Тетяна Стус (Щербаченко), "Смугастик" - дитяче оповідання з книжки "Біла, Синя та інші"

"У школі я була найменшою і наймолодшою у класі, вчилася на «відмінно». Довго почувалася «новенькою», бо ми переїхали. Та ще й мої батьки стали працювати тут же вчителями. «Біла ворона» — це про мене. Мабуть, потрібна була певна сміливість, щоб подружитися з такою дівчинкою, як я. І доки ми не познайомилися ближче з Лесею та Оксаною, моїми найліпшими друзяками були книжки. Коли ти самотній, коли здається, що ніхто тебе не розуміє, добра історія завжди підтримає й подарує радість. Я так багато читала, що більше пам’ятаю про книжки, аніж про школу". (Тетяна Стус)

Хороша мурнявська книжечка. Легка й грайлива. Проте змусить замислися і дорослих, і дітей. Не лише про те, що є у пташок: ноги чи лапки; скільки лапок у павучків, якого кольору бувають звірі, а й, наприклад, чи літають ті, в кого немає крилець…

Тетяна Стус (Щербаченко)

СМУГАСТИК

Оповідання

Якось бавився в ніжній зеленій траві хтось маленький, м’якенький і смугастий. Малюк народився зовсім нещодавно і ще не тямив, хто він такий.
Та й з’ясувати це було доволі важко. Вранці лагідна матуся казала: «Сонечко моє, час прокидатися!» Якщо маля надто забруднювалося, мама журила: «Ну й свинка ж ти моя…» А якщо він був чистенький та охайний, називала його квіточкою.
Коли Смугастик сердито супився, якщо мама зарано кликала його з прогулянки додому, вона усміхалася: «Не дивись на мене вовчиком!» Коли, засинаючи, синочок муркотів до мами, то ставав «маминим кошенятком».

Ну як тут не заплутатися?
Смугастикові дуже подобалося бавитися з тими, хто схожий на нього. Вони теж мали ніжки, лапки, вусики, хвостики, носики, вушка, животики... Кожен із них розмовляв по-своєму. І хоч це не заважало їм розуміти одне одного, але пояснити малюкові, хто він такий, ніхто не міг.
Із часом Смугастик став помічати, що всі малюки чимось відрізняються. В одних, наприклад, нема кри́лець, в інших — довгих тоненьких вусиків, у когось бракує хвостика, плавничків чи дзьобика.

І в нього, у Смугастика, теж не було кри́лець. Значить, він все-таки не джміль і не оса.
Не було копитець. Так що він точно не зебра.
Не було аж восьми лапок, як у смугастого павучка…
А ти вже знаєш, хто він — Смугастик?

За матеріалами:

Тетяна Щербаченко (Стус). "Біла, Синя та інші". Львів, "Видавництво Старого Лева", 2014, 28 с.  Ілюстрації Жені Миронюк.
За матеріалами: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 28 - 31.

Тетяна Стус (Щербаченко), твори для дітей

"Я люблю, щоб життя було різнобарвним: ненудним, наповненим. Але все ж часом визирнеш у вікно — і бачиш сірість. Або й так: зазирнеш у своє внутрішнє «вікно», а там теж бракує кольорів. Тоді я уявляю, що маю багато відер з різними фарбами. Там — барви несподіваних відкриттів, карколомних подорожей, дивовижних знайомств... Уявляю, що беру пензлики й розмальовую ними все навколо. Потім — ще цікавіше. «Малюю» словами, будую ними точнісінько те, що нафантазувала. І ще й запрошую туди друзів.  Ходімо читати?"  (Тетяна Щербаченко)