Петро Гулак-Артемовський. Балада "Рибалка" (читати та слухати)

Вода шумить!.. Вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький 
На поплавець глядить и примовля:
«Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»

Що рибка смик — то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то журбу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. Не зна він — а сумує!..

Сумує він,— аж ось реве,
Аж ось гуде,— і хвиля утікає!..
Аж гульк!.. З води Дівчинонька пливе 
І косу зчісує, і брівками моргає!..

Вона й морга, вона й співа:
«Гей, гей! Не надь, Рибалко молоденький, 
На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
 
Коли б ти знав, як Рибалкам 
У морі жить із рибками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно к линам 
І парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачив сам,— не скажеш: ні,—
Як сонечко і місяць червоненький 
Хлюпощуться у нас в воді на дні 
І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч 
Блищать у нас зіроньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,—
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зирни сюда!.. Чи се ж вода?..
Се дзеркало: глянь на свою уроду!..
Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка пригоду!»

Вода шумить!.. Вода гуде...
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!..

Вона ж морга, вона й співа...
Гульк!.. Приснули на синім морі скалки!.. 
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..
І більше вже нігде не бачили Рибалки!
(27.10. 1827 р.)