Олена Лоза. Вірші для малечі

Олена Лоза

Казка про гномика

Коли до вікна підпливає
Кораблик місячний,
На білих вітрилах долаючи
Море зоряне,
Крихітний гном
В теплих шкарпетках вовняних
Спускається вниз
По сяючому промінчику.
Фарби вийма з торбинки,
Що яскравіших
У цілому світі
Ніхто і ніде не бачив!
Сміється у сні дитинка —
Гномик пише,
Фарбує сріблястим
Казки і мрії дитячі.
Мережить узори,
Малюючи все, до дрібнички,
Тоненькими пензлями
З хутром, на кінчиках, заячим,
Та то для найменших,
Для старших —
З руденьким, лисячим,
Тримаючи пензля
В мініатюрних пальчиках.
Куйовдить волосся
І в’яже в пасемках вузлики,
Аби не забув хто,
Коли вже дорослим став,
Чарівні казки
І дивовижну музику,
Яку на сопілці вербовій
Малечі грав.
Відчалить кораблик,
Здійнявши вітрила білі.
У морі зірковому —
Ні берегів, ні дна.
Та, може, цієї ночі,
Здолавши хвилі,
Прилине на світлий вогник
Твого вікна.

* * *

Вечірній концерт

Лиш засяють в небі зорі,
Вийде місяць-дириґент,
У густій траві, шовковій,
Починається концерт.
В запашних листочках м'яти,
При самісінькій землі
Грають місячну сонату
Віртуози-скрипалі.
Міцно  лапками тримають
Скрипочки свої малі.
Місяць світить, зорі сяють.
Грають диво-скрипалі...

* * *

Зорепад

Як тільки вечір тихий
Попроситься до хати,
Із кошиком великим
Піду зірки збирати.
Опісля зорепаду лежать,
Жовтіють грушками,
Неначе бігав садом хтось
І з дерева пострушував.
Цукатно-карамелево-
Льодяникове диво!
Поблискують під деревом —
Вродило так вродило!
— Мур-мур, — муркоче киця.
Їй теж вночі не спиться.
— Зірок тих — як мишей,
Та несмачні лишень.
Туп-туп — тупцяю ніжками —
Стежинками, доріжками.
— Бабусю! Мамо! Тату!
Ходіть зірки збирати!
Під зорями прозорими
Стоять усі, дивуються:
Сьогодні в небі зоряно
І зоряно на вулиці.
Зосталось зовсім трішечки.
Ще б песику одну…
Якщо в своєму ліжечку
Одразу не засну…