На відео: "Казочка про незвичайне жабенятко" — написала та озвучила Галина Римар (ілюстрація Катерини Кученко).
Галина Римар
ПРО НЕЗВИЧАЙНЕ ЖАБЕНЯТКО
І книжечка
І частинка
В одному поліському ставочку народилося незвичайне жабенятко. Воно було зовсім не таке, як усі у їх жаб'ячому родУ!
Маля
любило
музику.
І скрізь її шукало.
Як це сприйняли жаби?
А як ви гадаєте?
Все було жахливо...
Діти-жабки не брали його гратися, зневажали.
Бо коли маля грало з іншими в квача чи в довгої лози і раптом чуло якусь мелодію - зупинялося і завмирало...
І не тільки малі, а й навіть дорослі жаби насміхалися з цього маленького добряка.
От і сьогодні з нього поглузували дві досить немолоді жаби, які вже не могли мати дітей за віком, тому не мали й клопотів, а просто заповнювали час пліткуванням.
- Доброго дня! - чемно привітався, схиливши в повазі голівку, Вінсо до них, бо приплив до берега послухати ранковий спів талановитих птиць.
А жаби сиділи на зламаній вітром вільховій гілці, яка впала у воду, розніжені від тепла, і дрімали. Вони почули вітання і побачили малюка.
- О, диви-но, дивачок! - зреагувала першою сонна бородавчаста зморшкувата Ваба, у якої давно була зламана одна нога.
- Макво, це той, що погордував з'явитися на світ разом з братами і сестрами? - перепитала друга з бельмом на лівому оці.
- Він! Той, що перезимував в ікринці!
- Ха-ха!!! Яка ганьба батькам!
- Того-то батько й покинув їх і живе тепер у сусідньому озері, подалі від сорому...
Знічене малятко подалося назад, у густі очерети, сльози застилали його очі, а гостре листя різало тіло. Бідолашне не знало, куди притулитися.
Врешті присіло на горбочку в гущавині і заридало. Голосно і безпорадно.
"Так ось чого татко нас покинув... Все через мене! У всьому винен тільки я!! А мама, мама запевняла, що тато пішов далеко шукати для мене найліпшого у світі вчителя музики"...
І згадав, скільки раніше мама з татком його благали:
- Сину, любий, дуже просимо тебе: будь звичайним, грайся, шукай здобич, грійся-ніжся на сонечку і тікай від небезпеки. Хіба ми так багато просимо? Невже ж це складно?..
А він дивився на тих, кого так любив, і тільки непевно знизував своїми маленькими плечиками, несміливо усміхався до матусі й татка і ніяк не міг втямити, чого від нього ждуть...
ІІ частинка
А їх дитинка справді була ОСОБЛИВОЮ.
От хоч би й тому, що коли до кінця літа його численні сестрички й братики вже підросли і навіть уподобали для житла окремі куточки ставочка, наше малятко чомусь не поспішало вибиратися з маленької ікриночки!
А мама жабка так хвилювалася! Бо наступали холоди...
Тітки-жаби радили їй:
- Залиш, забудь, не велика втрата, у тебе вже є діти!
Але мама не піддалася на їхні вмовляння, а з любов'ю узяла ікриночку і притулила її до свого серденька, і скрізь носила, оберігала, весь час гріла і тихенько, аби ніхто не чув, співала. (Бо спів, окрім весняного надривного "ква-ква-ква", у них вважався великим соромом! ) Складала колискові, і пошепки розмовляла з дитиною у найтеплішому куточку водойми.
Й одного похмурого осіннього дня на половині пісні самі заплющилися її очка і жабка заснула на довгу-предовгу зиму.
(Але ні на мить не випускала з рук свого скарбу. Усміхалася, бо їй снився її синочок...)
ІІІ частинка
І ось у їх водоймі нарешті скресла крига. Сонечко потроху піднімалося вище й вище. І навіть часом шукало, кого б обігріти.
А одного дня стало особливо тепло.
Жабка прокинулася, випливла з дитинкою зі своєї підводної хатинки - а там! Така краса! Сонечко гріє! Синички у садку неподалік виспівують! Травичка зеленіє!
Мама винесла синочка (вона весь час знала, що буде син!) на бережок - і малятко заворушилося в своїй маленькій ікринці-яєчку на її долоньках!
- Живий! Наш синочок живий!!! - у захваті сповістила жабка всьому світові.
Але перше тепло (вона знала) часто буває недовгим, могли вдарити морози, тому матуся попросила дитиночку:
- Предорога моя крихітко, дуже прошу тебе, синочку, ти стільки чекав у своїй ікриночці, тож, будь ласочка, почекай ще ну геть трішечки, бо це раннє тепло зміниться на холод!
І малюк зачекав...
Скоро справді почалися приморозки.
І ось у березні, коли
течуть струмочки весняні,
дзвенять тим дивом срібним, неземним,
на світ з'явивсь їх довгожданий Син!
- Таки діждалася! Дивачка!! - почула про себе здаля.
- Не мала спокою ні дня...
- Нерозумна!..
Озивалися із очерету ледачі жаби, яким була вдивовижу така самовідданість.
ІІ книжечка
І частинка
Рано-ранесенько, коли тільки ще збираються прокидатися найперші промінчики Сонечка, щоб угледіти щось незвичайне і потім цілий день хвалитися своїм братикам про побачене, малюк Вінсо вже піднявся, одягся, старанно застелив постіль, навшпиньках підійшов до мами й тихесенько прошепотів:
- Матусенько, пробачте, що турбую! - і додав: - Так рано...
Матуся відкрила очі, побачила дитинку й пригорнула:
- Що сталося, мій дорогий синочку?
- Там, там Соловейки скоро заспівають! І я спитати вас хотів, чи пустите мене ви до Верби й Ліщини послухати їх милий диво-спів.
У цю пору жаби ще преміцно сплять.
Матуся ж хутенько зібралась, і вони разом поспішили до берега. Вже підпливали, як почули грубі голоси, а потім розгледіли, як з великих чорних автомобілів вийшли товсті пани. З іншої меншої автівки - худі, видно, їх робітники, з сітями й човнами для ловіння риб.
ІІ частинка
Мама знала, що це небезпека для усіх мешканців ставу, тому шепнула синові:
- Синочку, поспіши додому, попередь наших, хай зариваються в мул або ховаються в очеретах подалі від цього берега!
- Ходімо разом, мамо! - гукнув син, але матуся вже помчала попереджати усіх жаб і риб про загрозу.
Металася, стукала в кожен дім, будила, розповідала, - і жаби й риби хутко тікали.
Проте сама жабка не вгледіла, як піймалася в одну з сітей разом з окунем, щукою і п'ятьма коропами!
Малюк повернувся до берега й побачив, як люди в чорному вхопили сіті зі здобиччю і хутко поїхали. Він гукав маму, але її ніде не було. Ні на березі, ні у воді...
Син перескакував через ями, які зосталися після чобіт жорстоких істот, скрізь голосно кликав:
- Мамцю, рідна, мамо, матусю!..
ІІІ частинка
Жаби це чули, та повернулися до малого спинами і зникли у воді...
Малюк замовк, тоді безсило упав на стежці й знепритомнів.
Йому крізь сон неначе чулися чиїсь приємні, добрі голоси.
То людські діти прибігли на бережок. Угледіли розпластане жабеня, переклали його на травицю, набрали в пригорщі води і хлюпнули на нього.
Потім сходили додому.
Прийшла їхня мама, обережно узяла тваринку і понесла у свій двір.
Малятко лежало в холодку під великими кущами квітучих гортензій на розкладному стільчику. І коли жабеня підняло важкі повіки, то побачило над собою великі листочки і ґрона білих та рожевих квітів.
І раптом почуло мелодію.
"Яка гарна музика!" - зачарувався Вінсо.
І заплакав, бо згадав про матусю.
"Це через мене!.. Пробачте, Мамо!"
ІV частинка
Музика все ж забирала його в добрий полон, рятувала від думок.
"Як же все-таки прегарно укладені звуки!"
Птаха з таким голосом він ще ніколи не чув і не бачив!
Коли ж із зусиллям піднявся, угледів милу дівчинку, яка тримала жовту трубочку з дірочками.
"Де б мені узяти таку чарівну трубку?" - подумав.
Тут подув вітрець і скинув аркушика з нотами з підставки на землю, і якраз біля жабенятка. Дитинка нагнулася і радісно повідомила:
- Наше жабенятко ожило! Ожило!!!
- Мабуть, йому сподобалася музика, пограй іще! - порадила мама.
Аліса так і зробила, грала і грала чудові народні пісні. А жабка слухала й слухала...
- Хай живе у нас! - сказала мама дітям. - Ви хотіли котика чи песика - нехай нам буде жабеня.
Андрійко з сестрою зраділи, вони ловили для кволої жабки комарів, а потім Вінсо зміцнів і почав шукати їжу сам.
- У нас тепер є домашня тваринка, яка живе в садочку! - розповідала мама по телефону своїй мамі.
Бабуся, видно, дуже здивувалася, бо ж майже всі жаби люблять водойми.
- Але не наша! Наша жабка не думає повертатися до води, хоч тут зовсім близько, а любить... музику... Так! Невідривно слухає Алісину сопілку і Андрійкову скрипку! Приїдете - самі переконаєтесь!
Бабуся не втерпіла і скоро зателефонувала й повідомила, що через годину прибуває її електричка, і вони мають її зустріти.
І ось усі всілися в легковик.
- А малюк? - згадала дівчинка.
- Андрію, запроси жабеня поїхати з нами, - попросила мама.
Вінсо стрибнув на руки хлопчика - і вони помчали.
V частинка
На лісовій дорозі мама дітей спинилася, вийшла подивитися, що за водорості розкидані на обочині. За нею вийшли і діти з жабкою.
- Он озеро, погляньте! - показала дівчинка вбік.
А жабеня між водоростями вгледіло блакитну квіточку, яку недавно подарувало своїй матусі. Як забилося його добре сердечко!
Воно приплигало до озерця. Ступило у водицю. А вода виявилася дуже холодною, джерельною! Аж маля скрикнуло від несподіванки!
Його матуся почула й упізнала голос сина!
Вистрибнула з води до дитини!
І вони обнялися...
- Дивовижа та й годі! - сплеснула руками мама Аліси й Андрія.
- Поїхали по бабусю! Тепер для неї буде подвійний сюрприз! - радо мовив хлопчик.
Так жабеня знайшло справжніх друзів.
Скоро до родини у відпустку приїхав тато. Для Вінсо і його мами люди викопали й оформили гарне озерце з рослинами.
Щастя є. Вірмо, і не тримаймо ні на кого зла, добрі мої друзі! :)
ІІІ книжечка
І частинка
Жабенятку, друзі, тепер добре!
Чим воно займається, запитуєте?
Вчить із діточками нотки!
А іще для мами пише пісні!
Не вірите?
Пригадуєте, діти, коли люди збиралися їхати по бабусю, жабеня почуло, що його кличуть і плигнуло до Андрійка на ручки, щоб рушати разом з ними?
Бо, виявляється, воно розуміє мову птахів, звірів, рослин і навіть людей!
Отож, починають відкриватися нові таланти жабеняти!!
Чому мала тваринка стільки може і так хоче дарувати світові красу?
Думаю, тому, що від матусі з перших днів отримала багато Любові!
А саме Любов і допомагає досягати успіхів, додає впевненості і дає бажання духовно рости!
ІІ частинка
Одного літнього дня діти в садочку по обіді грали. У них канікули, а це заняття їм подобається!
Спочатку дівчинка повторила свою партію на сопілочці, а за нею - брат, на скрипочці.
А потім вони разом як заграли, то жабеня від захвату так високо застрибало, як ніколи не стрибало, і заплескало в свої крихітні долоньки! Аж його мама підбігла ловити малого, аби він ненароком не забився об стільця!
Діти й запитали, чи хоче малюк учитися музиці.
А він кивнув, що має велике бажання до цього.
Тоді їх батьки замовили Справжньому Сопілковому Майстрові таку мізерну-мізерну сопілочку, а трошки згодом, коли малюк навчився грати, брат, сестра і Вінсо грали втрьох!
І в них чудово виходило!
Першу партію з мікрофоном виконував Вінсо, потім вступала Аліса, і врешті - Андрій!
Батьки дітей на радощах у неділю запросили знайомих, друзів і рідних. І всіх зібралося так багато, що довелося ставити стільці і застеляти для людей килимками лави біля водойми, бо садок для усіх став замалим. А дехто з дітьми сідав просто на м'якій травиці, постеливши маленькі ковдрочки.
І ось почався концерт.
Люди, вражені баченим і чутим, записували відео, надсилали своїм знайомим...
Після першої пісні "Ой є в лузі калина" глядачі дякували трьом талантам стоячи і так аплодували, що не тільки жаби зі ставка, а й риби здивовано поглядали з води на людей.
І тут сестри й брати Вінсо вибралися на берег і вручили братику великого букета його улюблених рясненьких білих річкових зірочок!
Вінсо, щасливий, аж сяяв!!!
А старенькі подружки Ваба й Маква сиділи, як і завжди, в березі на своїй улюбленій ліщиновій гілці і голосно квакали до всіх ставкових мешканців майже разом:
- Ми ж казали! Ми давно казали, що з цього жабеняти буде щось путнє, буде толк! От бачите - є!!
Тоді послали молодших хутко застрибати до озера і переказали батькові маленької зірочки, щоб приплигав подивитися на свого сина!
Бо ж якого талановитого хлопчика він залишив! Це просто ганьба!!
І коли звучали "Грицю, Грицю, до роботи", "Од Києва до Лубен", "Ой на горі та й женці жнуть", тато Вінсо уже чув їх. А тоді наблизився і побачив синочка. Заплакав і схилив голову під старою вербою.
Вінсо після концерту підійшов до батька:
- Здрастуйте, тату! Як довго я вас чекав!
- Вибач мене, будь ласка, синку, пробач, дитинко! Будь ласка, пробач! - і з соромом додав: - Що не вірив у тебе...
І вони обнялися.
А дві старі жаби-подружки і собі просльозилися від щастя!
А де в цей час була мама-жабка?
Коли син грав, вона сиділа на руках у мами Андрія й Аліси, а потім, коли жабенята йшли з букетом до братика, пострибала обнімати усіх своїх кровинок.
Це була сенсація!!! Глядачі безперестанку клацали фотоапаратами... Аж у артистів з незвички зарябіло в очах!
Інтернет гудів. Усі бажали також послухати неймовірне тріо.
Тому концерти містами України проходили з повними великими залами і навіть стадіонами!
Кошти? Апаратура?
Так, діти, знайшлися серед поціновувачів меценати, усе швидко придбали, найсучасніше, з ефектами.
Тільки на концертах робили перерви, аби жабеня могло у спеку сполоснутися у чистій воді.
Куди йшло зароблене?
На костюми...
Ще діти збирали на навчання, на своє житло.
А жабенятко?
Жабенятко попросило президента-жінку країни, яка побажала завітати на їх виступ, витрачати зароблене ним на перевірку якості води в річках, ставках, а також ґрунтів на полях. А ще на сонячні батареї, які безкоштовно встановлюватимуть на дахах кожного будинку, перелаштовуватимуть під них і автомобілі...
Бо ж наша країна, інші країни, – вся планета має бути чистою, аби жили на ній здорові і щасливі рослини, тварини, люди.
Адже Бог створив Землю красивою і досконалою! Бережімо її!!
(18.02.2022)
Ілюстрація Лізи Тимошенко.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
