Ганна Арсенич-Баран
ТИ – ЛЮДИНА?
Іноді Валентин замислювався над тим, що спонукає його брати в руки рушницю й іти на полювання. Пояснити це ніяк не міг. Азарт, давній інстинкт мисливця, що переданий предками, група крові, ствердження себе як чоловіка, – що з цього впливало найбільше, не знав. Думка ця його не мучила, ні. Ні̀коли було глибоко замислюватися над причинами – мав багато обов’язків, тяжко працював, то, певно, шукав відпочинку. Збирався гурт затятих мисливців, його друзів давніх, вибирали місцевість, де водилася дичина, брали добру зброю і їхали добрими машинами на полювання.
Упольовували щось чи ні, неважливо. Набирали ж із собою всіляких наїдків і напитків – і розкошували. Навколо – природа, на столі – потрави, а ще передчуття отого азарту, який викликає збудження тіла й духу. Десь причаївся звір, він не знає, що комусь для розваги й адреналіну потрібне його життя. Але він завжди відчуває небезпеку й ховається в лісовій глушині. А ти, людина, – цар природи, вишукуєш його, зацьковуєш – і відчуваєш свою вищість і перевагу.
Валентин кайфував від передчуття перемоги.
Сьогодні пішли на диких кабанів. Здобич обіцяла бути вдалою, бо лісник твердив, що тварин цих розвелосяя багато. Мисливці випустили собак, і ті, навчені, почали лементувати, шукаючи «умовного ворога». Чоловіки розійшлися, щоб захопити якомога більшу ділянку лісу.
Валентин раптом побачив, як у його бік, гнаний собаками, біжить підсвинок, не кабан, ні, підсвинок, ще недавно порося, бо навіть смужки, як у кавуна, можна було розгледіти. Валентин звів рушницю, умостив її в розколині дерева й глянув у приціл. Підсвинок стояв перед ним і дивився прямо у вічі. Очевидно, ще ніким і нічим у цьому світі не ляканий, він зирив на людину, не відчуваючи ніякої небезпеки. Собаки валували десь далеко, і кабанчик, напевно, вирішив перепочити. Він не вбачав смерті ні в зброї, що була на нього зведена, ні в людині, яка теж дивилася на нього. Валентин не зводив ні очей, ні рушниці зі звіра (хоча який то звір, так – тваринка). Чоловік чув, як на нього гукають мисливці, що побачили цю сцену здалека, як валують собаки, але натиснути на гачок ніяк не міг. Щось стримувало його. І раптом збагнув: це погляд тварини, її здивовані очі ввели його в заціпеніння. Ці очі ніби світ пізнавали, а в ньому нове для себе – людину.
«Чи ти – людина?» – промайнуло у Валентиновій голові, і чоловік, закинувши рушницю на плече, рушив геть. Молодий дик зі здивованим поглядом ані рушив з місця.
(2017 р.)
Джерело: http://ukrainka.org.ua/
Про авторку:
Ганна Василівна Арсенич-Баран народилася 26 червня 1970 року в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області.
У 1992 році закінчила філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Працювала на Гуцульщині, де широко друкувалася в місцевій пресі, де звучали її пісні, де, зрештою, 1997 року вийшла з друку перша її збірка поезій – "Рушник на калині". Книга припала до душі й критикам, і читачам.
1998 року разом з чоловіком, священником Мироном Бараном, та сином Іванком переїхала до Чернігова, де стала вчителькою школи-ліцею № 15. Дуже швидко завоювала авторитет серед колег та школярів, активно включилася в громадське життя міста. Ганну Василівну можна було побачити на всіх найважливіших заходах, що проводилися товариством "Просвіта", Чернігівською організацією Національної спілки письменників України, членом якої вона стала 1998 року після виходу у світ другої поетичної збірки "Музика черемхи".
Ганна Василівна Арсенич-Баран — лауреат обласної премії імені Михайла Коцюбинського 2006 року за роман "Тиха вулиця вечірнього міста".
Світ побачили також її прозові книги: "Розквітлий глід", "Солодкі слова", "Молитва небо здіймає вгору", "Під райськими яблучками" (2001), "У понеділок все буде по-іншому" (2003), "Як зійде місяць" (2005), "Тиха вулиця вечірнього міста" (2005)"Солодкі слова" (2010). Вийшли друком й поетичні збірки Ганни Арсенич-Баран: "Рушник на калині" (1997), "Музика черемхи" (1998), "Розквітлий глід" (2001), "Тремтять гіацинти" (2003), "Обнадію весною" (2005).
Останніми роками Ганна Василівна працювала у Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені Костянтина Ушинського.
1 квітня 2021 року життя письменниці раптово обірвалося після перенесеного підступного ковіду.
На відео: пам'яті письменниці Ганни Арсенич-Баран.
Читайте також на "Малій Сторінці":
На цьому терені — оповідання для дітей — працювала ціла плеяда видатних українських письменників. У цьому розділі читайте оповідання, що написали: Андрусяк Іван, Артамонова Віра, Бабанський Пилип, Бабкіна Катерина, Багмут Іван, Близнець Віктор, Бондаренко Ксенія, Бондарчук Андрій, Буцень Олег, Васильченко Степан, Васильчук Віктор, Вдовиченко Галина, Вздульська Валентина, Вінграновський Микола, Винниченко Володимир, Вишня Остап, Воронина Леся, Галина Мирослава, Гончар Олесь, Грінченко Борис, Гуцало Євген, Григорук Анатолій, Давидов Анатолій, Давидова Оксана, Демченко Галина, Денисенко Лариса, Дерманський Олександр, Довженко Олександр, Донченко Олесь, Дорош Людмила, Дяченки Марина та Сергій, Жарко Яків, Іваненко Оксана, Йогансен Майк, Живка Зоряна, Забіла Наталя, Караванська Оксана, Кара-Васильєва Тетяна, Кибалка Людмила, Коломієць Аліса, Коломієць Тамара, Копиленко Олександр, Корж Марина, Король Петро, Костецький Анатолій, Коцюбинський Михайло, Кочубей Саша, Красицька Людмила, Кротюк Оксана, Кузьменко Дмитро (Кузько Кузякін), Лепкий Богдан, Лотоцький Антін, Лущевська Оксана, Магера Микола, Малетич Наталка, Малицька Костянтина (Віра Лебедова), Малкович Іван, Мацьків Олена, Мензатюк Зірка, Міхаліцина Катерина, М'ястківський Андрій, Нагорняк Володимир, Нестайко Всеволод, Нечуй-Левицький Іван, Ніцой Лариса, Ольжич Олег, Павленко Марина, Паламарчук Інна, Пантюк Сергій, Перепелюк Володимир, Підгірянка Марійка, Плачинда Сергій, Пригара Марія, Прохаськи Мар'яна і Тарас, Пчілка Олена, Рута Оляна, Рутківський Володимир, Сенатович Оксан, Сенцовський Володимир, Сенченко Іван, Скуратівський Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Ярослав, Стефаник Василь, Стороженко Олекса, Стус (Щербаченко) Тетяна, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Ткачук Галина, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Усачов Андрій, Франко Іван, Чабанівський Михайло, Чередниченко Дмитро, Черкасенко Спиридон, Чухліб Василь, Шиян Леонід, Шморгун Євген, Дрозд Володимир, Валентин Чемерис, Більчук Олена, Фролова Майя та інші українські автори.