Катерина Перелісна (Катерина Федорівна Глянько-Попова) - поетеса і письменниця, народилася в Україні, але довгий час жила в діаспорі, де не перестала радувати дітлахів українськими віршами, оповіданнями і казками. Вона є авторкою книжечок: «Для малят про звірят», «Ой, хто там?», «Котикова пригода», «Моїй матусі» та багатьох інших. Деякі з її творів покладені на музику.
Читайте на нашому сайті вірші Катерини Перелісної:
Катерина Перелісна (Катерина Федорівна Глянько-Попова) (1902-1995) - українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей.
Читайте поезії Катерини Перелісної про Україну, про різні пори року, про квіти та інше.
"Жив собі в лісі маленький зайчик. Був він ще молоденький і зовсім, зовсім сіренький. І з того він був дуже задоволений: біжить, бувало, по полю - земля сіра, колосочки жовті мерехтять, не зразу зайчика й побачиш. А зайчик не хотів, щоб його бачили, бо багато ворогів у нього було: і вовк, і лисиця, і сова, і шуліка, і яструб, і ласка, і собаки, і мисливці. Важко було б зайчикові від усіх устерегтися, якби не його сірий кожушок. А то заб'ється він десь під пеньочок - і не видно його, або присяде на городі, капустку хрумає, і ніхто його не бачить. Добре жилося зайчикові влітку - є що поїсти, є де сховатись. Думав він, що так завжди і буде. Аж воно не так!..." (Катерина Перелісна)
"Насипали Туся з Лялею у садочку крихіт для пташок, а самі на ґаночку заховались і дивляться, хто прилетить. Перша прилетіла синьогруда Пташка. Пострибала, пострибала, поїла крихіток і защебетала: "Кві-тень! кві-тень! кві-тень!"... (Катерина Перелісна)
Весела казочка Катерини Перелісної про маленького котика: "У хатці недалеко від річки жили собі дві маленькі сестрички, старшенька була білява, і звали її Ляля. А меншенька сестричка мала чорні косички й малого котика Котуся, і звали її Туся. Ляля вже до школи ходила, а Туся ще вдома сиділа, свого котика гляділа, щоб він не втікав із хати й тільки у кошику лягав спати. Котик був увесь біленький і ще такий маленький, що не вмів навіть занявчати, щоб собі молочка попрохати. А як почне було молочко пити, то не знає, куди лапки подіти - так з ними в мисочку і вбереться. Витягне його Туся звідти й сміється..." (Катерина Перелісна)
Цікава казочка для дітей про те, як пташки врятували ліс: "Стояв собі над річкою невеличкий лісок. Росли там усякі дерева - дубочки, берези, вільхи, осики, сосни і ялини. Були ті дерева ще не дуже старі, але на них так багато всякої гусені та жучків розвелося, що пооб'їдали вони все листя та ще и на зиму під кору поховались: кору точить. Зажурилися дерева, ледве зиму перестояли. Ще сосни та ялини зеленіли, а всі інші дерева чорні стояли та зітхали..." (Катерина Перелісна)
Сумна історія про те, як ніхто не хотів читати нову цікаву казочку: "Жила собі на світі Казочка. Не дуже довга, не дуже й коротка, саме враз - півгодини досить було, щоб її прочитати. Та зате була вона гарна, свіженька й така новенька, що про неї тільки один письменник і чув. Записав він ту Казочку на папір і сховав до шухляди у своєму столі. Набридло Казочці у шухляді лежати: нікому від того користі немає, нікого вона не розважає, нікого не навчає. Та й прикро, що про неї ніхто не знає..." (Катерина Перелісна)
"Було це дуже-дуже давно, ще за тих часів, коли на нашу Україну злі татари нападали, міста й села грабували, а людей нещасних у полон забирали, на тяжкі муки, у злую неволю. Жив тоді в одному місті розумний та хоробрий князь і мав він двох синів. Дуже любив старий князь своїх дітей, та ще більше любив свою країну, свій народ. Ночей не досипляв старий князь та все про добро своїх людей дбав..." (Катерина Перелісна)