Вірші для дітей про народні звичаї, від Яни Яковенко

Яна Яковенко

Вишиванка

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної  нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
                      
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.


 

* * *

Поле прокидається

Поле прокидається
Росами вмивається,
Стука тепле сонечко
Людям у віконечко.
                      
Білосніжний рушничок
Вже чекає ниточок.
Їх веселка дарувала,
В різний колір фарбувала.
                      
Вишивають пальчики
По самому крайчику:
Оживають в світі
Дивовижні квіти,
                      
Ягідки в садочку,
І вода в ставочку,
І травичка у степах,
І дерева у лісах.

 

* * *

Про писанки

Ми сьогодні рано встали,
Різні фарби готували:
Із цибулі, із кори,
З ягід, квітів і трави.
                      
У курей рябеньких
Яєчка біленькі
Обережно збирали,
Повні кошики набрали.
                      
Чисто в хаті прибирали,
Рушниками прикрашали,
Умивалися на ґанку,
Одягали вишиванку.
                      
Що це, що за метушня?
Вся зібралася рідня:
Дід, бабуся, мама, тато -
Писаночки малювати.
                      
Всі беремося до діла:
Ось червона, щоб раділи,
Щоб росли як із води -
Синю фарбу набери.
                      
Жовта фарба на врожай,
А зелена-то життя.
Буду писанку котити,
Щастя-долю ворожити
                      
Вийди-вийди сонечко
На дідове полечко
Травонько-муравонько, зеленись,
Золотому сонечку поклонись.
                      
Лийся-лийся дощику,
З чарівного горщику.
Розцвітайте, ружі-маки,
Щоби щастя-долю мати.