БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
КАЇН ТА АВЕЛЬ
Бут., 4:1-16
Адам і Єва були першою сім’єю на землі. Нелегко їм жилося, нелегко було шукати поживу й вирощувати хліб. Минав час, і в них з’явилися діти. Першим народився хлопчик, якого назвали Каїном.
Потім народився ще хлопчик, і його назвали Авелем. Брати виросли й почали допомагати батькам. Авель, як молодший брат, виконував найлегшу роботу і став вівчарем, а Каїн виконував найтяжчу роботу і став рільником.
Настав час врожаю, а в отарах з’явилися ягнята. Невдовзі Каїн приніс Богові жертву від плоду землі. А Авель — від первістків з отари. І зглянувся Господь на Авеля й на його жертву, а на Каїна й на його жертву не зглянувся.
Прикро стало Каїнові — і він спохмурнів. А Господь зауважив Каїнові:
— Чого ти похнюпився? Коли бажаєш добра, тобі вибачиться, а як ні, то в дверях гріх лежить. А ти мусиш над ним панувати.
Натомість Каїн заповзявся на Авеля: запросив піти в поле, а там убив його. І спитав Господь Каїна:
— Де Авель, твій брат?
А той відказав:
— Не знаю. Хіба я йому сторожа?
І сказав Господь:
— Що ти накоїв? Голос крові твого брата кличе до Мене з землі. Будь ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, аби прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли будеш порати землю, вона більше не дасть тобі своєї сили. Ти заволокою тинятимешся по землі.
І сказав Каїн до Господа:
— Це надто важка покара за мій гріх. Я мушу ховатися від Твого лиця, стати волоцюгою, а перший зустрічний уб’є мене.
І сказав на те Господь:
— Тому кожен, хто вб’є Каїна, буде покараний семикратно. І поклав Господь знак на Каїна, щоб зустрічний не вбив його. Відтак Каїн рушив у вигнання у землю Нод* на схід від Едему.
* Нод — тиняння.
* * *
ПОТОП І НОЙ
Бут., 6-8; 9:1-17
Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви ще народилися сини й дочки. А в тих — власні діти. На землі тривало життя.
Але з часом люди почали віддалятися від Бога й коїти дедалі більше зла. Зрештою усі їхні думки й прагнення обернулися на зло. І тоді Господь пошкодував у серці Своєму, що створив людину, й сказав: «Знищу все живе на землі, бо ніхто вже не робить добра; знищу і людей, і худобу, і плазунів, і небесних птахів».
Та жив на землі Ной, який здобув ласку в очах Господа. Беручись до будь-якої справи, він прикликав Бога, знаючи, що Бог бачить усе, що він робить, — отож Ной був праведний.
І сказав Бог Ноєві:
— Уся земля виповнилася злом. Я наведу на землю потоп, аби винищити дощенту життя. Зроби собі ковчег із дерева гофер*, тобто величезний корабель — триста ліктів завдовжки, п’ятдесят завширшки, тридцять заввишки. Пороби у ньому кліті й добре просмоли всередині й ззовні. Потім увійди до цього корабля з усією своєю сім’єю: з дружиною, синами й дружинами синів. Але не тільки ти врятуєшся: візьми з собою по двоє найрізноманітніших тварин і птахів, щоб і вони вижили. І набери якнайбільше всілякої поживи для людей і для тварин.
Аж ось прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулися. Дощ падав на землю протягом сорока діб.
Потоп тривав на землі сорок днів. Води, прибуваючи, підняли корабель, і він поплив. Прибуло стільки води, що вона вкрила усі найвищі гори попід небом. І загинуло птаство, худоба, звірі, плазуни, люди. Усе, що мало дух життя в ніздрях, потонуло.
Лишився тільки Ной та ті, що з ним на кораблі були. А вода прибувала на землі сто п’ятдесят днів.
І згадав Бог про Ноя і про кожну звірину та худобу, що були з ним на кораблі. Тоді навів Бог вітер на землю, і вода заспокоїлась. Закрилися джерела безодні та небесні загати, і дощ із неба спинився. Вода почала спадати через сто п’ятдесят днів.
Незабаром корабель осів на горі Арарат. Ще трохи — і завиднілися гірські верховини.
Тепер Ной відчинив вікно корабля та випустив крука, і літав той туди й назад, аж поки не висохла вода на землі. Потім послав голубку, щоб побачити, чи не спала вода. Але голубка повернулась до нього, бо стояла вода на поверхні землі.
Він зачекав ще тиждень, і знову випустив голубку. Голубка повернулась надвечір, і в дзьобику в неї був зірваний оливковий листок. Так довідався Ной, що спала вода на землі. Коли він ще за тиждень її випустив, то більше вона не повернулась. Отже, вода висохла, а незабаром поверхня землі прочахла.І промовив Ноєві Господь:
— Вийди з корабля ти і всі, хто з тобою.
Тоді всі вийшли, а Ной збудував жертовник Господові та вчинив на жертовнику цілопалення.
І поблагословив Бог Ноя й синів його та й промовив:
— Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте землю! А Я укладаю союз із вами та з вашими нащадками і з усіма, хто виходить з корабля, що жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, та й нищівного потопу більш не буде. Я на ознаку цього зроблю веселку в хмарі.
Ной прожив після потопу триста п’ятдесят років.
* Гофер — очевидно, мається на увазі кипарис.
* * *
ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА
Бут., 11:1—9
На той час по всій землі була одна мова, в якій було небагато слів.
І сталось так, що люди зі сходу прийшли й осіли в краї Шинеар. Один одному вони сказали:
— Давайте наробимо цегли й добре ЇЇ випалимо!
І стала цегла для них замість каменю, а бітум — замість глини.
І сказали вони:
— Збудуймо собі місто та башту заввишки до неба і придумаймо собі ймення, щоб не розпорошитися по всій землі.
І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, збудовану людьми. І промовив Він:
— Один це народ і мова одна для всіх, а тепер вони зможуть зробити все, що задумають. Тож зійдімо вниз і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони один одного.
І розпорошив їх звідти Господь по поверхні землі, і вони перестали будувати місто. І тому називають те місто Вавилон (Бабел)*.
* Вавилон (Бабел) — від гебрайського дієслова балаяь, котре означає «змішав».
* * *
ПОКЛИКАННЯ АВРАМА
Бут., 11:31-32; 12:1-9
Багато років минуло, відколи Бог розпорошив народи з Вавилона. Нащадки Сима, Хама та Яфета, синів Ноєвих, оселилися у різних землях. Одного з нащадків Симових звали Аврамом. Його батько Терах усе життя прожив у великому халдейському місті Урі. Вирішив якось Терах податися в інші краї, до Ханаану. Але Терах спромігся дійти лише до Харана, тож він зупинився там, а незабаром і помер, проживши 205 років.
Тоді Аврам почув голос Бога:
— Ти повинен піти зі своєї землі, з батьківського дому, від своїх родичів. Іди в землю, котру Я тобі вкажу. Від тебе почнеться великий народ, і Я благословлю тебе та возвеличу твоє ім’я. Я благословлю тих, хто благословляє тебе, і прокляну всіх, хто ганить тебе. І через тебе благословляться всі народи землі.
То й рушив Аврам, як звелів йому Бог. А було йому вже сімдесят п’ять років, коли він пішов з Харану. Разом із ним пішли Сара, його дружина, Лот, його небіж, і чимало надбаних у Харані слуг. Вони рушили до Ханаану.
Коли ж вони дійшли до тієї землі, до місця Сихему, до діброви Море, Господь знову з’явився Аврамові й сказав:
— Цю землю Я віддам твоїм нащадкам.
Тоді Аврам спорудив у цьому місці жертовник Господові, який з’явився йому. Але тоді лютував страшенний голод, і Аврам рушив далі, дійшовши до Єгипту.
* * *
ВИХІД ІЗ ЄГИПТУ
Бут., 12:10—20
Аврам вирішив перебути у Єгипті, але ще на підході до країни домовився з Сарою:
— Ти дуже вродлива, і єгиптяни, як побачать тебе, скажуть: «Це його жінка». Тоді мене вони вб’ють, а тебе залишать живою. Скажи, що ти моя сестра, і мені не заподіють шкоди.
Як прийшов Аврам до Єгипту, єгиптяни побачили, що жінка вельми вродлива. Помітили це й вельможі фараона й вихваляли її перед фараоном. Тож її взяли до дому фараона, який віддячив Авраму — він одержав овець, волів, віслюків, рабів, невільниць, ослиць, верблюдів.
Але тяжко покарав Господь страшними виразками дім фараона через Сару, Аврамову дружину. Фараон покликав Аврама й сказав:
— Чому ти не сказав мені, що вона — твоя дружина? Чому ти сказав, що це — твоя сестра? А тепер забирай її та йди геть!
І фараон наказав людям відпровадити з країни Аврама та його дружину з усім їхнім майном.
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 20 - 27.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: