Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники

 

Наталка Поклад

НАША ХАТА

Вся у білих рушниках, 
наша хата - ніби птах.

Мчить вона через віки, 
диво-крила - рушники.

Вишивала їх бабуся, 
вишивала їх матуся...

Я теж птаху помагаю - 
рушничок свій вишиваю.

За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці". Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ, видавництво "АВІАЗ", 2014 рік,  стор. 3.

 

 

* * *

 

 

 

Тамара Коломієць

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ

Біле поле полотняне,
рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
рушником барвистим стане.

За матеріалами: Віра Науменко. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Підручник для 2 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, видавництво "Генеза", 2012 рік, стор. 98.

 

 

* * *

 

 

Вадим Крищенко

ВИШИВАНКА

 

 

 

* * *

 

 

Г. Мовчан

НА МОЄМУ РУШНИЧКУ

На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка-бджілонька мала
Мед для мами принесла.

За матеріалами: "Мої улюблені вірші". Укладач Віра Паронова. Тернопіль, "Підручники і посібники", 2007, стор.140 - 141.

 

* * *

 

Галина Кирпа

ВИШИВАННЯ

Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у небі хмарку і хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.

За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/

 

* * *

 

Дмитро Мегелик

РУШНИЧОК

Я біленький рушничок 
Шовком вишивала. 
Візерунки з ниточок 
Гарно гаптувала.

Щоб вони, немов живі, 
Квітнули на ньому, 
Ніби роси на траві 
Після зливи й грому.

Милу пташку — солов'я 
Вишию малого.
Десь йому позичу я 
Голосу дзвінкого.

І повішу на стіні
Рушничок біленький,
Заспіває хай мені
Соловей маленький.

 

 

За матеріалами: Дмитро Мегелик. "Рушничок". Вірші. Малюнки Олени Яблонської. Київ, "Дитвидав", 1963, стор. 12.

 

 

* * *

 

 

Василь Симоненко

ВИШИВАЛЬНИЦІ

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку, 
Простели до сонця вишивку-маніжку, 
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами 
Плавати по щастя білими човнами.
(27.07.1962)

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори. Видання друге. Упорядники Анатолій Ткаченко та Дана Ткаченко. Київ, видавництво "Смолоскип", 2012, стор. 244.

 

 

* * *

 

 

Яна Яковенко

ВИШИВАНКА

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної  нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.

 

Яна Яковенко

МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.

Розв'яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.

Розв'яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.

Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.

Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...

Більше віршів Яни Яковенко на сайті: http://www.bereginya-rodu.org/

 

 

* * *

 

 

Леся Храплива-Щур

НАРОДНИЙ ОДЯГ

Коли вмию мамі
І миски й ложки,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.

А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту *
Ткану принесе.

Назбираю в лісі
Тіточці грибків,
Тітка дасть намиста
П'ятдесят рядків. 

А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.

А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.

Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.

А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!

Джерело: http://abetka.ukrlife.org

 

 

* * *

 

 

Леся Храплива-Щур

ВИШИВАНКА

За горою дуби червоніють, 
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії 
Срібна голка по білій пелені.

Сине небо на бризги розбилось 
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило — 
Зачарована голка виводить.

Простелилися гори зелені, 
Розійшлися верхами смереки. 
Вишиває по білій пелені —
Що осталося в мріях далеко.

За матеріалами: Леся Храплива, "Іскри". Пластова бібліотека ч. 2. Обкладинку й заставки виконала ст. пл. Ніна Мудрик-Мриц. Клівленд, Огайо, США, Друкарня Я. Аскольда Ємця "БАТУРИН", 1955, стор. 21.

 

 

 

 

* * *

 

 

Варвара Гринько

ВИШИВАНКА

Вишиваю вишиваночку 
Я для братика Іваночка. 
Вишиваночка у вишеньках, 
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка 
Подарунок для Іваночка. 
  
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка, 1990, стор. 12.

 

 

* * *

 

 

Ганна Черінь

ВИШИТА СОРОЧКА

              Степанові
         
Вже Різдво! І сніг, і сміх!..
Місто вбране в сніжні шати. 
Подарунки — всім від всіх.
Що ж Тобі подарувати?

Щоб дарунок той, хоч скромний, 
Кращим був від пишних крамів, 
Що розхвалють невтомно 
Сентаклоси на рекламі.

Щось своє, безцінне треба!
То ж потайно, у куточку,
Все ховаючись від Тебе,
Вишивала я сорочку.

Раз, як Ти ввійшов нежданно,
Не впіймалась трохи-трохи!..
—    Що ти шиєш так старанно?
—    Так, собі, старі панчохи...

Це щось більше, ніж обнова,
В іншім міць мого дарунку: 
Кожний хрестик — ніжне слово, 
Що рядок — про Тебе думка...

Ой, чи встигну! Час так швидко 
Лине!.. Як вгадати міру?!.. 
Вишивала я в три нитки: 
Ясно-синю, чорну й сіру:

Сірі будні — дні робочі;
Часом смуток — чорна стяжка. 
Ясно-сині глянуть очі —
І тоді стає не тяжко!
 
А Тобі хай ці чудесні 
Візерунки дрібно-сині 
Нагадають сині весни, 
Ніжні співи солов’їні,

Хай нагадують для Тебе 
Найщасливіші хвилини,
Сивий степ і синє небо
Золотої України!

За матеріалами: Ганна Черінь. "Чернозем". Збірка поезій. США, Чікаго, 1962, стор. 160 - 161.

 

 

* * *

 

 

Валентина Ткаченко

ВИ Б ПОБАЧИЛИ УЗОРИ

Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, та сині зорі,
Виноград, рожевий мак.

Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»

І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.

Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!

За матеріалами: Валентина Ткаченко. "Маму дуже я люблю". Київ, «Дитвидав», 1962.

 

 

* * *

 

 

Наталя Любиченко

ВИШИВКА

У вишневому садочку
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси...” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.

За матеріалами: Моїй матусі. Двісті віршів для дітей. Видавництво "Навчальна книга – Богдан", Тернопіль, 2014. Упорядкування та передмова - Галина Кирпа, 128 с.

 

 

 

 

* * *

 

 

Дмитро Чередниченко

РУШНИК

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
А півні мені піли,
Мені шить помагали.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде гребінь,
А отут борідка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Вгорі вишня висіла,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде хвостик,

А отут ягідка.
Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник,
Вишні очі вбирають,
А я в боки та співаю:

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде квітка.

За матеріалами: Чередниченко Дмитро. "Щедринець". Вірші. Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво «Веселка», 1968, стор. 3 - 5.

 

 

* * *

 

 

Марія Хоросницька

В НАШІМ ДОМІ

Всі хвилини вільні 
в нашім домі — спільні. 
Батько щось ладнає, 
мати вишиває...
І мене вчить мати 
також вишивати. 
Спершу все для Галі — 
для моєї лялі,
потім по стібочку 
братові сорочку... 
Вишивать навчуся, 
як уміє ненька, 
вишию з любов’ю 
рушничок чудовий 
на портрет Шевченка.

 

 

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік, стор. 18. 

 

 

* * *

 

 

Марія Хоросницька

РУШНИК

А моя матуся 
ніжними руками, 
а моя матуся 
шовками-нитками 
шиє-вишиває!
Я вночі проснуся, 
а моя матуся 
спати не лягає,— 
шиє-вишиває!
— Скоро,— 
каже мати,— 
березня дев’яте.
Ми портрет 
Тараса
рушником прикрасим.

 

 

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Мандрівка по Львову". Вірші. Художник невідомий. Львів, видавництво "Каменяр", 1970, стор. 14. 

 

 

* * *

 

 

 

 

Володимир Лучук

РУШНИК

 

Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.

Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка.

До ладу все довела 
хоч іще й маленька,— 
і оздобила як слід 
я портрет Шевченка!

 

За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 5.

 

 

 

Можливо, цікаво буде почитати казку Лесі Храпливої-Щур на цю тему:

"Вишивані квітки". Казка Лесі Храпливої-Щур для дітей

"Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра - Доброслава. Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ - на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться." (Леся Храплива-Щур)

 

Дивіться також на нашому сайті:

Усе про вишивку та вишивання: історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класи

Вишивання - це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.