Марина Павленко. "Півтора бажання" (казочка зі збірки "Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині")


Марина Павленко

ПІВТОРА БАЖАННЯ

Казки з Ялосоветиної скрині

 

Марина Павленко. Півтора бажання, ощадлива казка, зі збірки Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині. Малюнки Ольги Кузнєцової.

 

ПІВТОРА БАЖАННЯ

(О щ а д л и в а казка, перемотана Ялосоветою з уст чудернацької на вигляд перекупки)

Тітку Секлету знали по всій окрузі. Що вже рум’яна, що гостроязика. А що вже до всякого діла беручка!..
Навіть у неділеньку рано, поки там інша хазяйка ще очі зо сну протирає, Секлета вже й худібку попорає *1, і сніданочок злагодить, і до церкви збігає!.. Та, прихопивши з собою всілякого домашнього товару, на ярмарок торгувати подасться.
Чистенькою лляничкою зав’яжеться чепурненько та покупців солоденько закликає, так що до обіду спродається! Чом би й ні: крам *2 у неї завжди путящий. Овочі як перемиті, птиця вгодована, чиста. 
Інша б ухопила виручку — і ну тринькати! На ще одну хустку, на медяники дітям чи іншу дурницю.
Секлета — ні, не з таких! Ні з’їсти, ні спити, ні сходити зайвого ніколи собі не дозволить. Копійку до копійки складає та примножує, складає та примножує. Де складає? А хто вам признається?

Того дня легко торгувалося. Ще останні груші допродати — і додому.
Аж звідки не візьмися — жебрачка сунеться. 
— Не пошкодуй, молодице, копійчину голодній жінці...
Не пошкодуй. Казати легко. А щоб ту копійчину заробити, скільки треба наробитися-наморитися! Дотягти до базару! Напектися на сонці, поки продасться! І — віддай? Ніколи Секлета старців не годувала. То й зараз обійдеться!
— Ой бабусенько, так сьогодні погано торгувалося, нічим і поділитись!.. Кого іншого попросіть!
Та вредна бабище прилипла, як шевська смола *3:
— Хоч грушечками пригости нещасну. Зо три грушечки мені, оті, найменшечкі...
Бачить Секлета, що не відчепиться.
— Аж три?.. Чим же я торгуватиму? Ат, де моє не пропадало: беріть оцю крайню та цієї половинку!
Дала жебрачці одну зовсім перестиглу (і так ніхто не купить). Узяла ще з кошика надгнилу, негодяще ножем одрізала, а годяще старій віддала.
І треба ж такому статися, що була це ніяка не бабуся, а, як усі, мабуть, здогадалися, переодягнута чарівниця! Подякувала чемно за груші, тоді й каже:
— Завжди я виконую людям по троє бажань. Але якщо ти, замість трьох, дала мені півтори грушки, то збудуться твоїх півтора бажання!
Це промовила чарівниця і, як воно в таких випадках ведеться, мов крізь землю провалилася.
Довго Секлета не могла вийти з дива. Коли опам’яталася, почала думати. Яке б то бажання загадати? Грошей? Зайву кошовку з товаром? Зо два пуди медяників, щоб хоч раз наїстися надурняк?
Не те. Все не те!

Цілий тиждень ощадлива жінка ламала собі голову, так нічого й не придумавши.
У неділю знову швиденько спродалася, лишалося курку збути. Курка була не дуже сита, але ж і просила недорого. 
Якийсь чоловік уперся, що візьме, тільки хай Секлета спустить копійку.
— Ні, дядечку, не вважу. Бо й копійка на дорозі не валяється! Хто копійки не шанує, той гривні не вартий.
Ні в яку покупець! І не купує, і не відходить.
— Уволили б ви, жіночко, моє бажання!
— А ви, чоловіченьку, ввольте моє бажання й накиньте копієчку!
Тільки вона таке вигукнула, як упертому дядькові наче сім баб пошептало *4: копійку доплатив і забрав курку.
Тітка рада! А тоді як ухопиться з досади за голову:
— Це ж одне моє бажання збулося вже!..

Нічого, ще півбажання в запасі. Подумає сім раз, щоб не вклепатись. І придумає. 
Тільки що?

 

Марина Павленко. Півтора бажання. Ощадлива казка, зі збірки Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині. Ілюстрація Мар’яни Петрів.

 

Якоїсь неділі напакувала Секлета на базар аж два добрячих кошелі. Волоче їх, ступить зо три ступені й відпочиває. Ще й сонце пряжить!.. Візника найняти? Наче недорого, але... пішки дешевше!
Раптом обганяє Секлету карета панська, четвірнею запряжена. Золотом виблискує. Пані в ній сидить. Добре їй: і їдеться швидко, і торби в плечі не муляють.
Карета обгорнула курявою тітку й зникла за поворотом. 
Придумала Секлета:
— От якби мене щоразу підвозили, як оту пані!
Та й метикує нишком: нехай половина бажання. Хай півдороги. Нехай карета не в золоті. Нехай пара замість четверні! Хіба того мало?
Чує: спиняється коло неї карета! Обернулась — очам не повірила: і розцяцькована, як у пані, і коней четвірка, і візник у лівреї *5!..
Стішилась! Похапала речі, підбігла сідати, аж — глип: а карети лиш половина! Мовби хто взяв та згори донизу навпіл її перерізав! А коні... Тільки голови, запряжені дорогими вуздечками, гриви, та передні ноги копитами крешуть! А на приступці у візника... Перед є, а задню частину — лизень злизав!
— Прошу, графине! — каже.
Нажахана Секлета озирнулась: може, і в неї спина щезла?
Сердега аж заточилася: рясна її спідниця ззаду переходила в довгу пишну шовкову сукню! Вишивану сорочку на спині стягнув тіснющий корсет! Очіпок *6 за вухами перетворився на шикарний капелюшок із пишним бантом аж до землі. До зроду-віку босих підошов чіплялися ззаду на ремінцях високі підбори з підківками...
Ще добре, хоч кошелі не розполовинились!
Постояла стовпом Секлета, подивувалася, але ж пора на базар, поки люд не розбігся! То чому б уже не під’їхати?
Влізла до півкарети, вчепилася на половині сидіння, як сорока на кілку, — поїхали. Пишне плаття в пилюці волочиться, шлейф на вітрі лопотить...
Відтоді Секлета щонеділі підходила з корзинами до воріт, появлявся "екіпаж" *7 і віз торгувати. В чудернацької чи то пані, чи то молодиці покупців — пів’ярмарку, але й роззяв та насмішників — аж кишіло!..
Ополудні тітка поверталася додому. "Візник" допомагав своїй "графині" знести порожні кошики, прощався і зникав.
Так само щонеділі навіть найледачіші жінки вставали якнайраніше й збігалися подивитись на той незвичний виїзд. Чоловіки теж покидали свою роботу й поспішали до воріт. А дітлахи бігли навздогін, вигукуючи: "Півтора бажання!" "Півтора бажання!"
Звідки й дізналися, ви скажіть?..


*1  По́рати – доглядати, давати лад.
*2  Крам – товар.
*3  Ше́вська смола́ – у давні часи використовувалася як клей.
*4  Наче сім баб пошепта́ло – приказка, яка означає, що хтось несподівано 
став іншим, змінив свою думку.
*5  Лівре́я – старовинний різновид службового одягу.
*6  Очі́пок – старовинний український головний убір заміжньої жінки.
*7  Екіпа́ж – старовинний легкий візок, який везли коні.

За матеріалами: 
Марина Павленко. "Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині". Ілюстрації Мар’яни Петрів. Харків, видавництво "Ранок", 2016.
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 114 - 119. 

 

 Читайте також на "Малій Сторінці":

Марина Павленко, казки для дітей
«Література для мене – це життя. Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хто зна, можливо, колись це і вдасться? Чим є для мене дитяча література? «Не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». Дитиною зображала з ляльками велику маму, зараз – по-дитячому прагну якогось вигаданого загадкового і захищеного світу – де та лінія, котра визначає межу між дитинством і дорослістю в кожній людині?..» (Марина Павленко)
 
Марина Павленко. Миколчині історії (читати та завантажити). Малюнки Дарини Марцін
Невже й таке трапляється в житті? Ви й не уявляєте, як тісно переплелися життя хлопчика Миколки та пса Найди. Це історія, сповнена пригод — порятунок від смерті, життя на Пустирищі, «реальні» шкільні історії, перше кохання, поневіряння і… лапа друга, хоча й волохата. Знайомтесь — чудова книга Марини Павленко, яка розповіла життєву і водночас неймовірну історію справжньої дружби, яка змінює світ на краще!
 
 
Марина Павленко. Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських. Повість для дітей. Малюнки Наталі Шишковської.
Гадаєш, казки — то тільки дитячі баєчки і чудес на світі не буває? Але якщо над красенем однокласником висить родове прокляття, якщо тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири, якщо тітоньку треба рятувати від її ж власного весілля, а старовинна шафа перетворюється на машину часу, і про все це навіть не здогадуються такі розумні батьки, — ти ніде інде, як у казці. Справжнісінькій сучасній казці, щасливий кінець якої мусиш дописати самостійно...

Останні коментарі до сторінки
«Марина Павленко. "Півтора бажання" (казочка зі збірки "Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми