Вірші та пісні про українську сорочку-вишиванку та вишиті рушники

             Тетяна Строкач

         ПРОСТО НАСНИЛОСЯ...

Просто наснилося — хрестик до хрестика
Доленьку я вишивала свою...
Дуже старанно і ніжно, мов пестила
Вік свій щасливий у ріднім краю.

Чом обірвалася нитка червоная?
Чом раптом чорним постало шиття?
Хрест до хреста... Над могилами зморена
Бореться доля за гідне життя...

Просто наснилося? В сні чи в реальності
Хрестиком долю я шила свою?
Сум неодмінно знов зміниться радістю,
Вишию все те, що дуже люблю!

Хай розквіта вишиваная доленька,
Хай рушниками простелить шляхи.
Згинуть війна і гіркая неволенька,
Щастя і мир подарують роки!

           Осіння музика душі"  

                         * * *

             Тетяна Комлік

                ВИШИВАНКА

Вишиванка! Скільки сокровенного у слові…
Океани ніжності, любові, теплоти,
Вірності, патріотизму… Вже напоготові
І прикметники… Не переповісти.

У такій сорочці кожен, наче сонце, сяє,
Лине український генетичний код…
Запишаймося ще більше найріднішим краєм!
Споконвічний волелюбний ми народ.

Вишиваночка зігріє кожному серденько,
І нахлине спомин про відважний рід,
Пригадаєм шанобливо татуся і неньку.
А який залишим по собі ми слід?

Надихне на дивовижну заповітну мрію
Витвір життєдайний працьовитих рук.
Я зізнатися в любові вам усім посмію,
Щоб відволікати від війни та мук.

Українці не забули вікових обрядів,
І в серцях плекають прадідів пісні…
Вберігають вишиванки від куль та снарядів  
Наших вояченьків на святій війні.

Пам’ятаю як бабуся плідно вишивала
І лляні, і полотняні сорочки…
Сараною злобно суне путінська навала,
Щонайбільш страждають любі діточки…

Тож за вишиванку, за блакитне чисте небо
Рушмо, як один, в священний правий бій!
Захистімо Націю! Вчиняймо все, що треба…
А найперш тримаймо наш духовний стрій!

Я вже бачу, що орда кремля напрочуд блудна
Утікає з української землі.
Те, яка у московітів тупість непробудна,
На рашистському вкарбовано чолі,

Бо інакше не напали б на святу свободу,
Прагнучи урвати лакомий шматок.
Їм, рабам, не зрозуміти гідності народу,
Тож потрапив ворог в лабіринт пасток.

Стала мова солов’їна поперек горлянки
московитам недозрілим і сліпим…
Не здійснить кремлівський злодій плани-забаганки.
Тож, Європо, перемогу не проспи.

«Хай не буде осторонь твоя стояти хата!» –
Ось такий лунає гучно заклик мій.
Поспішай-но же хуткіше про свій мир подбати,
Бо на черзі ти, безпечна, зрозумій.

Спонукає захистити мила вишиванка
Горизонти серця. І загине тля.
Україна самостійна! Не імперська ланка!
Скоро звільниться від ворога земля!

Вишиванку Перемоги вишиваєм разом,
Кожен з нас – незламності палкий співець.
Україна сяятиме у віках алмазом,
Бо непереможний наш союз сердець!

(Київ,17.05.2023)

Джерело:
"Голос України"

                  * * *  

        Руслана Лоцман

          СТАРА СОРОЧКА
 
Стара сорочка, давня, як війна.
Сорочка наша, вишита хрестами.
Минулі війни пам'ята вона,
Не стерлись біль і квіти за літами.

У ній справляли,може, весілля.
Я ж одягну її у час воєнний.
Стара сорочка нині звеселя,
Бо є в нас те, що зветься незнищенним.

Крізь сотні літ свободи дух живий.
Крізь тисячі років лунає пісня.
Воєнний досвід у нас всіх старий,
Бо з ворогом-сусідом завше тісно.

Старі сорочки, наче оберіг,
Вони із нами йдуть до перемоги.
За тих, хто зараз і раніш поліг,
За тих, хто відрива чортяці роги.

За тих, хто захищає кожну мить...
Несімо енергетику народу.
Бо Україна ж вічно буде жить.
Цінуймо її історичну вроду.

            Ruslana.Locman 

                 * * *

        Ганна Максимович

           ВИШИВАНКА

Золотими промінцями на світанку
Привітало сонце неба голубінь.
Вишиваємо сьогодні вишиванку
Для нащадків, для майбутніх поколінь.
 
На сучасній вишиванці візерунки
Будуть з подвигів, зі спогадів і справ,
Мужності людей, історій порятунку,
Віри у добро, що кожен в серці мав.
 
Прикрашаєм щедро квітами-сльозами,
Серцем обираєм барви-ниточки,
Щоб біди не знали більш ніколи мами,
Щоб зростали в мирі доні та сини.
 
Чи довіку вишиванці нашій бути,
Чи на нашім українськім полотні,
Чи дозволим злочини тяжкі забути –
Все від нас залежить, нашої борні.

             * * *

  Наталія Кузьмічова

    ВИШИВАНКО МОЯ

Вишиванко моя, моя доле, 
Мій святий оберіг, моя пісне! 
Золоті колосочки у полі
І волошки, мов небо, блакитні.

Вишивала барвінком хрещатим 
Ту сорочку моя Україна. 
Насадила добра біля хати, 
Щоб втішалася кожна дитина. 

Вишивала вона вечорами
Для синів сорочки і для дочок. 
Й проводжала у бій з ворогами, 
Вклавши в душу землиці шматочок.

— Вишиванко моя, сорочино, 
Вбережи від біди і нещастя! 
Дай же вижити кожній дитині, 
Дай добра усім, миру і щастя!

Гірко плаче моя Україна, 
Низько голову в горі схиляє... 
Її діти стоять до загину, 
Рідну неньку в бою захищають. 

Та прийде перемога і воля, 
Ступить син на поріг, усміхнеться. 
Зацвіте вишиванкою доля
Й миром небо до нас обізветься. 
(19.05.2022 р.) 

                     * * *

       Наталя Карпенко

ВИШИВАНОЧКА — НАША СИЛА

   Вишиваночко світанкова,
   Твоя усмішка люба нам.
   Твоя ниточка веселкова –
   В горлі кісткою ворогам.

   Твоя вишивка білокрила – 
   Закодований оберіг.
   В твоїй усмішці – наша сила,
   Досвід прадідів і доріг.

Сторінка Наталі Карпенко у ФБ

                * * *

      Микола Бурзак

         ВИШИВАНКА

Вишиванку можна вишити красою,
Вишивати щиро — думати про долю.
Думати про долю — Неньки України,
Як мир повернути й щастя знов зустріти.

Вишиває дівчина свою вишиванку,
Думає про парубка, з вечора до ранку.
Нитками червоними — узори поклала,
Зеленими нитками, про себе сказала.

Синій колір ниточки, нас всіх захищає,
Як клала узори ті, в небо поглядала —
Змилуйся Всевишній, змилуйся над нами,
Будь нам оберегом перед ворогами.

Свято вишиванки, нас усіх гуртує,
Ми за мир у світі — нас краса чарує.
Вишивала мати — сину вишиванку,
Хрестиком узори, клала на світанку.

Захисти їх Боже, збережи й помилуй,
Вони там за волю й за майбутнє гинуть.
Чорну нитку в руки, матінка не брала,
Жовту і небесну між червону клала!

Рoetryclubgroup