Ольга Лапушена
ХИТРИЙ ВЕДМЕДИК
(казка)
Живуть у темному-темному лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик. Якось вранці Ведмедик вирішив піти порибалити. Взяв він вудку, кошик і пішов до озера, заздалегідь мріючи про смачну смажену рибку. Дорога проходила повз хатинку Зайця.
– Зайти до Зайця, чи не зайти? – вагався Ведмедик.
В цей час Заєць вийшов зі своєї хатинки і помітив Ведмедика.
– Привіт, Ведмедику! – голосно привітався Зайчик.
– Привіт, Зайчику, – тихо відповів йому Ведмедик.
– Ти порибалити зібрався?
– Та, от захотілося смаженої рибки на обід!
– Яка чудова ідея! – зрадів Зайчик. – Будь ласка, візьми мене з собою!
Ведмедик замислився: «Ось візьму я його з собою. Сяде він поруч на бережку і почне мою рибку виловлювати. Це ж мені тоді рибки не вистачить».
А Зайцю каже:
– Навіщо тобі відволікатися від своїх справ? Я наловлю рибки і з тобою поділюся.
Зайчик погодився і залишився вдома чекати.
Пішов Ведмедик далі і думає: «Скільки ж зайцю риби дати? А якщо я мало наловлю? Що мені тоді залишиться? Ой, даремно я пообіцяв поділитися!»
Зовсім сумний Ведмедик прийшов до озера і сів рибалити. І тільки закинув вудку, як одразу в нього почало клювати. Рибка ловилася одна за одною. Через деякий час вона вже не вміщалася в кошик.
– Як багато рибки! – зрадів Ведмедик. — Це мені вистачить і посмажити, і засолити, і зав’ялити.
Радів Ведмедик, радів, аж доки не згадав, що пообіцяв із Зайцем поділитися.
– Що ж мені робити? Якщо у мене такий великий улов, то і половина, яку я пообіцяв Зайцю, велика.
Думав Ведмедик, думав, і вирішив заховати всю рибу в кущах, а Зайцю показати, тільки шість штучок.
– Половина від шести – три, – міркував Ведмедик. – От трьома рибками і поділюся.
Показав він Зайцю шість рибинок і каже:«Ось ділюся з тобою порівну – тобі три і мені три».
Заєць зрадів! Побіг додому, посмажив рибку і запросив Ведмедика в гості. Подав на стіл смажену рибку, а до неї ще багато смачних страв, а після обіду чаєм з липовим медом свого товариша пригостив.
Поїв Ведмедик і пішов додому відпочивати. Він так наївся, що зовсім забув про рибу, яку сховав в кущах.
Наступного ранку вже Заєць пішов рибалити. Але у нього майже зовсім не клювало. Наловив він п’ять рибок і думає: «Ведмедик зі мною поділився і я з ним поділюся». Зібрався вже іти додому, як перечепився через суху гілку і впав у кущі. Саме в ті кущі, в яких Ведмедик рибу від нього сховав і забув. Зрозумів тоді Зайчик хитрощі Ведмедика та вирішив його провчити. Взяв він всю рибу, що була під кущем і поніс додому. Одразу частину посмажив, частину засолив, частину зав’ялив. Потім взяв шість рибин і пішов до Ведмедика. Поділився з ним порівну і пішов додому. Ведмедик подякував Зайцю і одразу згадав про свою рибу в кущах. Схопив кошик і побіг до озера. Пробігає повз хатинку Зайця і бачить, що у того риба в’ялиться.
– От, – каже, – який Заєць жадібний. Міг би і мені більше риби дати.
Підійшов Ведмедик до озера і давай шукати рибу: під кущі глянув – немає, під інші кущі заглянув – теж немає. Нічого зрозуміти не може. Сів на березі і замислився: «Вчора залишив, а сьогодні вже немає. Де могла подітись риба?». І тут він згадав рибу, що бачив у дворі Зайця. Зрозумів тоді Ведмедик, що обдурений Заєць його самого обдурив і давай сміятися. Побіг він до Зайця і ну-сміється. Заєць його побачив і теж давай реготати. Так вони довго сміялись, а коли насміялися, Ведмедик вибачився перед Зайцем і пообіцяв більше його ніколи не дурити.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрація Костянтина Лапушена.
На відео: Ольга Лапушена. Казка «Хитрий Ведмедик».
Дивіться також на нашому сайті:
Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя". Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела". Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
