Казка Галини Римар «Про незвичайне жабенятко» — читати та слухати, відео


 

На відео: "Казочка про незвичайне жабенятко" — написала та озвучила Галина Римар (ілюстрація Катерини Кученко).

 

 

 

 

 

Галина Римар

ПРО НЕЗВИЧАЙНЕ ЖАБЕНЯТКО

 

І книжечка


І частинка


В одному поліському ставочку народилося незвичайне жабенятко. Воно було зовсім не таке, як усі у їх жаб'ячому родУ!

Маля
любило 
музику. 
І скрізь її шукало.

Як це сприйняли жаби?

А як ви гадаєте?

Все було жахливо...
 

Діти-жабки не брали його гратися,  зневажали. 

Бо коли маля грало з іншими в квача  чи в довгої лози і раптом чуло якусь мелодію - зупинялося і завмирало...

І не тільки малі, а й навіть дорослі жаби насміхалися з цього маленького добряка.

От і сьогодні з нього поглузували дві досить немолоді жаби, які вже не могли мати дітей за віком, тому не мали й клопотів, а просто заповнювали час пліткуванням.

- Доброго дня! - чемно привітався, схиливши в повазі голівку, Вінсо до них, бо приплив до берега послухати ранковий спів талановитих птиць.

А жаби сиділи на зламаній вітром вільховій гілці, яка впала у воду, розніжені від тепла, і дрімали. Вони почули вітання і побачили малюка.

- О, диви-но, дивачок! - зреагувала першою сонна бородавчаста зморшкувата Ваба, у якої давно була зламана одна нога.

- Макво, це той, що погордував з'явитися на світ разом з братами і сестрами? - перепитала друга з бельмом на лівому оці.

- Він! Той, що перезимував в ікринці!

- Ха-ха!!! Яка ганьба батькам!

- Того-то батько й покинув їх і живе тепер у сусідньому озері, подалі від сорому...

Знічене малятко подалося назад, у густі очерети, сльози застилали його очі, а гостре листя різало тіло. Бідолашне не знало, куди притулитися.

Врешті присіло на горбочку в гущавині і заридало. Голосно і безпорадно.

"Так ось чого татко нас покинув... Все через мене! У всьому винен тільки я!! А мама, мама запевняла, що тато пішов далеко шукати для мене найліпшого у світі вчителя музики"...

І згадав, скільки раніше мама з татком його благали:

- Сину, любий, дуже просимо тебе: будь звичайним, грайся, шукай здобич, грійся-ніжся на сонечку і тікай від небезпеки. Хіба ми так багато просимо? Невже ж це складно?..

А він дивився на тих, кого так любив, і тільки непевно знизував своїми маленькими плечиками, несміливо усміхався до матусі й татка і ніяк не міг втямити, чого від нього ждуть...

 

ІІ частинка


А їх дитинка справді була ОСОБЛИВОЮ. 

От хоч би й тому, що коли до кінця літа його численні сестрички й братики вже підросли і навіть уподобали для житла окремі куточки ставочка, наше малятко чомусь не поспішало вибиратися з маленької ікриночки!

А мама жабка так хвилювалася! Бо наступали холоди...

Тітки-жаби радили їй:

- Залиш, забудь, не велика втрата, у тебе вже є діти!

Але мама не піддалася на їхні вмовляння, а з любов'ю узяла ікриночку і притулила її до свого серденька, і скрізь носила, оберігала, весь час гріла і тихенько, аби ніхто не чув, співала. (Бо спів, окрім весняного надривного "ква-ква-ква", у них вважався великим соромом! ) Складала колискові, і пошепки розмовляла з дитиною у найтеплішому куточку водойми. 

Й одного похмурого осіннього дня на половині пісні самі заплющилися її очка і жабка заснула на довгу-предовгу зиму.

(Але ні на мить не випускала з рук свого скарбу. Усміхалася, бо їй снився її синочок...)

 

ІІІ частинка


І ось у їх водоймі нарешті скресла крига. Сонечко потроху піднімалося вище й вище. І навіть часом шукало, кого б обігріти.

А одного дня стало особливо тепло. 

Жабка прокинулася, випливла з дитинкою зі своєї підводної хатинки - а там! Така краса! Сонечко гріє! Синички у садку неподалік виспівують! Травичка зеленіє!

Мама винесла синочка (вона весь час знала, що буде син!) на бережок - і малятко заворушилося в своїй маленькій ікринці-яєчку на її долоньках!

- Живий! Наш синочок живий!!! - у захваті сповістила жабка всьому світові.
 
Але перше тепло (вона знала) часто буває недовгим, могли вдарити морози, тому матуся попросила дитиночку:

- Предорога моя крихітко, дуже прошу тебе, синочку, ти стільки чекав у своїй ікриночці, тож, будь ласочка, почекай ще ну геть трішечки, бо це раннє тепло зміниться на холод!

І малюк зачекав...

Скоро справді почалися приморозки.

І ось у березні, коли
течуть струмочки весняні,
дзвенять тим дивом срібним, неземним,
на світ з'явивсь їх довгожданий Син!

- Таки діждалася! Дивачка!! - почула про себе здаля.

- Не мала спокою ні дня... 

- Нерозумна!..

Озивалися із очерету ледачі жаби, яким була вдивовижу така самовідданість.

 

 

 

ІІ книжечка

І частинка


Рано-ранесенько, коли тільки ще збираються прокидатися найперші промінчики Сонечка, щоб угледіти щось незвичайне і потім цілий день хвалитися своїм братикам про побачене, малюк Вінсо вже піднявся, одягся, старанно застелив постіль, навшпиньках підійшов до мами й тихесенько прошепотів:

- Матусенько, пробачте, що турбую! -  і додав: - Так рано...

Матуся відкрила очі, побачила дитинку й пригорнула:

- Що сталося, мій дорогий синочку?

- Там, там Соловейки скоро заспівають! І я спитати вас хотів, чи пустите мене ви до Верби й Ліщини послухати  їх милий диво-спів.

У цю пору жаби ще преміцно сплять. 

Матуся ж хутенько зібралась, і вони разом поспішили до берега. Вже підпливали, як почули грубі голоси, а потім розгледіли, як з великих чорних автомобілів вийшли товсті пани. З іншої меншої автівки - худі, видно, їх робітники, з сітями й човнами для ловіння риб.

 

ІІ частинка


Мама знала, що це небезпека для усіх мешканців ставу, тому шепнула синові:

- Синочку, поспіши додому, попередь наших, хай зариваються в мул або ховаються в очеретах подалі від цього берега! 

- Ходімо разом, мамо! - гукнув син, але матуся вже помчала попереджати усіх жаб і риб про загрозу.

Металася, стукала в кожен дім, будила, розповідала, - і жаби й риби хутко тікали.

Проте сама жабка не вгледіла, як піймалася в одну з сітей разом з окунем, щукою і п'ятьма коропами!

Малюк повернувся до берега й побачив, як люди в чорному вхопили сіті зі здобиччю і хутко поїхали. Він гукав маму, але її ніде не було. Ні на березі, ні у воді...

Син перескакував через ями, які зосталися після чобіт жорстоких істот, скрізь голосно кликав:

- Мамцю, рідна, мамо, матусю!..

 

ІІІ частинка


Жаби це чули, та повернулися до малого спинами і зникли у воді...

Малюк замовк, тоді безсило упав на стежці й знепритомнів. 

Йому крізь сон неначе чулися чиїсь приємні, добрі голоси. 

То людські діти прибігли на бережок. Угледіли розпластане жабеня, переклали його на травицю, набрали в пригорщі води і хлюпнули на нього.

Потім сходили додому.

Прийшла їхня мама, обережно узяла тваринку і понесла у свій двір.

Малятко лежало в холодку під великими кущами квітучих гортензій на розкладному стільчику. І коли жабеня підняло важкі повіки, то побачило над собою великі листочки і ґрона білих та рожевих квітів.

І раптом почуло мелодію.

"Яка гарна музика!" - зачарувався Вінсо.

І заплакав, бо згадав про матусю.

"Це через мене!.. Пробачте, Мамо!"

 

ІV частинка


Музика все ж забирала його в добрий полон, рятувала від думок.

"Як же все-таки прегарно укладені звуки!" 

Птаха з таким голосом він ще ніколи не чув і не бачив!

Коли ж із зусиллям піднявся, угледів милу дівчинку, яка тримала жовту трубочку з дірочками. 

"Де б мені узяти таку чарівну трубку?" - подумав.

Тут подув вітрець і скинув аркушика з нотами з підставки на землю, і якраз біля жабенятка. Дитинка нагнулася і радісно повідомила: 

- Наше жабенятко ожило! Ожило!!!

- Мабуть, йому сподобалася музика, пограй іще! - порадила мама.

Аліса так і зробила, грала і грала чудові  народні пісні. А жабка слухала й слухала...

- Хай живе у нас! - сказала мама дітям. -  Ви хотіли котика чи песика - нехай нам буде жабеня.

Андрійко з сестрою зраділи,  вони ловили для кволої жабки комарів, а потім Вінсо зміцнів і почав шукати їжу сам.

- У нас тепер є домашня тваринка, яка живе в садочку! - розповідала мама по телефону своїй мамі.

Бабуся, видно, дуже здивувалася, бо ж майже всі жаби люблять водойми.

- Але не наша! Наша жабка не думає повертатися до води, хоч тут зовсім близько, а любить... музику... Так! Невідривно слухає Алісину сопілку і Андрійкову скрипку! Приїдете - самі переконаєтесь!

Бабуся не втерпіла і скоро зателефонувала й повідомила, що через годину прибуває її електричка,  і вони мають її зустріти.

І ось усі всілися в легковик.

- А малюк? - згадала дівчинка.

- Андрію, запроси жабеня поїхати з нами, - попросила мама.

Вінсо стрибнув на руки хлопчика -  і вони помчали.

 

V частинка


На лісовій дорозі мама дітей спинилася, вийшла подивитися,  що за водорості розкидані на обочині. За нею вийшли і діти з жабкою.

- Он озеро, погляньте! - показала дівчинка вбік. 

А жабеня між водоростями вгледіло блакитну квіточку, яку недавно подарувало своїй матусі. Як забилося його добре сердечко!

Воно приплигало до озерця. Ступило у водицю. А вода виявилася дуже холодною, джерельною! Аж маля скрикнуло від несподіванки!

Його матуся почула й упізнала голос сина!

Вистрибнула з води до дитини!

І вони обнялися...

- Дивовижа та й годі! - сплеснула руками мама Аліси й Андрія.

- Поїхали по бабусю! Тепер для неї буде подвійний сюрприз! - радо мовив хлопчик.

Так жабеня знайшло справжніх друзів. 

Скоро до родини у відпустку приїхав тато. Для Вінсо і його мами люди викопали й оформили гарне озерце з рослинами.

Щастя є. Вірмо, і не тримаймо ні на кого зла, добрі мої друзі! :)

 

 

 


ІІІ книжечка

І частинка


Жабенятку, друзі, тепер добре!

Чим воно займається, запитуєте?

Вчить із діточками нотки!

А іще для мами пише пісні!

Не вірите?

Пригадуєте, діти, коли люди збиралися їхати по бабусю, жабеня почуло, що його кличуть і плигнуло до Андрійка на ручки, щоб рушати разом з ними?

Бо, виявляється, воно розуміє мову птахів, звірів, рослин і навіть людей!

Отож, починають відкриватися нові таланти жабеняти!!

Чому мала тваринка стільки може і так хоче дарувати світові красу?

Думаю, тому, що від матусі з перших днів отримала багато Любові!

А саме Любов і допомагає досягати успіхів, додає впевненості і дає бажання духовно рости!

 

ІІ частинка


Одного літнього дня діти в садочку по обіді грали. У них канікули, а це заняття їм подобається!

Спочатку дівчинка повторила свою партію на сопілочці, а за нею - брат, на скрипочці.

А потім вони разом як заграли, то жабеня від захвату так високо застрибало, як ніколи не стрибало, і заплескало в свої крихітні долоньки! Аж його мама підбігла ловити малого, аби він ненароком не забився об стільця!

Діти й запитали, чи хоче малюк учитися музиці.

А він кивнув, що має велике бажання до цього.

Тоді їх батьки замовили Справжньому Сопілковому Майстрові таку мізерну-мізерну сопілочку, а трошки згодом, коли малюк навчився грати, брат, сестра і Вінсо грали втрьох!

І в них чудово виходило!

Першу партію з мікрофоном виконував Вінсо, потім вступала Аліса, і врешті - Андрій!

Батьки дітей на радощах у неділю запросили знайомих, друзів і рідних. І всіх зібралося так багато, що довелося ставити стільці і застеляти для людей килимками лави біля водойми, бо садок для усіх став замалим. А дехто з дітьми сідав просто на м'якій травиці, постеливши маленькі ковдрочки.

І ось почався концерт.

Люди, вражені баченим і чутим, записували відео, надсилали своїм знайомим...

Після першої пісні "Ой є в лузі калина" глядачі дякували трьом талантам стоячи і так аплодували, що не тільки жаби зі ставка, а й риби здивовано поглядали з води на людей.

І тут сестри й брати Вінсо вибралися на берег і вручили братику великого букета його улюблених рясненьких білих річкових зірочок!

Вінсо, щасливий, аж сяяв!!!

А старенькі подружки Ваба й Маква сиділи, як і завжди, в березі на своїй улюбленій ліщиновій гілці і голосно квакали до всіх ставкових мешканців майже разом:

- Ми ж казали! Ми давно казали, що з цього жабеняти буде щось путнє, буде толк! От бачите - є!!

Тоді послали молодших хутко застрибати до озера і переказали батькові маленької зірочки, щоб приплигав подивитися на свого сина!  

Бо ж якого талановитого хлопчика він залишив! Це просто ганьба!!

І коли звучали "Грицю, Грицю, до роботи", "Од Києва до Лубен", "Ой на горі та й женці жнуть",  тато Вінсо уже чув їх. А тоді наблизився і побачив синочка. Заплакав і схилив голову під старою вербою.

Вінсо після концерту підійшов до батька: 

- Здрастуйте, тату! Як довго я вас чекав!

- Вибач мене, будь ласка, синку, пробач, дитинко! Будь ласка, пробач! - і з соромом додав: - Що не вірив у тебе... 

І вони обнялися.

А дві старі жаби-подружки і собі просльозилися від щастя!

А де в цей час була мама-жабка?

Коли син грав, вона сиділа на руках у мами Андрія й Аліси, а потім, коли жабенята йшли з букетом до братика, пострибала обнімати усіх своїх кровинок.

Це була сенсація!!! Глядачі безперестанку клацали фотоапаратами... Аж у артистів з незвички зарябіло в очах!

Інтернет гудів. Усі бажали також послухати неймовірне тріо.

Тому концерти містами України проходили з повними великими залами і навіть стадіонами!

Кошти? Апаратура?

Так, діти, знайшлися серед поціновувачів меценати, усе швидко придбали, найсучасніше, з ефектами.

Тільки на концертах робили перерви, аби жабеня могло у спеку сполоснутися у чистій воді.

Куди йшло зароблене?

На костюми...

Ще діти збирали на навчання, на своє житло.

А жабенятко?

Жабенятко попросило президента-жінку країни, яка побажала завітати на їх виступ, витрачати зароблене ним на перевірку якості води в річках, ставках, а також ґрунтів на полях. А ще на сонячні батареї, які безкоштовно встановлюватимуть на дахах кожного будинку, перелаштовуватимуть під них і автомобілі...

Бо ж наша країна, інші країни, – вся планета має бути чистою, аби жили на ній здорові і щасливі рослини, тварини, люди.

Адже Бог створив Землю красивою і досконалою! Бережімо її!!

(18.02.2022)

Ілюстрація Лізи Тимошенко.

Ілюстрація Лізи Тимошенко.

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 
 
 
Читаймо також на нашому сайті:

Галина Римар. Казки для усієї родини. 

Галина Римар. Про чарівні Зернятка. Казка-легенда
 
 "Світ природи – справжня казка,
Бережім її, будь ласка…
Бо планета – спільний дім
Для людей, рослин, тварин."
(Галина Римар)
 
 
Галина Римар. Казки для усієї родиниЧитаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

Останні коментарі до сторінки
«Казка Галини Римар «Про незвичайне жабенятко» — читати та слухати, відео»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар

Споріднені публікації, за тегами:     Казки    Діти    Галина Римар    Відео українською онлайн   


Топ-теми