"Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет" (єгипетський міф)

За програмою 4 класу:

МІФ ПРО ТЕ, ЯК ТЕФНУТ ПОКИНУЛА ЄГИПЕТ

(єгипетський міф) 

Якось Тефнут, донька бога Ра, богиня вологи, посварилася з батьком і покинула Єгипет. З нею пішла і волога. На єгипетську землю впала страшна посуха.
Довго роздумував Ра, як повернути богиню вологи.
Покликав він синів бога повітря Шу та бога мудрості Тота:
—    Світ гине без життєдайної вологи! Подумайте, як повернути Тефнут додому. Поспішайте!
Шу з Тотом вирушили у далеку путь.
—    Гадаю, — сказав бог повітря, — потрібна якась хитрість... Я добре знаю свою сестру, вона дуже вперта.
—    Обернімося якимись звірами, щоб вона нас не впізнала, — запропонував Тот. — Може, мавпами?
Шу погодився.
Богиня Тефнут нудьгувала. Богиня вологи була такою самотньою...
—    Ти сумуєш, красуне? — спитала велика мавпа, побачивши Тефнут. — Ми можемо розважити тебе, заспівати або затанцювати.
—    Що ж, розважте мене, якщо хочете, — усміхнулася Тефнут. Мавпи зачарували богиню своїми танцями і співами.
—    Ще, ще! — гукала вона. — Це чудово!
Та раптом одна з мавп зупинилася і сказала:
—    Не гнівайся на нас. Ми охоче лишилися б з тобою довше, але поспішаємо на великий бенкет до богів.
—    З якої нагоди? — запитала Тефнут.
—    Бог Ра, здається, збирається одружити когось із своїх дітей.
—    Весілля? — ще більше здивувалася Тефнут. — І це весілля святкуватимуть без мене?
—    Якщо хочеш, ходи з нами. Повеселишся з усіма.
Недовго думала богиня. Вмить зібралася і рушила до Єгипту.
Теплий дощ залив спраглу землю, наповнив Ніл водою. Сонце, вмите свіжим дощем, засяяло як ніколи.
А прийшла Тефнут на своє весілля. Бог Сонця Ра одружив Тефнут з богом повітря Шу.

За матеріалами: В. О. Науменко, І. Г. Сухопара. "Вікно у світ". Читанка. Книга для позакласного читання у 4 класі. Київ, видавництво "Літера ЛТД", 2015 рік, стор.  5 - 6.

За програмою зі світової літератури у 6 класі:

Єгипет розташований на північному сході Африки й частково Азії. Там завжди дуже спекотно. Денна температура в Єгипті сягає +50°С. У давні часи тільки в долині Нілу вирувало життя. Єгиптяни обожнювали Ніл і придумали чимало міфів про те, як він наповнюється водою та як висихає. Один із них — міф про те, як Тефнут, богиня вологи, покинула Єгипет, і через те там настали лихі часи.

На відео: "Як Тефнут покинула Єгипет" (переказ Ольги Бондарук).

ЯК ТЕФНУТ ПОКИНУЛА ЄГИПЕТ

(переказ Ольги Бондарук)

Ви знаєте, кого називали Сонячним Оком Ра? Це ім’я мала донька великого бога — богиня вологи Тефнут.
Якось вона посварилася з батьком, розсердилася на нього й вирі­шила покинути Єпіпет... Богиня знайшла притулок у далеких краях.
Тефнут залишила Єгипет, а з нею пішла й волога із земель Верхньо­го та Нижнього Царств. На землю Єгипту впала страшна посуха.
Як урятувати світ од спраги та голоду? Як повернути Сонячне Око?
Довго роздумував Ра.
Покличте бога повітря Шу та бога мудрості Тота! — наказав бог сонця своїм слугам.
Коли ці боги з’явилися перед батьком богів, він проказав:
Шу, ти добре знаєш вдачу своєї сестри Тефнут. Подумай, що треба зробити, аби повернути її додому. Світ гине без життєдайної вологи! Ти, мудрий і розсудливий, Тоте. — звернувся Ра до бога мудрості. — може, знаєш, як умовити Тефнут повернутися? Я вірю в тебе... Рушайте в дорогу, діти мої! Поспішайте! Від вас тепер залежить доля світу.
І Шу з Тотом вирушили в далеку путь.
Ти думаєш, нам вдасться її вмовити? — запитав Тот.
Я добре знаю свою сестру, вона дуже вперта. А коли розгнівана, то краще її не чіпати. Думаю, тут потрібна якась хитрість... — так від­повів бог повітря.
— Давай обернемося якимись звірами, щоб вона нас не впізнала, — запропонував Тот. — Може, мавпами?.. Це спритні й хитрі тварини
у їх подобі ми обов’язково щось вигадаємо.
Шу охоче пристав на це. За мить замість двох богів дорогою йшли дві великі мавпи.
(...) Богиня Тефнут нудьгувала. Так далеко від дому, від близьких і звичних богів, з якими інколи можна було добре повеселитися. А пишні бенкети, які так часто влаштовували боги! Богиня вологи була такою самотньою...
— Ти сумуєш, красуне? — спитала велика мавпа, побачивши нарешті Тефнут. — Може, ти хочеш трохи розважитися?
Богиня підвела свої великі очі й здивовано глянула на непроханих гостей. Хто ці мавпи, що так зухвало розмовляють із нею?
— Ми можемо заспівати або затанцювати, — проказала друга мавпа. — Шкода, що така чарівна жінка нудьгує на самоті.
— Що ж, розважте мене, якщо справді хочете. — усміхнулася Теф¬нут. — За це я смачно нагодую вас.
(...) Мавпи зачарували богиню своїми танцями й співами. Вони були великими артистами. Тефнут сміялася й тішилася, мов дитина.
— Ще. ще! — гукала вона. — Це чудово! Я винагороджу вас по-справжньому!
Та раптом одна з мавп зупинилась і сказала:
— Не гнівайся на нас, красуне! Ми охоче залишилися б з тобою довше. але саме сьогодні в богів великий бенкет, на який запрошено всіх співаків і танцюристів. Ми поспішаємо туди!
— У богів — великий бенкет? — запитала здивована Тефнут. — 3 якої нагоди?!
— Бог Ра, здається, збирається одружити когось із своїх дітей, — відказали мавпи.
— Весілля? — ще більше здивувалася Тефнут. — І це весілля святкуватимуть без мене?!
— Якщо хочеш, ходи з нами, красуне, — сказала мавпа, яка насправді була Шу. — Повеселишся з усіма.
Недовго думала богиня. Умить зібралася й рушила з мавпами до Єгипту.
Сонячне Око Ра повернулося! Теплий дощ заливає спраглу землю, наповнює висохлі річища життєдайною вологою. Сонце-Pa, умите свіжим дощем, сяє як ніколи!
— Чиє весілля ти збираєшся справляти, батьку? — нетерпляче спитала трохи присоромлена Тефнут.
— Весілля? — Ра здивувався.
Мавпи сказали, що поспішають на весільний бенкет... — і богиня озирнулася.
Але за її спиною стояли не мавпи, а боги Шу й Тот і весело сміялися.
То ти повернулася додому тому, що захотіла побувати на весіллі? — запитав Ра. який усе вже зрозумів. — Гаразд, буде весілля! Тільки воно буде твоїм! Сьогодні ти вийдеш заміж за бога повітря Шу. Якщо в нього вистачило розуму, аби повернути тебе, сподіваюсь, він зуміє утримати тебе й надалі.
Ці слова найбільше вразили Шу. Такого він ніяк не сподівався! Але розгублений бог мовчав. Годі було відмовлятися від дружини-красуні Тефнут.
Усі боги кинулися вітати молоду пару.
Відтепер щороку єгиптяни відзначають свято — день весілля Шу й Тефнут. Цей день ще називають «днем виноградної лози та повноводдя Нілу». Шлюб великих богів стаБ символом родючості та врожаю.
Слава великій Тефнут і великому Шу, які побралися весною, щоб люди на землі жили щасливіше!

За матеріалами: Ніколенко О. М. Світова література для 6 класу загальноосв. навч. закладів. Київ, "Грамота". 2014 р., стор. 38 - 40.

Дивіться також на нашому сайті:

Єгипетські міфи

Єгипетська міфологія почала формуватися в IV тис. до н. е. Міфи давніх єгиптян були пов’язані з віруваннями людей. У кожній провінції вірили у своїх богів і по-різному пояснювали світ і все, що існує довкола. Так, в одній частині Стародавнього Єгипту люди вважали, що землю оточують і підтримують гори, населені богами й велетнями, а довкола них бігає сонячний осел, що тікає від змія — ночі. В інших землях світ уявляли великим кільцем океану, а води Нілу начебто впадають у нього. Існує чимало міфів, пов’язаних із Нілом, адже він визначав усе життя єгиптян.

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Народні притчі

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.