На відео: Юлія Хандожинська. "Овечка Пхинька" (казка для малят).
Розповідає — авторка.
Юлія Хандожинська
ОВЕЧКА ПХИНЬКА
(казка)
Жила колись на світі маленька овечка Пхинька. І все їй завжди було не те і не так. Піде, бувало, в садочок пастися і — "ме-ме", недобра травичка в садку ("пхе, пхе, пхе"), наллє їй мама свіжого молочка, а вона надіп'є трішки, скривиться і: "Ме-ме: не люблю таке, хочу молочко з вареннячком!" Отак вона собі і жила, що не так, одразу: "Ме!"
За це її не дуже любили інші мешканці двору. Одного літнього жаркого дня Пхинька вирішила піти попити холодної водички у луг. Бігти треба було через садочок донизу, а там через кладочку і джерельце прохолодне. Біжить Пхинька, мекає по дорозі, як завжди, все їй не так, добігає вона до кладочки, аж на зустріч їй баран.
— Ме, — кричить Пхинка на півлугу, — дорогу вівці!
— Бе, — кричить баранчик, І — як на зло — посеред кладочки став і стоїть.
— Пусти, я хочу водички! Ме-ме-ме.
— Не пущу, — бекнув баран.
— А я мамі розкажу, от тобі вона дасть! Ме-ме-ме.
— Бе-бе-бе, я не слухаю тебе! — вперся баран та ще й роги свої наставив.
Так і стоять посеред кладочки, і ніхто не хоче поступитися. Спекотно, піт тече, сонце палить, задуха і тіки чути: "Бе-ме-бе!"
Не витримала Пхинька, очі викотила, в горлі пересохло, хекає, а баран собі стоїть, бекає і нічого йому нема.
— Ну пусти — не можу більше терпіти, — вже просить вівця.
— Кажи чарівне слово і не мекай більше, — незадоволено зжалився баранчик.
— Будь ласка, баранчику, пусти мене, я тепер завжди-завжди буду чемною!
Пропустив баранчик вівцю, і з того часу вони почали товаришувати. І Пхинька більше не була пхинькою, а стала чемною і ввічливою овечкою. Ось так діють чарівні слова.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"
(Юлія Хандожинська)