«Література для мене – це життя. Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хто зна, можливо, колись це і вдасться? Чим є для мене дитяча література? «Не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». Дитиною зображала з ляльками велику маму, зараз – по-дитячому прагну якогось вигаданого загадкового і захищеного світу – де та лінія, котра визначає межу між дитинством і дорослістю в кожній людині? В моїй першій книжці поезій дуже багато «дитячого», але ніхто не називав «Бузкових зошитів» літературою для дітей. І навпаки, в «Домовичкові з палітрою» та казках «Півтора бажання» не лише немає «дитячого сюсюкання», а й дуже багато прагматизму, іронії та інших симптомів дорослого буття (не кажу вже про кохання без якого дитяча казка – не казка!). Та й зараз у моїй голові мирно вкладаються-уживаються цілком різношерстні сюжети дитячих і дорослих творів. Інша річ, що частіше – прозових, поезія справді неохоче прощає мені зраду. Хоча, якщо не те пішло, між власною поезією і прозою істотної різниці теж не вбачаю». (Марина Павленко)
"Книжки повинні «працювати», а не стояти на полиці. Повинні вражати й давати «друге дихання». У доборі власної домашньої бібліотеки керуюся мудрою заувагою письменниці Люсі-Мод Монтгомері: як у своє життя ти маєш впускати тільки «споріднені душі», так і у свою хату треба «впускати» лише «споріднені книжки»… Ті, які будеш перечитувати, вкотре насолоджуючись і надихаючись." (Марина Павленко)
"Тітку Секлету знали по всій окрузі. Що вже рум’яна, що гостроязика. А що вже до всякого діла беручка!.. Навіть у неділеньку рано, поки там інша хазяйка ще очі зо сну протирає, Секлета вже й худібку попорає, і сніданочок злагодить, і до церкви збігає!.. Та, прихопивши з собою всілякого домашнього товару, на ярмарок торгувати подасться. Чистенькою лляничкою зав’яжеться чепурненько та покупців солоденько закликає, так що до обіду спродається! Чом би й ні: крам у неї завжди путящий. Овочі як перемиті, птиця вгодована, чиста. Інша б ухопила виручку — і ну тринькати! На ще одну хустку, на медяники дітям чи іншу дурницю. Секлета — ні, не з таких! Ні з’їсти, ні спити, ні сходити зайвого ніколи собі не дозволить. Копійку до копійки складає та примножує, складає та примножує. Де складає? А хто вам признається?.." (Марина Павленко)
До книги Марини Павленко "Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині" увійшли такі казки (усі вони зібрані тут, в одній добірці):
- Мандрівниця мимоволі (Казка про Казку)
- Хатка для Нехайка (Н е д б а л а казка)
- Баба Віхола (Н е о б е р е ж н а казка)
- Перевізник Микита (Н е й м о в і р н а казка)
- Лілея (З а б у д ь к у в а т а казка)
- Мельниківна (В е р е д л и в а казка)
- Півтора бажання (О щ а д л и в а казка)
- Як Реготушка врешті зажурилася (С м і х о т л и в а казка)
- Удова й два сини (Т е р п л я ч а казка)
- Хлопець, який нарешті переміг свій страх (П о л о х л и в а казка)
- Золота шабля (М о т о р о ш н а казка)
- Мандрівниця повертається.
дякую