На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники


Наталка Поклад. Вірш Наша хата. малюнок Яни Кернер-Вернер

 

Наталка Поклад

НАША ХАТА

Вся у білих рушниках, 
наша хата - ніби птах.

Мчить вона через віки, 
диво-крила - рушники.

Вишивала їх бабуся, 
вишивала їх матуся...

Я теж птаху помагаю - 
рушничок свій вишиваю.

За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці". Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ, видавництво "АВІАЗ", 2014 рік,  стор. 3.

 

* * *

 

Надія Кір'ян

РУШНИЧОК
 
Маленька Оленка, 
Левкова сестриця,
Що голочку має,—
Таки чарівниця.
Як голка сумна — 
Тягне ниточку чорну. 
Як голка весела — 
Червону, проворну.
То голочка плаче,
А то — заспіває.
Оленка піснями 
Рушник вишиває.

За матеріалами: Надія Кір'ян. "Чому вусатий колосок?" Малюнки Софії Скачко. Київ, видавництво "Веселка", 1991 р., стор. 19.

 

* * *

 

Тетяна Винник

Вишиванка* 

Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах – 

Дивнi вiзерунки 
Сяють, мов живi –
Мама вишивала 
Оберiг менi! 

(* Вірш люб'язно надано "Малый Сторінці" автором)

 

* * *

 

Лана Виноградова

Вишиванка

Вишиванку вишила синові бабуся 
Я на неї з подивом цілий день дивлюся: 
Ну яка ж сорочечка гарна та красива, 
Вийшла у бабусі не сорочка - диво! 

Одягну сорочку синові на свято, 
Як у вишиванці схожий він на тата! 
І який гарненький він у цій сорочечці! 
Виший нам, бабусю, таку саму й донечці! 

 

Вірші для дітей про вишиванку. Микола Шерник. Українська вишиванка

 

* * *

 

Микола Шерник

УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА

Зроби: вдягнись з самого ранку,
Як небо пахне ще зірками,
Ти в українську вишиванку,
Живими шитими шовками.

Люби свою сорочку шиту,
В ній України вся родина.
Легенду бережи нажиту,
Вона, - як життєдайна днина!

Злюби, мов світло сонця з ранку,
Що йде до тебе від заграви,
Свою вкраїнську вишиванку,
Злюби - без поспіху й забави.

Тобі всміхнуться хмари сині,
В прийдешнім дні - найкращим
Скажи ще - Слава Україні!
Понад усе її, як любиш.

Вдягни сорочку-полотнянку,
Де ниток барви рукотворні
Іскряться сонцем спозаранку,
Як Україна, неповторні.

(05.04-07.04.2015 р.)

(З авторської збірки поезії "Глибині серця".
"Малій Сторінці" особисто надано автором.)

 

* * *

 

Яна Яковенко

ВИШИВАНКА

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної  нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.

 

Вірші про українську вишиванку, вірші про  вишивані рушники, вірші для дітей

 

Яна Яковенко

МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.

Розв'яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.

Розв'яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.

Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.

Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...

Більше віршів Яни Яковенко на сайті: http://www.bereginya-rodu.org/

 

* * *

 

Вадим Крищенко

ВИШИВАНКА

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

 

Вірші про українську вишиванку, вірші про  вишиті рушники, вірші для дітей

 

* * *

 

Леся Храплива-Щур

НАРОДНИЙ ОДЯГ

Коли вмию мамі
І миски й ложки,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.

А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту *
Ткану принесе.

Назбираю в лісі
Тіточці грибків,
Тітка дасть намиста
П'ятдесят рядків. 

А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.

А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.

Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.

А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!

Джерело: http://abetka.ukrlife.org

 

* * *

 

Леся Храплива-Щур

ВИШИВАНКА

За горою дуби червоніють, 
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії 
Срібна голка по білій пелені.

Сине небо на бризги розбилось 
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило — 
Зачарована голка виводить.

Простелилися гори зелені, 
Розійшлися верхами смереки. 
Вишиває по білій пелені —
Що осталося в мріях далеко.


За матеріалами: Леся Храплива, "Іскри". Пластова бібліотека ч. 2. Обкладинку й заставки виконала ст. пл. Ніна Мудрик-Мриц. Клівленд, Огайо, США, Друкарня Я. Аскольда Ємця "БАТУРИН", 1955, стор. 21.

 

Вірші про українську вишиванку, Варвара Гринько

 

* * *

 

Варвара Гринько

ВИШИВАНКА

Вишиваю вишиваночку 
Я для братика Іваночка. 
Вишиваночка у вишеньках, 
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка 
Подарунок для Іваночка. 
  
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка, 1990, стор. 12.

 

* * *

 

Ганна Черінь

ВИШИТА СОРОЧКА

              Степанові
         
Вже Різдво! І сніг, і сміх!..
Місто вбране в сніжні шати. 
Подарунки — всім від всіх.
Що ж Тобі подарувати?

Щоб дарунок той, хоч скромний, 
Кращим був від пишних крамів, 
Що розхвалють невтомно 
Сентаклоси на рекламі.

Щось своє, безцінне треба!
То ж потайно, у куточку,
Все ховаючись від Тебе,
Вишивала я сорочку.

Раз, як Ти ввійшов нежданно,
Не впіймалась трохи-трохи!..
—    Що ти шиєш так старанно?
—    Так, собі, старі панчохи...

Це щось більше, ніж обнова,
В іншім міць мого дарунку: 
Кожний хрестик — ніжне слово, 
Що рядок — про Тебе думка...

Ой, чи встигну! Час так швидко 
Лине!.. Як вгадати міру?!.. 
Вишивала я в три нитки: 
Ясно-синю, чорну й сіру:

Сірі будні — дні робочі;
Часом смуток — чорна стяжка. 
Ясно-сині глянуть очі —
І тоді стає не тяжко!
 
А Тобі хай ці чудесні 
Візерунки дрібно-сині 
Нагадають сині весни, 
Ніжні співи солов’їні,

Хай нагадують для Тебе 
Найщасливіші хвилини,
Сивий степ і синє небо
Золотої України!

За матеріалами: Ганна Черінь. "Чернозем". Збірка поезій. США, Чікаго, 1962, стор. 160 - 161.

 

* * *

 

Тамара Коломієць, Біле поле полотняне, вірш про вишитого рушника

 

Тамара Коломієць

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ

Біле поле полотняне,
рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
рушником барвистим стане.

За матеріалами: Віра Науменко. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Підручник для 2 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, видавництво "Генеза", 2012 рік, стор. 98.

 

* * *

 

Г. Мовчан

НА МОЄМУ РУШНИЧКУ

На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка-бджілонька мала
Мед для мами принесла.

За матеріалами: "Мої улюблені вірші". Укладач Віра Паронова. Тернопіль, "Підручники і посібники", 2007, стор.140 - 141.

 

* * *

 

Галина Кирпа

ВИШИВАННЯ

Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у небі хмарку і хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.

За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/

 

* * *

 

Дмитро Мегелик

РУШНИЧОК

Я біленький рушничок 
Шовком вишивала. 
Візерунки з ниточок 
Гарно гаптувала.

Щоб вони, немов живі, 
Квітнули на ньому, 
Ніби роси на траві 
Після зливи й грому.

Милу пташку — солов'я 
Вишию малого.
Десь йому позичу я 
Голосу дзвінкого.

І повішу на стіні
Рушничок біленький,
Заспіває хай мені
Соловей маленький.

 

Дмитро Мегелик, вірш Рушничок. Малюнок Олени Яблонської

За матеріалами: Дмитро Мегелик. "Рушничок". Вірші. Малюнки Олени Яблонської. Київ, "Дитвидав", 1963, стор. 12.

 

* * *

 

Василь Симоненко

ВИШИВАЛЬНИЦІ

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку, 
Простели до сонця вишивку-маніжку, 
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами 
Плавати по щастя білими човнами.
(27.07.1962)

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори. Видання друге. Упорядники Анатолій Ткаченко та Дана Ткаченко. Київ, видавництво "Смолоскип", 2012, стор. 244.

 

* * *

 

Валентина Ткаченко

ВИ Б ПОБАЧИЛИ УЗОРИ

Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, та сині зорі,
Виноград, рожевий мак.

Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»

І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.

Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!


Вірші про українську вишиванку, вірші про  вишиті рушники, вірші для дітей

За матеріалами: Валентина Ткаченко. "Маму дуже я люблю". Київ, «Дитвидав», 1962.

 

* * *

 

Наталя Любиченко

ВИШИВКА

У вишневому садочку
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси...” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.

За матеріалами: Моїй матусі. Двісті віршів для дітей. Видавництво "Навчальна книга – Богдан", Тернопіль, 2014. Упорядкування та передмова - Галина Кирпа, 128 с.

 

 

Вірші про українську вишиванку та вишивані рушники. Дмитро Чередниченко. Рушник. Малюнок Ніни Денисової

 

* * *

 

Дмитро Чередниченко

РУШНИК

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
А півні мені піли,
Мені шить помагали.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде гребінь,
А отут борідка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Вгорі вишня висіла,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде хвостик,

А отут ягідка.
Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник,
Вишні очі вбирають,
А я в боки та співаю:

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде квітка.

За матеріалами: Чередниченко Дмитро. "Щедринець". Вірші. Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво «Веселка», 1968, стор. 3 - 5.

 

* * *

 

Марія Хоросницька, Матусина радість, вірші для дітей, художник Катерина Суєвалова. Вірші циклу В нашім домі

 

Марія Хоросницька

В НАШІМ ДОМІ

Всі хвилини вільні 
в нашім домі — спільні. 
Батько щось ладнає, 
мати вишиває...

І мене вчить мати 
також вишивати. 
Спершу все для Галі — 
для моєї лялі,
потім по стібочку 
братові сорочку... 

Вишивать навчуся, 
як уміє ненька, 
вишию з любов’ю 
рушничок чудовий 
на портрет Шевченка.

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік, стор. 18. 

 

* * *

 

Марія Хоросницька, Мандрівка по Львову, вірші для дітей, ілюстрована збірка. Вірш Рушник

 

Галина Онацька

Рушничок

Мальви усміхнулися 
З рушничка мені,
В сонечко вдягнулися 
Вже на полотні.

Квіточка до квіточки – 
Сила вікова,
То і мама й діточки, 
То любов жива.

Дрібно помережаний 
З льону рушничок,
Він із долі межами – 
В полі колосок.

Він - стежина росяна, 
Там, де маків цвіт,
Де ногами босими 
Ходим стільки літ.

Стежечка барвистая - 
Мамин оберіг.
До хатини рідної
Рушничок проліг.

 

* * *

 

Марія Хоросницька

РУШНИК

А моя матуся 
ніжними руками, 
а моя матуся 
шовками-нитками 
шиє-вишиває!
Я вночі проснуся, 
а моя матуся 
спати не лягає,— 
шиє-вишиває!
— Скоро,— 
каже мати,— 
березня дев’яте.
Ми портрет 
Тараса
рушником прикрасим.

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Мандрівка по Львову". Вірші. Художник невідомий. Львів, видавництво "Каменяр", 1970, стор. 14. 

 

* * *

 

Вірші про українську вишиванку та вишивані рушники. Оксана Вишневська. Вірш. Весільний рушник

 

Оксана Вишневська  

 Вишивка
 
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.

 

* * *

 

Вірші про українську вишиванку та вишивані рушники. Оксана Вишневська. Вірш. Весільний рушник

 

Оксана Вишневська  

Весільний рушник

За повір’ям народний, рушник вишивати,
Щоб с тобою коханий піти до вінця.
Мене шити охайно і орнамент складати,
Научала бабуся із звороту й лиця.

Хай як доля майбутня красива й багата,
Я в рушник вишиваю виноградну лозу.
Щоб би ми пам’ятали родинне свято,
Ще калину червону у орнамент вплету.

Тож на тім рушникові наші долі зіллються,
Із окремих стежинок в дорогу одну.
Хай же будем єдині, і навіки зійдуться,
Вже дороги життєві, я у бік не зверну.

І від тебе коханий я також сподіваюсь,
Незрадливої віри у кохання земне.
А рушник - оберіг для нас і зізнаюсь,
Маю щиру надію почуття не мине.

Джерело: https://storinka-m.kiev.ua/

 

 

* * *

 

Володимир Лучук

РУШНИК

Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.

Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка.

До ладу все довела 
хоч іще й маленька,— 
і оздобила як слід 
я портрет Шевченка!

За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 5.

 

* * *

 

 

Андрій Малишко. Пісня про рушник.

 

Андрій Малишко

ПІСНЯ ПРО РУШНИК

(З кінофільму «Літа молодії»)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала 
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти меріє на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

 

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 307. 

 

 

* * *

 

.

Вірші про українську вишиванку та вишивані рушники.

 

Надія Козак

ДАВНЯ ВИШИВАНКА

Вероні Гутор присвячую...

 

Вишиванку я виймаю зі старої скрині
Тай дивлюся – в ній відбита доля України:

Вимочена в зимних водах, витрясена вітром, 
Випрядена, висукана на промінні світла;

Перекраяна віками, часом перешита,
Увібрала в себе взори давні й розмаїті...

Полотно сиробіленьке вишите хрестами,
То сорочка так сплакнула чорними нитками.

І листочки потемнілі як сліди лишились...
А на весни повернуло – пагінці ожили;

Заврунились між колюччям пуп’янки на пруттях –
Дивні ружі зайнялися на жіночих грудях...

Рукави, мов ясні крила, взялись квітоньками.
Наче пісня чорнобрива, що живе між нами, –

Сокровенна вишиванка з дорогого краю. 
Отакі мережу думи, як її вбираю...

…Ці реліквії правдавні – в долях наших з кров’ю.
В них-бо серце України – зіткане любов’ю.


 

* * *

 

Татьяна Строкач‎ 

Вишиванка - Вкраїна і доля
 
Вишиванка - Вкраїна і доля.
В ній не лише барвиста краса.
В ній боролися предки за волю
І відходили на небеса.
Жито жали і хліб випікали,
І у парі ішли під вінець.
В ній дітей своїх благасловляли
Батько й мати, від щирих сердець...
Вишиванко моя, вишиванко,
Ти- як пісня, у серці моїм.
Одягну тебе в будні і свята,
Щоб любов поселилася в нім...


* * *


Юлія Хандожинська

Вишиванка - символ України

Вишиванка - символ України,
Віддзеркалення вкраїнської душі,
Де рясніють кетяги калини
Й мамина сльоза на полотні.

 

* * *

 

Марія Чайківчанка

Вишиванко моя, вишиванко!

До півночі вишиваю вишиванку, 
щоб на свято величне одягти її.
На полотні узор вкладаю до ранку -
сині-сині волошки, колоски золоті.

Вишиванко, моя вишиванко,
квітучо-весняна окрасо моя.
Пишайся, красуне панянко -
це співає укранська душа.

Вимережу хрестиком небо синє,
у барвистих кольорах ніжні квіти,
одіну, намисто із червоної калини,
щоб теплом землі зігріла у світі.

Заквітчаю, вишиванку пишноцвітом,
і струмочком задзвенить водограй...
Сизокрилим птахом злечу у моє літо,
де цвіте вічна весна, мій тихий рай.

 

* * *

 

Марія Чайківчанка

Мамина вишиванка

Вишивала мати сину вишиванку,
виводила хрестиком ниточку золоту,
щоб сяяли кольори, як пречисті ранки,
і стелилась доля, як на вишитім рушнику.

Козаку до лиця мамина вишиванка,
на ній ясне сонечко, синя блакить,
немов мати усміхається світанком,
дарує щастя і радість прекрасну мить.

Бережи мамин подарунок, любий сину, 
що мережили гладдю тобі руки золоті!
Тут колосяться жита, а в них - волошки сині
зігріють теплом, де б не був ти на землі!

Свою душу у любові вкладала у вишиття,
щоб на ній у росах цвіли квіти запашні!
У світи злітав птахом, повертав до гнізда, 
де у садочку жде мати... співають солов'ї...

 

* * *

 

Леся Гук

Малює мама нитками життя

Малює мама нитками життя,
На полотно уміло викладає. 
І сяє в візерунках вишиття –
Матусі доля буйно розквітає.

На білім полотні – її роки,
Що проминули в радощах чи болі,
Червоно-чорні мами рушники -
Мов посмішки і сльози її долі.

Усе сплелось у тому вишитті: 
Квітки і сонце, біле й кольорове,
Все сокровенне, що було в житті ,
На рушнику розквітло веселково.

У кожнім хрестику живе любов,
Тепло матусі і життєва сила.
Я по житті іду з тим рушником,
Що гріє душу і дарує крила!

 

 

Вірші про українську вишиванку та вишивані рушники.

 

За матеріалами: "Літературна вітальня" - мистецька група у Facebook

.

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

21 травня - День вишиванки
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу одягнуть вишиванки. У такий спосіб українці продемонструють, що вишиванка - це одяг не лише на світа, адже вишиванка є генетичним кодом українців. Як повідомили в оргкомітеті, цьогоріч не лише всеукраїнське свято, а всесвітнє, адже українці у Франції, Німеччині, США, Канаді, Португалії, Італії, Іспанії, Лівані, Португалії також одягнуть вишиванки ...

"Вишивані квітки". Казка Лесі Храпливої-Щур для дітей

дитячі казки Лесі Храпливої-Щур, Вишивані квітки"Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра - Доброслава. Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ - на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться." (Леся Храплива-Щур)

 

 

Усе про вишивку та вишивання: історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класи

Усе про вишивку та вишивання - історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класиВишивання - це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.


Останні коментарі до сторінки
«Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники»:
Мар'яна , 2017-11-14 21:43:29, #
Ольга Іванівна , 2018-03-24 01:42:33, #
Оля , 2018-03-27 17:59:51, #
Наталка , 2018-04-02 14:52:53, #
Наталка , 2018-05-16 18:31:35, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 12     + Додати коментар