Володимир Даник. «Cлово про рідне місто» (поезії)

На відео: Сергей Іванченко. 12 хвилин в небі над Черкасами.​

Володимир Даник

CЛОВО ПРО РІДНЕ МІСТО

Отож осінь. Листопад. Коронавірусні пристрасті. І вже інколи здається, що на літературній ниві – більше стерні, аніж… буйнокрилого колосся! Однак ні… нові колоски таки з’являються і будуть з’являтися. І це не може не радувати.
Дзвінок по мобільному.  Телефонує Валентина Євгенівна, людина, що уже не перший рік працює у обласному відділенні письменницької спілки. Так би мовити… наша письменницька берегиня. І тема розмови вельми актуальна – є ідея видати антологію… віршів про Черкаси. Отож і треба вірші на вищезгадану тематику зразу ж надіслати… Ну, в межах… одного-двох-трьох днів. Надіслати очільнику черкаських письменників, відомому літературознавцю Володимиру Поліщуку. А він уже (бо і немалий досвід є…) упорядкує майбутнє видання.
Отож переглянувши написане і колись, і нещодавно, думаєш – а з чого ж почати. А Черкаси нині вже – університетський центр. А це має велике значення для міста та і для кожної мислячої, інтелігентної людини.

А Україна хоч і минули роки – молода країна… І думи українців переповнені енергією і квітучим завзяттям. Хоча і сумнівів, певна річ, цілком вистачає. А Черкаси… місто на дніпрових кручах… не може не хвилювати, не може не викликати симпатії! Навіть у ці нелегкі часи.

Осінь навкруги. Пожовкле листя. Трохи набридливі вже дощі. А вірш наступний… ні, не за порою року. Бо пронизаний весняним світовідчуттям. І не похмурими хмарами, а… сонцем і надією! А Хрещатик – є не тільки у Києві… бо є і в Черкасах!

А весна – це і цвіт нев’янучого ліризму! Бо хоча з часу написання вірша і минули роки, але ж щось від квітучого спадаху творчості у самому вірші таки залишилося. Бо вірш – це і хвилюючі спомини.

А Сміла – це ж недалеко від Черкас. І немало у Шевченковому краї і членів письменницької спілки, і просто літераторів, що родом, своїм корінням, саме з цього міста і його околиць. 
Коли у Черкасах відбувається якась творча акція, будьте певні… гості зі Сміли будуть! Про смілян, причетних до поетичних поривань, бува, так жартома і кажуть – смілянська літературна мафія…
Та і черкащани не раз творчо десантувалися у Смілі та і у населених пунктах поблизу неї. А як їхати з Черкас – до Сміли?! Треба їхати Черкасами… так, по вулиці Смілянській… А потім по трасі – ще година їзди!
Хоча нині коронавірусні реалії. Сміла – гай-гай… у червоній зоні. Але ж колись – усе це минеться! І черкаські письменники вирушать на чергові творчі гастролі – так, до Сміли… І дорога їм стелитиметься – саме так… по вулиці Смілянській.

Бо і як же не писати про рідне місто. Про його стрімкі зелені вулиці. Про невгамовних, доброзичливих черкащан. 
Отож і добре, що з’явиться... ну, треба трошки почекати... антологія, де будуть представлені вірші про Черкаси. Та і після виходу антології, думаю, подібні вірші ще будуть. Так, вірші про Черкаси... Про наше славне козацьке місто! 

 Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.