Заклички до дощу, сонця, хмар пов’язані із землеробською працею наших далеких предків. У далекому минулому вони, вірогідно, супроводжувалися й певними магічними діями, невиразні відгомони яких можна помітити у деяких текстах. Безперечно, заклички змінилися від тих прадавніх часів, але лишилася їхня суть — прохання, щоб пішов чи припинився дощ, вийшло сонце чи розійшлися хмари.
Тривале життя цього жанру серед дітей викликало й появу зразків, створених ними самими і вже позбавлених стародавніх мотивів.
Різновидом закличок є звертання до комах, птахів, рослин, води, лісу тощо. Об’єкти звертання дуже різноманітні, і можна гадати, що свого часу такі заклички були поширені серед дітей.
Характер звертань, їхній зміст, значення для виконавця висловленого прохання не рівнозначні в цих творах. Одні з них — просто розвага (до слимака, метелика), інші вимагають певної відповіді і в своєрідним ворожінням, пророцтвом майбутнього (до зозулі, до комахи «сонечка»). Ще інші мусять у чомусь посприяти — щоб вилилася вода з вуха після купання; щоб зникли веснівки на обличчі; щоб вийшла порошинка з ока; щоб не схопив у воді «чорток» під час купання в неурочний час. Діти звертаються до миші, щоб «дала» новий зуб; до гикавки, щоб перейшла на когось іншого; до мурашок, щоб доїли крихти хліба або випустили квасок (його діти люблять злизувати із стеблин); до шуліки, щоб не хапав курчат; до гайка, щоб показав гриб; до грибів, щоб сходилися докупи; до води, щоб швидше стікала після купання.
Зміст деяких закличок досить невиразний. Так, наприклад, діти зверталися з пісеньками до журавлів, які при цьому мали змінити свій шлях або закрутитися на місці. Зараз важко зрозуміти, яке це могло мати значення для виконавців. Можливо, це було якесь ворожіння, бо в деяких закличках збереглися згадки про певні, очевидно, магічні дії (зав’язування й простилання червоного пояса).
Поважний тон, властивий закличкам в цілому, в окремих творах зникав, з’являлася задерикуватість із погрозами, що напрочуд мирно співіснує в дитячому серці з жалісливістю. Такі твори е чимось середнім між закличкою та прозивалкою, дражнінням, звернутим до птаха чи тварини:
Киги, чайка!
Де твої яйка?
На горбочку
В черепочку.
Хлопці орали,
Яйка забрали.
Примовки за своєю суттю споріднені із закличками, але не мають звертання з безпосередньо висловленим проханням. Вони виражають почуття, викликані якимось явищем (напр., «сліпим» дощем), а можуть, як і заклички, «сприяти» у якихось діях, тобто е своєрідним дитячим заклинанням. Часом примовка не згадує ні самої дії, ні її об’єкта, але є зв’язок між реальним зоровим та художнім образом.
(Галина Довженок)
За матеріалами: Дитячий фольклор. Упорядник Галина Довженок. Художник Юлій Крига. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 рік, стор. 11 - 12.
|
ЗАКЛИЧКИ ТА ПРИМОВКИ ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО Вийди, вийди, сонечко,
* * *
ОЙ ДОЩИКУ, ПОЛИВАЙЧИКУ Ой дощику, поливайчику,
ДОЩИКУ, ДОЩИКУ, ПОЛИНИ, ПОЛИНИ Дощику, дощику, полини, полини,
Дощику, дощику,
Іди, іди, дощику,
Дощику, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Дощику, дощику,
Іди, іди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Дощику, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Дощику, дощику,
Дощику, дощику,
Дощику, дощику,
Не йди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Іди, іди, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Ходи, ходи, дощику,
Не йди, не йди, дощику,
Дощику, дощику, перестань, перестань,
Дощику, дощику!
Дощику, дощику,
Дощику, дощику,
Дощику, припечи, припечи,
Дощику, дощику,
Дощику, дощику,
Ой дощику, поливайщику,
Вийди, вийди, сонечко,
Вигрій, вигрій, сонечко,
Вийди, вийди, сонечко,
Прийди, прийди, сонечко,
Сонечко, сонечко,
Приказують після купання: Вода, вода холодная,
Течи, течи, водо, з мене,
Діти стрибають на одній нозі, і, приклавши долоні до вух, хитають головою то в один бік, то в другий, щоб витікала вода, й приказують: Видь мі, вода, з уха,
Вилий воду на колоду —
Коте, коте! Вилий воду на колоду —
Коду, коду,
Доду, доду,
* * *
Коти, коти,
Павле-равле,
Щоб журавлі закрутилися в повітрі колесом, примовляють: Журавлі, журавлі,
Круцю, круцю, журавлі,
Журавель, журавель,
Журавлики-журавлі
Просячи зозулю вгадати тривалість життя: Зозуле рябенька,
Зозуле, зозуле, голубочко,
Зозуле рябая,
Щоб позбутися веснянок, кидають камінцями услід за першими ластівками й промовляють: Ластівко, ластівко!
Ластівки, ластівки,
Лякаючи мурашок, приспівують: Комашки, комашки,
Приспівують, висипаючи крихти у мурашник: Комашки, комашки,
Встромляючи послинену паличку у мурашник, діти приказують: Мурашка, мурашка,
Побачивши слимака, діти штовхають його паличкою. Коли він сховає ріжки, приказують: Павлику-равлику,
* * *
Павле-равле,
Слимак, слимак, укажи рожки.
Равле-павле, вистав роги,
Коли в дитини випадає зуб, його викидають через грядки й примовляють: Мишко, мишко,
Мишко, мишко,
Співають до комахи «сонечка» («зозульки»), посадивши її на долоню або палець і підстрибуючи на місці: Бобруна, бобруна,
Сонечко, сонечко,
Бобрун, бобрун,бобрунечко,
— Бобруночко ряба,
Лети, лети, зозуленько,
Зозуленько-вороженько,
Ой зозулько золота,
Зозуленько золота,
Ворожка, ворожка,
Шукаючи гриби, діти примовляють: Гайку, гайку,
Помагайбі, гаєчку!
Губи, губи,
Бабочка, бабочка,
Мотилю, мотилю,
Коли худоба у літню спеку «гедзиться», приспівують: Гедзь, гедзь, таралай,
Пірникоза, подай ножа —
Бажаючи, щоб кібець завмер у повітрі, виглядаючи здобич, співають. Кібчику, кібчику,
Кібчику, кібчику,
* * *
Киги, чайка!
Вуд-вуд, вуд-вуд, вуд-вуде,
Гу! Га! Половик!
Шуляк, шуляк, колесом!
Відганяючи від курчат шуліку, примовляють: Гай, гай, на чужий край,
Шуги, на панові кури,
Улітку, як бусли летять, діти проказують: — Бусел, бусел,
Чорногузе, дядьку,
Приспівують діти, як бачать бузька: Бузьок-чапля,
Малі діти, входячи в воду, приговорюють: Чорток, чорток,
Заклинають, як лізуть у воду купатися на Мавчин Великдень* (*Мавчин Великдень — четвер у тиждень зелених свят, коли, за народними повір’ями, Мавки святкують свій Великдень): Мавко, мавко,
Щоб припинити гикавку після купання: Гикавка, гикавка,
Гикавко, гикавко,
Гикавко, гикавко,
Щикавко, гикавко,
— Гикавко, гикавко, де була?
— Щикавочко, гикавочко, де-с була?
Як попаде щось в око, примовляють: Виплинь, бабко,
Сороко, сороко,
Дідку, дідку,
Порошко, порошко,
Соломина вічка,
Проказують під час «сліпого» дощу: Сонце світить, |
|
За матеріалами: Дитячий фольклор. Упорядник і передмова Галини Довженок. Художник Юлій Крига. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 рік, стор. 134 - 158.
Дивіться також на нашому сайті:
"Закликаю сонечко — посвіти!
А весняну квіточку — розцвіти!
Закликаю дощик я — поливай!
До життя охоти всім додавай!
Закликаю пташечку — прилети!
Молоду травиченьку — прорости!
Закликаю весноньку в рідний край!
Пісенько-весняночко! Ввись злітай!"(Тетяна Строкач)
"Крапай, крапай, дощику:
«Крап-крап-крап!»
Крапельки – сестрички свої поквап.
Напувай дерева всі у лісах.
Пробіжися з лійкою по горах.
І луги й поля усі напувай,
Щоб багатий мали ми урожай.
Не забудь полити ще всі сади.
І ставку й криниченьці дай води.
А коли напоїш мій рідний край,
То собі, де хочеш, тоді гуляй."(Наталія Погребняк)
Огооооо, скільки їх тут!!!!!!))))
ДЯКУЮ!!!!!!!!!
ДЯКУЮ АВТОРАМ! ДУЖЕ ЦІКАВО!
Супер! Допомогли, дякую!!!
Мені треба нові заклички другий клас