Наталка Поклад
НАША ХАТА
Вся у білих рушниках,
наша хата - ніби птах.
Мчить вона через віки,
диво-крила - рушники.
Вишивала їх бабуся,
вишивала їх матуся...
Я теж птаху помагаю -
рушничок свій вишиваю.
За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці". Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ, видавництво "АВІАЗ", 2014 рік, стор. 3.
* * *
Надія Кір'ян
РУШНИЧОК
Маленька Оленка,
Левкова сестриця,
Що голочку має,—
Таки чарівниця.
Як голка сумна —
Тягне ниточку чорну.
Як голка весела —
Червону, проворну.
То голочка плаче,
А то — заспіває.
Оленка піснями
Рушник вишиває.
За матеріалами: Надія Кір'ян. "Чому вусатий колосок?" Малюнки Софії Скачко. Київ, видавництво "Веселка", 1991 р., стор. 19.
* * *
Тетяна Винник
Вишиванка*
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах –
Дивнi вiзерунки
Сяють, мов живi –
Мама вишивала
Оберiг менi!
(* Вірш люб'язно надано "Малый Сторінці" автором)
* * *
Лана Виноградова
Вишиванка
Вишиванку вишила синові бабуся
Я на неї з подивом цілий день дивлюся:
Ну яка ж сорочечка гарна та красива,
Вийшла у бабусі не сорочка - диво!
Одягну сорочку синові на свято,
Як у вишиванці схожий він на тата!
І який гарненький він у цій сорочечці!
Виший нам, бабусю, таку саму й донечці!
* * *
Микола Шерник
УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА
Зроби: вдягнись з самого ранку,
Як небо пахне ще зірками,
Ти в українську вишиванку,
Живими шитими шовками.
Люби свою сорочку шиту,
В ній України вся родина.
Легенду бережи нажиту,
Вона, - як життєдайна днина!
Злюби, мов світло сонця з ранку,
Що йде до тебе від заграви,
Свою вкраїнську вишиванку,
Злюби - без поспіху й забави.
Тобі всміхнуться хмари сині,
В прийдешнім дні - найкращим
Скажи ще - Слава Україні!
Понад усе її, як любиш.
Вдягни сорочку-полотнянку,
Де ниток барви рукотворні
Іскряться сонцем спозаранку,
Як Україна, неповторні.
(05.04-07.04.2015 р.)
(З авторської збірки поезії "Глибині серця".
"Малій Сторінці" особисто надано автором.)
* * *
Яна Яковенко
ВИШИВАНКА
Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.
Яна Яковенко
МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ
Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.
Розв'яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.
Розв'яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.
Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.
Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...
Більше віршів Яни Яковенко на сайті: http://www.bereginya-rodu.org/
* * *
Вадим Крищенко
ВИШИВАНКА
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
* * *
Леся Храплива-Щур
НАРОДНИЙ ОДЯГ
Коли вмию мамі
І миски й ложки,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.
А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту *
Ткану принесе.
Назбираю в лісі
Тіточці грибків,
Тітка дасть намиста
П'ятдесят рядків.
А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.
А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.
А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!
Джерело: http://abetka.ukrlife.org
* * *
Леся Храплива-Щур
ВИШИВАНКА
За горою дуби червоніють,
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії
Срібна голка по білій пелені.
Сине небо на бризги розбилось
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило —
Зачарована голка виводить.
Простелилися гори зелені,
Розійшлися верхами смереки.
Вишиває по білій пелені —
Що осталося в мріях далеко.
За матеріалами: Леся Храплива, "Іскри". Пластова бібліотека ч. 2. Обкладинку й заставки виконала ст. пл. Ніна Мудрик-Мриц. Клівленд, Огайо, США, Друкарня Я. Аскольда Ємця "БАТУРИН", 1955, стор. 21.
* * *
Варвара Гринько
ВИШИВАНКА
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка, 1990, стор. 12.
* * *
Ганна Черінь
ВИШИТА СОРОЧКА
Степанові
Вже Різдво! І сніг, і сміх!..
Місто вбране в сніжні шати.
Подарунки — всім від всіх.
Що ж Тобі подарувати?
Щоб дарунок той, хоч скромний,
Кращим був від пишних крамів,
Що розхвалють невтомно
Сентаклоси на рекламі.
Щось своє, безцінне треба!
То ж потайно, у куточку,
Все ховаючись від Тебе,
Вишивала я сорочку.
Раз, як Ти ввійшов нежданно,
Не впіймалась трохи-трохи!..
— Що ти шиєш так старанно?
— Так, собі, старі панчохи...
Це щось більше, ніж обнова,
В іншім міць мого дарунку:
Кожний хрестик — ніжне слово,
Що рядок — про Тебе думка...
Ой, чи встигну! Час так швидко
Лине!.. Як вгадати міру?!..
Вишивала я в три нитки:
Ясно-синю, чорну й сіру:
Сірі будні — дні робочі;
Часом смуток — чорна стяжка.
Ясно-сині глянуть очі —
І тоді стає не тяжко!
А Тобі хай ці чудесні
Візерунки дрібно-сині
Нагадають сині весни,
Ніжні співи солов’їні,
Хай нагадують для Тебе
Найщасливіші хвилини,
Сивий степ і синє небо
Золотої України!
За матеріалами: Ганна Черінь. "Чернозем". Збірка поезій. США, Чікаго, 1962, стор. 160 - 161.
* * *
Тамара Коломієць
БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ
Біле поле полотняне,
рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
рушником барвистим стане.
За матеріалами: Віра Науменко. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Підручник для 2 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, видавництво "Генеза", 2012 рік, стор. 98.
* * *
Г. Мовчан
НА МОЄМУ РУШНИЧКУ
На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка-бджілонька мала
Мед для мами принесла.
За матеріалами: "Мої улюблені вірші". Укладач Віра Паронова. Тернопіль, "Підручники і посібники", 2007, стор.140 - 141.
* * *
Галина Кирпа
ВИШИВАННЯ
Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у небі хмарку і хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.
За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/
* * *
Дмитро Мегелик
РУШНИЧОК
Я біленький рушничок
Шовком вишивала.
Візерунки з ниточок
Гарно гаптувала.
Щоб вони, немов живі,
Квітнули на ньому,
Ніби роси на траві
Після зливи й грому.
Милу пташку — солов'я
Вишию малого.
Десь йому позичу я
Голосу дзвінкого.
І повішу на стіні
Рушничок біленький,
Заспіває хай мені
Соловей маленький.
За матеріалами: Дмитро Мегелик. "Рушничок". Вірші. Малюнки Олени Яблонської. Київ, "Дитвидав", 1963, стор. 12.
* * *
Василь Симоненко
ВИШИВАЛЬНИЦІ
Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами
Плавати по щастя білими човнами.
(27.07.1962)
За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори. Видання друге. Упорядники Анатолій Ткаченко та Дана Ткаченко. Київ, видавництво "Смолоскип", 2012, стор. 244.
* * *
Валентина Ткаченко
ВИ Б ПОБАЧИЛИ УЗОРИ
Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, та сині зорі,
Виноград, рожевий мак.
Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»
І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.
Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!
За матеріалами: Валентина Ткаченко. "Маму дуже я люблю". Київ, «Дитвидав», 1962.
* * *
Наталя Любиченко
ВИШИВКА
У вишневому садочку
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси...” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.
За матеріалами: Моїй матусі. Двісті віршів для дітей. Видавництво "Навчальна книга – Богдан", Тернопіль, 2014. Упорядкування та передмова - Галина Кирпа, 128 с.
* * *
Дмитро Чередниченко
РУШНИК
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
А півні мені піли,
Мені шить помагали.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде гребінь,
А отут борідка.
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Вгорі вишня висіла,
Мені шить помагала.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде хвостик,
А отут ягідка.
Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник,
Вишні очі вбирають,
А я в боки та співаю:
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде квітка.
За матеріалами: Чередниченко Дмитро. "Щедринець". Вірші. Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво «Веселка», 1968, стор. 3 - 5.
* * *
Марія Хоросницька
В НАШІМ ДОМІ
Всі хвилини вільні
в нашім домі — спільні.
Батько щось ладнає,
мати вишиває...
І мене вчить мати
також вишивати.
Спершу все для Галі —
для моєї лялі,
потім по стібочку
братові сорочку...
Вишивать навчуся,
як уміє ненька,
вишию з любов’ю
рушничок чудовий
на портрет Шевченка.
За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік, стор. 18.
* * *
Галина Онацька
Рушничок
Мальви усміхнулися
З рушничка мені,
В сонечко вдягнулися
Вже на полотні.
Квіточка до квіточки –
Сила вікова,
То і мама й діточки,
То любов жива.
Дрібно помережаний
З льону рушничок,
Він із долі межами –
В полі колосок.
Він - стежина росяна,
Там, де маків цвіт,
Де ногами босими
Ходим стільки літ.
Стежечка барвистая -
Мамин оберіг.
До хатини рідної
Рушничок проліг.
* * *
Марія Хоросницька
РУШНИК
А моя матуся
ніжними руками,
а моя матуся
шовками-нитками
шиє-вишиває!
Я вночі проснуся,
а моя матуся
спати не лягає,—
шиє-вишиває!
— Скоро,—
каже мати,—
березня дев’яте.
Ми портрет
Тараса
рушником прикрасим.
За матеріалами: Марія Хоросницька, "Мандрівка по Львову". Вірші. Художник невідомий. Львів, видавництво "Каменяр", 1970, стор. 14.
* * *
Оксана Вишневська
Вишивка
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.
* * *
Оксана Вишневська
Весільний рушник
За повір’ям народний, рушник вишивати,
Щоб с тобою коханий піти до вінця.
Мене шити охайно і орнамент складати,
Научала бабуся із звороту й лиця.
Хай як доля майбутня красива й багата,
Я в рушник вишиваю виноградну лозу.
Щоб би ми пам’ятали родинне свято,
Ще калину червону у орнамент вплету.
Тож на тім рушникові наші долі зіллються,
Із окремих стежинок в дорогу одну.
Хай же будем єдині, і навіки зійдуться,
Вже дороги життєві, я у бік не зверну.
І від тебе коханий я також сподіваюсь,
Незрадливої віри у кохання земне.
А рушник - оберіг для нас і зізнаюсь,
Маю щиру надію почуття не мине.
Джерело: https://storinka-m.kiev.ua/
* * *
Володимир Лучук
РУШНИК
Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні —
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,—
книжка і сопілка.
До ладу все довела
хоч іще й маленька,—
і оздобила як слід
я портрет Шевченка!
За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 5.
* * *
Андрій Малишко
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
(З кінофільму «Літа молодії»)
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти меріє на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 307.
* * *
.
Надія Козак
ДАВНЯ ВИШИВАНКА
Вероні Гутор присвячую...
|
Вишиванку я виймаю зі старої скрині
Тай дивлюся – в ній відбита доля України:
Вимочена в зимних водах, витрясена вітром,
Випрядена, висукана на промінні світла;
Перекраяна віками, часом перешита,
Увібрала в себе взори давні й розмаїті...
Полотно сиробіленьке вишите хрестами,
То сорочка так сплакнула чорними нитками.
І листочки потемнілі як сліди лишились...
А на весни повернуло – пагінці ожили;
Заврунились між колюччям пуп’янки на пруттях –
Дивні ружі зайнялися на жіночих грудях...
Рукави, мов ясні крила, взялись квітоньками.
Наче пісня чорнобрива, що живе між нами, –
Сокровенна вишиванка з дорогого краю.
Отакі мережу думи, як її вбираю...
…Ці реліквії правдавні – в долях наших з кров’ю.
В них-бо серце України – зіткане любов’ю.
* * *
Татьяна Строкач
Вишиванка - Вкраїна і доля
Вишиванка - Вкраїна і доля.
В ній не лише барвиста краса.
В ній боролися предки за волю
І відходили на небеса.
Жито жали і хліб випікали,
І у парі ішли під вінець.
В ній дітей своїх благасловляли
Батько й мати, від щирих сердець...
Вишиванко моя, вишиванко,
Ти- як пісня, у серці моїм.
Одягну тебе в будні і свята,
Щоб любов поселилася в нім...
* * *
Юлія Хандожинська
Вишиванка - символ України
Вишиванка - символ України,
Віддзеркалення вкраїнської душі,
Де рясніють кетяги калини
Й мамина сльоза на полотні.
* * *
Марія Чайківчанка
Вишиванко моя, вишиванко!
До півночі вишиваю вишиванку,
щоб на свято величне одягти її.
На полотні узор вкладаю до ранку -
сині-сині волошки, колоски золоті.
Вишиванко, моя вишиванко,
квітучо-весняна окрасо моя.
Пишайся, красуне панянко -
це співає укранська душа.
Вимережу хрестиком небо синє,
у барвистих кольорах ніжні квіти,
одіну, намисто із червоної калини,
щоб теплом землі зігріла у світі.
Заквітчаю, вишиванку пишноцвітом,
і струмочком задзвенить водограй...
Сизокрилим птахом злечу у моє літо,
де цвіте вічна весна, мій тихий рай.
* * *
Марія Чайківчанка
Мамина вишиванка
Вишивала мати сину вишиванку,
виводила хрестиком ниточку золоту,
щоб сяяли кольори, як пречисті ранки,
і стелилась доля, як на вишитім рушнику.
Козаку до лиця мамина вишиванка,
на ній ясне сонечко, синя блакить,
немов мати усміхається світанком,
дарує щастя і радість прекрасну мить.
Бережи мамин подарунок, любий сину,
що мережили гладдю тобі руки золоті!
Тут колосяться жита, а в них - волошки сині
зігріють теплом, де б не був ти на землі!
Свою душу у любові вкладала у вишиття,
щоб на ній у росах цвіли квіти запашні!
У світи злітав птахом, повертав до гнізда,
де у садочку жде мати... співають солов'ї...
* * *
Леся Гук
Малює мама нитками життя
Малює мама нитками життя,
На полотно уміло викладає.
І сяє в візерунках вишиття –
Матусі доля буйно розквітає.
На білім полотні – її роки,
Що проминули в радощах чи болі,
Червоно-чорні мами рушники -
Мов посмішки і сльози її долі.
Усе сплелось у тому вишитті:
Квітки і сонце, біле й кольорове,
Все сокровенне, що було в житті ,
На рушнику розквітло веселково.
У кожнім хрестику живе любов,
Тепло матусі і життєва сила.
Я по житті іду з тим рушником,
Що гріє душу і дарує крила!
|
|
За матеріалами: "Літературна вітальня" - мистецька група у Facebook
.
Дивіться також на нашому сайті:
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу одягнуть вишиванки. У такий спосіб українці продемонструють, що вишиванка - це одяг не лише на світа, адже вишиванка є генетичним кодом українців. Як повідомили в оргкомітеті, цьогоріч не лише всеукраїнське свято, а всесвітнє, адже українці у Франції, Німеччині, США, Канаді, Португалії, Італії, Іспанії, Лівані, Португалії також одягнуть вишиванки ...
"Вишивані квітки". Казка Лесі Храпливої-Щур для дітей
"Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра - Доброслава. Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ - на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться." (Леся Храплива-Щур)
Усе про вишивку та вишивання: історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класи
Вишивання - це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.
Дуже файно! Дякую! Виручили
Красиво і змістовно. Гарна добірка! Дуже Вам дякую!
Нереально круто! дякую! ніде більше такого нема
Дуже дуже гарно! велике вам спасибі! ви найкращі!
супер!!!!!! дуже дякую чудовому сайту!!! збірка чудова, збірка кольорова!!!!!!!!!!))))))))))