Engravings by Julius Schnorr von Carolsfeld (1860).
|
Марія Яновська
Легенда про Вероніку *
Цей хрест важкий, та донести повинен.
Щомиті тануть у Ісуса сили.
Женуть, немов злочинця, хоч не винен.
Кати бездушні, що ж ви наробили?
Паде приречений... Чоло його високе
Покрили рясно краплі поту, крові.
Видовищ прагне ця юрба жорстока,
Впились у тіло колючки тернові.
Весь у синцях, та крику невідчутно.
Пречиста Діва плаче: «Сину, сину!»
На світ поглянув болісно і смутно.
До нього жінка піднесла хустину.
— Дозволь спітніле витерти обличчя!
На милосердну глянув щиро, мило.
Ісусова подяка і величчя
На білій полотнині залишились.
Не побоялась злих катів, ударів...
Не думала про себе Вероніка.
Цей Лик Нерукотворний — цінним даром,
І буде берегти його довіку.
*Вероніка(vera eiron) – «істинний образ».
|
|
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 5-х поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та «Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»), «Мереживо долі». Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень.
Так глибоко і чуттєво! Дуже Вам вдячна!