Сергій Губерначук – мамі...

Сергій Губерначук. Вірші про маму

Сергій Губерначук

З мамою завжди буду...

Мамі

Розкривається сонце
над снігом старим,
вітер зриває з очей полуду:
з ким би я був
і не був би з ким –
з мамою завжди буду.

Хоч ти народилась
під час війни,
між вибухів і морозів –
ласка твоя,
ніби подих весни,
оберне сніги у сльози.

Серце твоє, мов приліт
пташо́к,
мов гай, що цвіте й щебече.
Очі, мов карі черешні
з гілок,
що вечір поклав на плечі.

Твоє надвечір’я,
твої п’ятдесят,
твої двадцять п’ять зі мною –
ціню я
і буду завжди́ називать:
маминою весною.

Бо з них доброта твоя
б’є джерелом,
там чесність твоя і кохання,
там ночі безсонні,
там тихе село,
там школа, діто́к виховання.

Я хочу підняти цю чару вина
за, мамо, твоє здоров’я,
щоб свято було, коли й сота весна
зіллється з твоєю любов’ю.

* * *

Алілуя, мамо! Алілуя!
Я не став ні монстром, ні холуєм.
Я поетом відчуваюся, поетом,
ще без крил, але з майбутнім летом.

Ой, красивим буде зліт-політ!
Алілуя, мамо!
Довгих літ!

* * *

Мамочко моя золота!
І чого ж ми завше
батьків своїх караємо?
Невже не розуміємо?
Невже не знаємо?
Може, в нас лише й лишилося
оце –
черстве́ лице
і погорблені працею руки?
Що ж там на само́му дні
нашої розрухи?
Печальні дні?
Безокі ночі?
Нашвидку вмощені мізки?
Майбутні мощі?
Мамко моя сердечная!
Я прошу тебе безкінечно:
допоможи мені любити це
життя
до гроба!
Нехай омине мене
пречорна роба,
а тебе – хвороба!