавництво "Фонтан казок", 2016.

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в  3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 12 - 19. 

 

 

Дивіться інші твори Івана Андрусяка на нашому сайті: