Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники

 

Наталка Поклад

НАША ХАТА

Вся у білих рушниках, 
наша хата - ніби птах.

Мчить вона через віки, 
диво-крила - рушники.

Вишивала їх бабуся, 
вишивала їх матуся...

Я теж птаху помагаю - 
рушничок свій вишиваю.

За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці". Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ, видавництво "АВІАЗ", 2014 рік,  стор. 3.

 

* * *

 

Тетяна Винник

Вишиванка 

Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах – 

Дивнi вiзерунки 
Сяють, мов живi –
Мама вишивала 
Оберiг менi! 

 

* * *

 

 

Тамара Коломієць

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ

Біле поле полотняне,
рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
рушником барвистим стане.

За матеріалами: Віра Науменко. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Підручник для 2 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, видавництво "Генеза", 2012 рік, стор. 98.

 

* * *

 

Г. Мовчан

НА МОЄМУ РУШНИЧКУ

На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка-бджілонька мала
Мед для мами принесла.

За матеріалами: "Мої улюблені вірші". Укладач Віра Паронова. Тернопіль, "Підручники і посібники", 2007, стор.140 - 141.

 

* * *

 

Галина Кирпа

ВИШИВАННЯ

Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у небі хмарку і хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.

За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/

 

* * *

 

Дмитро Мегелик

РУШНИЧОК

Я біленький рушничок 
Шовком вишивала. 
Візерунки з ниточок 
Гарно гаптувала.

Щоб вони, немов живі, 
Квітнули на ньому, 
Ніби роси на траві 
Після зливи й грому.

Милу пташку — солов'я 
Вишию малого.
Десь йому позичу я 
Голосу дзвінкого.

І повішу на стіні
Рушничок біленький,
Заспіває хай мені
Соловей маленький.

 

За матеріалами: Дмитро Мегелик. "Рушничок". Вірші. Малюнки Олени Яблонської. Київ, "Дитвидав", 1963, стор. 12.

 

* * *

 

Василь Симоненко

ВИШИВАЛЬНИЦІ

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку, 
Простели до сонця вишивку-маніжку, 
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами 
Плавати по щастя білими човнами.
(27.07.1962)

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори. Видання друге. Упорядники Анатолій Ткаченко та Дана Ткаченко. Київ, видавництво "Смолоскип", 2012, стор. 244.

 

* * *

 

Валентина Ткаченко

ВИ Б ПОБАЧИЛИ УЗОРИ

Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, та сині зорі,
Виноград, рожевий мак.

Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»

І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.

Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!

За матеріалами: Валентина Ткаченко. "Маму дуже я люблю". Київ, «Дитвидав», 1962.

 

* * *

 

Наталя Любиченко

ВИШИВКА

У вишневому садочку
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси...” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.

За матеріалами: Моїй матусі. Двісті віршів для дітей. Видавництво "Навчальна книга – Богдан", Тернопіль, 2014. Упорядкування та передмова - Галина Кирпа, 128 с.

 

 

 

* * *

 

Дмитро Чередниченко

РУШНИК

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
А півні мені піли,
Мені шить помагали.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде гребінь,
А отут борідка.

Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Вгорі вишня висіла,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде хвостик,

А отут ягідка.
Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник,
Вишні очі вбирають,
А я в боки та співаю:

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде квітка.

За матеріалами: Чередниченко Дмитро. "Щедринець". Вірші. Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво «Веселка», 1968, стор. 3 - 5.

 

* * *

 

 

Марія Хоросницька

В НАШІМ ДОМІ

Всі хвилини вільні 
в нашім домі — спільні. 
Батько щось ладнає, 
мати вишиває...

І мене вчить мати 
також вишивати. 
Спершу все для Галі — 
для моєї лялі,
потім по стібочку 
братові сорочку... 

Вишивать навчуся, 
як уміє ненька, 
вишию з любов’ю 
рушничок чудовий 
на портрет Шевченка.

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік, стор. 18. 

 

* * *

 

 

Марія Хоросницька

РУШНИК

А моя матуся 
ніжними руками, 
а моя матуся 
шовками-нитками 
шиє-вишиває!
Я вночі проснуся, 
а моя матуся 
спати не лягає,— 
шиє-вишиває!
— Скоро,— 
каже мати,— 
березня дев’яте.
Ми портрет 
Тараса
рушником прикрасим.

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Мандрівка по Львову". Вірші. Художник невідомий. Львів, видавництво "Каменяр", 1970, стор. 14. 

 

* * *

 

 

Оксана Вишневська  

 Вишивка
 
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.

 

* * *

 

Оксана Вишневська  

Весільний рушник

За повір’ям народний, рушник вишивати,
Щоб с тобою коханий піти до вінця.
Мене шити охайно і орнамент складати,
Научала бабуся із звороту й лиця.

Хай як доля майбутня красива й багата,
Я в рушник вишиваю виноградну лозу.
Щоб би ми пам’ятали родинне свято,
Ще калину червону у орнамент вплету.

Тож на тім рушникові наші долі зіллються,
Із окремих стежинок в дорогу одну.
Хай же будем єдині, і навіки зійдуться,
Вже дороги життєві, я у бік не зверну.

І від тебе коханий я також сподіваюсь,
Незрадливої віри у кохання земне.
А рушник - оберіг для нас і зізнаюсь,
Маю щиру надію почуття не мине.

Джерело: https://storinka-m.kiev.ua/

 

 

* * *

 

Володимир Лучук

РУШНИК

Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.

Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка.

До ладу все довела 
хоч іще й маленька,— 
і оздобила як слід 
я портрет Шевченка!

За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 5.

 

* * *

 

Андрій Малишко

ПІСНЯ ПРО РУШНИК

(З кінофільму «Літа молодії»)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала 
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти меріє на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

 

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 307. 

 

 

 

Можливо, цікаво буде почитати казку Лесі Храпливої-Щур на цю тему:

"Вишивані квітки". Казка Лесі Храпливої-Щур для дітей

"Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра - Доброслава. Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ - на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться." (Леся Храплива-Щур)

 

Дивіться також на нашому сайті:

Усе про вишивку та вишивання: історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класи

Вишивання - це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.