Євген Дудар
ЧОМУ КУРИ КУДКУДАКАЮТЬ?
Не за далекими морями, не за високими горами, а на подвір’ї Івана Нетудихати це діялося. Мав господар у своєму хазяйстві десять курочок та одного півника. Курочки були, як на підбір, гарненькі і чубатенькі. Не породи нью-гемпшир, але вагою природа їх не обділила.
Півень ходив красенем поміж своїм жіноцтвом. Дбав про кожну однаково й уваги приділяв усім порівну. Бувало, знайде гребенястий черв’яка, засокоче ніжно. Покличе одну свою подругу. Знайде комашку — покличе другу. Нікого не ображав, нікого не виділяв.
Господиня також до всіх ставилася однаково. Було, вийде на подвір’я, посипле пшениці і так ніжно-ніжно усіх кличе:
— Тютіньки! Тютіньки! Тютіньки!
Чубарочки жили в мирі і злагоді. Між собою не чубилися. Одна другу поважали. Знесе котрась, бува, яєчко, тихенько з гнізда зіскочить, піде переклюне дещо, і до подруг під лопухи. Про се про те погомоніти. Своїми курячими враженнями поділитися.
Але одного разу, як це буває не тільки у казці, а й у житті, в одну чубарочку вселився злий дух. Як тільки вона має знести яєчко, злий дух ганяє її по всьому двору. У цей час вона кохкає, заглядає у кожну шпаринку. Журиться, як кажуть хазяйки в Україні. Між іншим, — від отого її журіння й виникло прислів’я: «Носиться, як курка з яйцем».
Ніхто з подруг чубарочки не звертав на ті витівки уваги. Навпаки, любовно про неї говорили «дивачка», «комедіантка», або ж «фокусниця».
Злий дух, як відомо з інших казок, коли вже улізе комусь у душу, то так просто її не покине. Отож він вчинив ще один переворот у курячій душі. Як тільки чубарочка знесе яєчко, зіскакує з гнізда і:
— Куд-ку, куд-ку, куд-ку, кудкудак! Куд-ку, куд-ку, кудкудак!
Словом, знесе одне яєчко, а крику того, ніби вона знесла
десять.
Почула це кудкудакання господиня. Прийшла до гнізда, а там яєчко. Свіже ще. Тепле.
— Ох, молодчина моя чубарочка! — похвалила господиня. І всипала героїні додаткову порцію пшениці.
Таке матеріальне заохочення сподобалося чубарочці. І злий дух, що поселився в її курячій душі, зовсім знахабнів. Тепер вона стала кудкудакати навіть тоді, коли яйце зносила котрась з її подруг.
Господиня підходила до гнізда, знаходила тепле яєчко і знову хвалила:
— Ох, молодчина моя чубарочка!
І знову видавала їй додаткову порцію пшениці.
Так тяглося не день, не два і не один рік. А, як у кожній казці, дуже довго. Дійшло вже навіть до того, що півень на інших курочок дивився з погордою. А чубарочці-Кудкудаці, як її подруги назвали, хвоста заносив.
Кинув усі дев’ять інших чубарок, а з Кудкудакою тільки водився.
За підрахунками господині виходило, що Кудкудака несе принаймні по три яєчка в день. Але навіть у найбільш продуктивні дні більше, ніж курей, яєчок на гнізді ніколи не було. І почалося оте найстрашніше у курячому житті: їх почали різати.
Коли головами наклали вже дві чубарки, інші задумалися. Інстинкт самозахисту підказав їм, що треба кудкудакати. І вони закудкудакали.
Тепер подвір’я Івана Нетудихати сповнене кудкудаканням. Правда, господиня з подивом і розчаруванням зауважила, що яєчок не збільшилося. І каже:
— Казна-що з курми робиться!..
1977
За матеріалами: Євген Дудар. Вибрані твори: Гумор. Сатира. Вступна стаття В. Баранова; післямова С. Гальченка; укладач Ю. Попсуєнко (Бібліотека Української Літературної Енциклопедії: вершини письменства). Київ, видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П Бажана, 2010.
Більше творів Євгена Дударя на нашому сайті:
Творчість знаного письменника, популярного гумориста і сатирика Євгена Михайловича Дударя — явище в сучасній українській літературі. Соковита, барвиста мова його «дударесок», лаконічні, влучні вислови, дотепні діалоги персонажів, уїдлива іронія, сарказм, а водночас і засоби гротеску, фарсу, щире вболівання за духовне і громадянське здоров’я людини, за долю суспільства і держави — все це окреслює своєрідний художній світ творів митця, їхню естетику й оригінальність. І жодного твору «прохідного», поверхового, бо в той чи той спосіб у них порушено гострі проблеми: чи то національно-політичні, соціальні, моральні, етичні, мовні чи інші.