Галина Римар
ЧАРІВНИЙ ТРАМВАЙЧИК
(казка)
О пів на десяту в неділю Лисичка і Єнотик прийшли до хатки Борсучка. А його немає вдома. Бачать: до дверей прикріплена записочка. «Друзі! Мене дуже несподівано запросили у гості. Не сумуйте, ключ знаєте, грійтеся біля каміна, шахи на столику, скоро буду) Борсучок».
Звірята обтрушують сніг зі своїх узуванок, торкаються зачинених дверцят і разом промовляють: "Пресмачная паляниця з полуницею!" - і двері самі вмить розчиняються!
Друзі входять у вітальню, чистесеньку, затишну, прикрашену угорі різнокольоровими паперовими пташечками, золотистими солом'яними павучками, на стінах - малюнки і світлини чарівної природи, зроблені господарем, та ще й у красивих дерев'яних саморобних рамках, підлога - наче справжнє морське дно, під прозорим покриттям плавають іграшкові, але геть наче справжні тварини - морські риби, корови, які їдять морську траву, а в каміні за прозорою вогнетривкою стінкою враз сам спалахує вогонь. Вони ставлять на столі перед Дідухом принесену вазу з грецькими, ліщиновими горішками, гарбузовими й соняшниковими зернятами, сідають у зручні пуфики і чекають...
Єнотик підсовується до столика і розбирає складну шахову партію цьогорічних переможців Їжачків.
- Щось Борсучок не йде й не йде...
- Таки так... – киває Лиска і спокійненько дрімає далі.
І тут над хатинкою щось легенько задзеленчало і осяяло всю галявину, а ще задзвеніло таким приємним звуком, який поступово віддалився і затих, і перед друзями з’являється Борсучок!!
- Що тут пролетіло і все так освітило?! – майже разом запитують ошелешені гості.
- Вітання моїм найкращим у світі друзям! – обнімає звіряток щасливий Борсучок. - Світло? Я висадився з літаючого Трамвайчика!
Друзі по черзі розпитують:
- Який... літаючий Трамвайчик?
- Зі срібними дзвіночками! – розказує Борсучок.
- Вони з чистого срібла?!
- Їх голоси сріблясті!
- Ти такий окрилений, щасливий!
- Їх мелодія будить у серці доброту і любов. І ти починаєш скрізь бачити красу!
- О! Крутезний Трамвайчик! А куди він прямує?
- Куди забажаєш! Але там не буває жадібних, заздрісних, ледачик, злих...
- Це не для мене... - самокритично мовить Лиска.
- А хто тебе кататись запросив? - спитав Єнот.
- То феєчки, бо їх зачарувало, сказали, те, як я житло облаштував казково!
- Як це чудово!!
- І все ж яка зупиночка кінцева, та, де Трамвайчик довгенько стоїть?
- Це, друзі, найпрекрасніша планета чарівних і предобрих наших фей! Премилий світ!!!
- І ти там побував?!
- Так, дорогі мої, там просто дивовижно! Гармонія і лад, а квітів різнобарвних між кольоровими будиночками скрізь! Таких у нас нема будиночків і квітів... І музика лунає! На скрипці навіть спробував я грати!
- Ох, ти і скрипка, недавно музика тобі була чужа! - Єнотик зауважує.
- Та просто ви не чули їх оркестру!!!Оркестру фей!!!
- А феєчки, вони які?
- Маленькі, друже, як мізинчик чи й менші ще, у сукенках зручненьких, а крильця їх прозорі, але дуже міцні, і феєчки прешвидко так літають!
- Їх скрипочки манюсінькі такі... - Лисичка каже.
- Так і є, Лисичко, та вони можуть їх збільшити, як треба, чи навпаки, як в цьому є потреба!!
- А що іще тебе там здивувало?
- Ті аромати квітів, а як там Сонце сяє!!!!
І Добрика нарешті я зустрів!!!
- ?
- Королика усіх-усіх рослин!!!
- Розкажеш нам детальніше про нього?
- Обов'язково!! А поки будем пити чай! Кому який: меліса, м'ятка..?
- Травознай! - сміється Лиска. - А є жовтенький диво-первоцвіт?
Борсучок ствердно киває.
- Який прекрасний, дивовижний світ!!!
- А Добрик, мої друзі, дуже добрий!
Збирає він пилочок з Полину, а той пилок у чарівній торбинці від ворогів, незгод і від тривог!
Він феєчкам його завжди дарує, і вони зцілювати можуть ним усі хвороби!!
Отак сиділи друзі й гомоніли...
На другий день уже у Лиски зустрілись наші друзі знов.
І господиня хвалиться новИми книжечками, для яких уже зовсім нема місця у шафі.
- А ці кому ти подаруночки наготувала, ще й стрічечкою мило обв'язала?
- Це для дітей у школу й дитсадочок, Марії Антонівни Пономаренко книжечки, я їх люблю читати й дотепер, такі предобрі казочки і чисті!!!
- Так, Лисонько, ці книжечки прегарні, ми теж їх залюбки завжди читали!!!
- А оцю книжечку читаю, друзі, зараз!
- Антуан де Сент-Екзюпері?! Чудовий смак! Що скажеш ти про Лиса, з яким Маленький подружився принц?
Але Лисичка не відповіла, бо у вікно постукала Синичка і ось яку їм новину розповіла:
- Там Зайченятка, бідолашні діти, у наш лісок серед зими прибігли! Бо їх батьків поубивала дика зграя - перевертні-прибульці. Зайди ті всіх зайченяток ловлять, роздирають...
- Ні совісті, ні честі злі не мають!..
- Гостинців Зайченятам слід зібрати, і з ними гратися, їх розважати!
- І зайченятка в нас підуть до школи! Ми створимо найкращі їм умови!!!
- Я впевнена, що звірі всі на світі їм допоможуть, звільнять їх будинки від злих, поганих!!! - проказала Лиска.
І дуже швидко Новина прийшла, Синичка радісно усім повідомляє:
- Країни злих віднині вже нема!!!! Кидали в мирних Зайчиків вогненні стріли, а стріли розвернулися - і їх самих убили!!!!
Так сталось у велике Свято!!
- Ура!!! - гукають дружнії звірята.
І зацвірінькали у лісі всі пташки:
"Радіє весь чудовий світ!!!
І заячий щасливий рід!
Різдво, Різдво настало!!!
І так привільно стало!!!"
Зустрілись друзі в хаточці Єнота.
А він майструє різні інструменти. У нього є трембіти, кобзи, ліри колісні, є торбан, і бубни, дримби, і цимбали, й сопілочки із дерева прегарні.
Єнотик гостей фруктами вгощає.
І радо ось про що оповідає:
- Мені наснився сон перед Різдвом,
неначе я - в казковому Трамвайчику!
І все таке осяяне кругом,
мов Сонечком і Сонячними зайчиками!
І музика премила тішить слух,
неначе срібні дзвоники-киванчики!
Пакунки на полицях там і тут.
Здогадуюсь - гостинці-миколайчики!!!
- Хто ж веде такий трамвай? - це Лисичка запитала.
- А веде оцей трамвай справжній Святий Миколай!
- А колії золоті?
Єнотик ствердно киває.
- Й не торкаються землі!!!
Лисичка:
- Ах!!!
(01.01.2023 р.)
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації:
"Лісові звірятка". Світ у малюнках. Видавництво "Пегас".
