Євген Дмитренко
НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОДНЯ
(казка)
Приблизно за місяць до Великодня Пасхальний кролик на ім'я Шуршик починав по всьому світу збирати найкращі яйця для писанок.
Він відвідував далекі краї у пошуках найдивовижніших яєць. Побував у небезпечних місцях, щоб дістати яйця рідкісних видів пташок. І в результаті все ж таки на відмінно виконав свою справу.
Тепер в його колекції - великі та малі яйця. Овальні й не дуже. Різного забарвлення на різний смак. Тож тепер йому лишилося усю цю красу перетворити на писанки.
І, напередодні Великодня, Пасхальний кролик Шуршик взявся за діло. Він вирішив почати з малого й узяв найменше яйце зі своєї колекції. Вмокнув кісточку у червону фарбу, як раптом яєчко колихнулося та випало з його лап.
– От дивина! – подумав Шуршик й підійняв маленьке яєчко. – Щось я сьогодні не в формі!
Обережно мацнув кісточкою шкарлупу, і яєчко знову висковзнуло з його лапок.
– От я незграба! – пробубнів Шуршик.
Та тільки-но хотів підійняти те яєчко, як воно тріснуло, утворивши два невеликих отвори. А з тих отворів визирнули лапки. А як тільки-но вони визирнули, то яєчко вмить незграбно побігло.
– Стривай! – вигукнув Шуршик. – Куди це ти?
Він швиденько схопив яєчко, яке вправно ще працювало лапками, намагаючись кудись бігти, і повернув його до кошика.
– Здається з тебе писанки не буде!
Пасхальний кролик Шуршик вирішив узяти інше яйце. Цього разу воно було найбільшим.
– Ось з цього вийде гарна писанка!
Шуршик ледь втримував його своїми лапками, й воно також висковзнуло. А коли приземлилося, то також побігло на своїх двох.
– Та що це з вами? – дивувався Шуршик.
Він підійняв велике яєчко і також повернув його до кошика.
Вже два яєчка не стануть писанками. Але в нього їх ще дуже багато, тому потрібно не зупинятися на невдачах і працювати далі.
Але щоразу кожне наступне яєчко вскакувало з лап кролика і кудись втікало. А деякі яєчка намагалися навіть полетіти. У кошику Шуршика з'явилася купа шкарлупи та безліч різноманітних пташенят. Від маленького колібрі до великого страуса. Від гарної перепілки до гидкого каченяти.
Шуршик розгубився. В його кошику лишилося одне вціліле яєчко. Останній шанс зробити хоча б одну писанку.
Він обережно підійняв його. Покрутив. Послухав. Подивився. Не сковзає і не ворушиться. Не плигає та не втікає.
– Нарешті! – зрадів Шуршик. – Хоч одна писанка та й вийде!
Але не встиг він насолодитися тією думкою, як з останнього яєчка визирнула одна лапа, потім інша, потім ще одна, і ще... одна... четверта... лапа. Потім визирнув хвіст і голова.
Від побаченого Шуршик сам зронив те яєчко, і воно поповзло. Не побігло, не полетіло, а поповзло.
– Як це? – подумав Шуршик.
Коли в цю мить щось загуділо та загриміло. Затарахкотіло та засопіло. То до домівки Шуршика увірвалася велика крокодилиха.
– Де мій маленький крокодильчик? – закричала вона.
Шуршик добряче так злякався. Навіть на декілька секунд закляк. Хотів кудись втікати, але зрозумів, що від великого крокодила не втечеш. І тоді, він вирішив віддати яєчко, яке поповзло, мамі-крокодилисі. Вона зраділа, побачивши своє дитя. Забрала його і поповзла геть.
Шуршик не вірив тому, що залишився цілим та неушкодженим. Він поглянув на кошик та переконався, що в ньому більше немає крокодилів. Потім поглянув на величезну діру у своїй домівці й знову поглянув на маленьких пташок.
Тієї миті Шуршик вирішив швиденько усіх пташок повернути до своїх домівок. На щастя, йому допомогли з цією непростою задачею його товариші-лелеки.
Тож, поки лелеки повертали діточок, Шуршик взявся за діло. Адже от-от настане Великдень, а в нього – жодної писанки.
Але він більше не шукав яєць. Пасхальний кролик Шуршик обережно склеїв залишки шкарлупи. Тепер в нього є гарні яєчка, з яких ніхто не вилупиться. Тож тепер можна робити писанки.
До самого ранку він наполегливо працював, аж поки не завершив свою роботу. І виконав він її бездоганно. Тепер Шуршик має безліч гарних писанок, які на сто відсотків нікуди не побіжать, не полетять і не поповзуть.
.jpg)
Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше казок Євгена Дмитренка на нашому сайті:
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.
Читайте також на нашому сайті:
