Марія Пономаренко, "Зимова казка"

Марія Пономаренко

ЗИМОВА КАЗКА

Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк не міг зігрітись у своїй постельці їжачок Голочка, мерзлякувато тулилося до теплого маминого боку ведмежа Ласунчик, та найгірше зайчикам Буханчику й Стрибайчику. Саме поскидали вони свої сіренькі кожушки та повдягали сніжно-білі. А як вийдеш у них зі своїх хатинок, коли біле так далеко видно?
Зажурилися зайчата: так хочеться їсти, та й лапки не завадило б розім'яти. А тут ще тітка Сойка сіла на найвищу сосну і закричала:
— Біда! Біда! У нашої Зимоньки-Зими нещастя! Злий Північний Вітер украв лантуха із снігом. Що ж воно буде? Біда! Біда!
— Он воно що! — сказав Вуханчик братикові Стрибайчику.— Треба щось робити...
— Але що? —розгубився Стрибайчик.— Хіба ми зможемо перемогти Північний Вітер, адже він такий лютий і дужий!
— Удвох ми, звичайно, нічого не вдіємо,— погодився Вуханчик.— Та, може, щось порадить дідусь Вухань.
Дідусь уважно вислухав малят і зітхнув: — Північний Вітер не тільки злий, а й підступний. Так просто лантуха із снігом не віддасть.
— Що ж робити, дідусю? — спитав Вуханчик. Старий Вухань ласкаво подивився на внука:
— Лихові можна зарадити, та тільки чи витримаєш випробування?
— Витримаю! — твердо мовив Вуханчик.
— Але насамперед пам'ятай, що з рук ворога нічого не можна брати. І до Палацу Північного Вітру ти повинен іти сам.
— А я? — образився Стрибайчик.
— Ми будемо чекати, а це теж нелегко.
Ох, як же Вуханчик мчав до палацу, де мешкав Північний Вітер!
Коли зовсім знесилювався, то спочивав трохи, а потім знову рушав у дорогу.
Здавалося, Північний Вітер тільки й чекав на гостя, бо вилетів назустріч:
— Ласкаво запрошую, Буханчику! Радий тобі, дуже радий!
— Спасибі, — подякував зайчик.— У мене є до тебе справа.
— Справа? — удавано здивувався Північний Вітер.— Полишимо всі справи, давай-но краще я пригощу тебе,— і він підвів зайчика до столу, вставленого різними овочами. Там була навіть капуста. В зайчика аж слина потекла, проте він згадав наказ старого Вуханя...
— Дякую, але я не голодний.
— Не голодний, кажеш,— посміхнувся Вітер.— То чого ти хочеш від мене?
— А щоб ви віддали матінці Зимі лантух із снігом. Навіщо він вам?
— Лантух із снігом? Я не брав його...
— Брали,— заперечив Буханчик.— Інакше Зима давно принесла б нам снігу.
— Он воно що! — зареготав Вітер.— Іди геть звідси! — і він надувся і дихнув таким холодом, що Буханчик скрутився в клубок.
— Віддайте сніг,— наполягав малий.— Віддайте, а то гірше буде...
— Стій! — почув раптом Вітер. Глянув — і закляк на місці. На нього йшла красуня Зима в білому кожушку.— Зайчик не злякався тебе, отже, виконуй його бажання.
Що було робити злому Північному Вітрові? Пішов до комори та й виніс лантуха. Зима хутенько взяла того лантуха з Вітрових рук, і разом з Буханчиком вони подалися додому.
І ось закружляли у повільному танку безліч легеньких сніжинок. А Зима все сипала та приказувала:
— Щоб добре вродили запашні суниці, цілющі чорниці, інші ягоди й грибочки — усім доням і синочкам, всім пташкам і всім звірятам, а також їх мамам, татам...
І справді, того року врожай був на диво щедрий...

За матеріалами: Марія Пономаренко. "Подарунок". Казки. Художник Сосніна Надія. Видавництво «Веселка», 1988.

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Казочки для дітей від Марії Пономаренко

Казки Марії Пономаренко для дітей: "Зимова казка", "Подарунок", "Старий ліхтар".

 

 

 

 

 

 

 

Зимові казки для дітей

Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник.

 

 

Більше казок на нашому сайті:

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу для дітей

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.