Володимир Даник. «Cлово про рідне місто» (поезії)


 

На відео: Сергей Іванченко. 12 хвилин в небі над Черкасами.​

 

 

Володимир Даник

CЛОВО ПРО РІДНЕ МІСТО

Отож осінь. Листопад. Коронавірусні пристрасті. І вже інколи здається, що на літературній ниві – більше стерні, аніж… буйнокрилого колосся! Однак ні… нові колоски таки з’являються і будуть з’являтися. І це не може не радувати.
Дзвінок по мобільному.  Телефонує Валентина Євгенівна, людина, що уже не перший рік працює у обласному відділенні письменницької спілки. Так би мовити… наша письменницька берегиня. І тема розмови вельми актуальна – є ідея видати антологію… віршів про Черкаси. Отож і треба вірші на вищезгадану тематику зразу ж надіслати… Ну, в межах… одного-двох-трьох днів. Надіслати очільнику черкаських письменників, відомому літературознавцю Володимиру Поліщуку. А він уже (бо і немалий досвід є…) упорядкує майбутнє видання.
Отож переглянувши написане і колись, і нещодавно, думаєш – а з чого ж почати. А Черкаси нині вже – університетський центр. А це має велике значення для міста та і для кожної мислячої, інтелігентної людини.

 

 

*   *   *

Коли здається – витримать не можна,
Коли гірка… важка для тебе мить!
Коли душа похмура і тривожна,
Коли душа і мучиться, й болить,

Іди-но, друже, в стіни універу –
Туди, де юнь, де гомін, і де сміх!
Туди, де кожен день – ніби прем’єра…
Де стільки доль, надій, стрімких доріг!

І що тоді усі думки безкрилі?
І смуток, що тобі – як тінь важка!
Це мов краплина – так! Бурхливій хвилі…
Коли вирує юнь – немов ріка!

 

 

А Україна хоч і минули роки – молода країна… І думи українців переповнені енергією і квітучим завзяттям. Хоча і сумнівів, певна річ, цілком вистачає. А Черкаси… місто на дніпрових кручах… не може не хвилювати, не може не викликати симпатії! Навіть у ці нелегкі часи.

 

 

БО  В СЕРЦІ 

А бути все ж літам – стрімкими…
І гомінкими… І тоді –
Авжеж, гартуймо юні рими!
Гартуймо долі молоді.

І це відчується відразу –
О ні, не сум… який там сум!
Бо в серці вишито – Черкаси… –
На фоні невгамовних дум!

 

 

Осінь навкруги. Пожовкле листя. Трохи набридливі вже дощі. А вірш наступний… ні, не за порою року. Бо пронизаний весняним світовідчуттям. І не похмурими хмарами, а… сонцем і надією! А Хрещатик – є не тільки у Києві… бо є і в Черкасах!

 

 

ВЕСНА У ЧЕРКАСАХ       

Свіжий вітер відразу –
Як вогонь мерехтливий!
Бо весна у Черкасах –
Це і радість, і диво!

Знов до серця близенько –
Ось весна! – зустрічайте… –
На бульварі Шевченка
І на вулиці Байди!

Де у далеч Хрещатик –
Ніби хвиля висока... –
Весно, нам відчувати
Гомінкі твої кроки!
                        
А весна – це тривоги
І завзяття, і мрії!
І любові хоч трохи,
Що серця нам зігріє.

Знов до серця близенько –
Ось весна! – зустрічайте… –
На бульварі Шевченка
І на вулиці Байди!

 

 

А весна – це і цвіт нев’янучого ліризму! Бо хоча з часу написання вірша і минули роки, але ж щось від квітучого спадаху творчості у самому вірші таки залишилося. Бо вірш – це і хвилюючі спомини.

 

 

ПО ВУЛИЦЯХ ЧЕРКАС

По вулицях Черкас розлито стільки світла!
І серце окриля ця повінь золота,
Бо тут любов цвіла, бо тут любов розквітла,
Хай її щедрий цвіт повік не опада!

Чи з покликом очей, чи за велінням неба
Приходить мить, коли слова мов ніжний спів.
І кращої нема, і кращої не треба,
Ніж ця стрімка пора для найщиріших слів.

Хай від знегод, бува, і втомлюєшся жити,
Коли обставин гра пульсує через край,
Не опадай, любов, своїм вишневим цвітом,
Що б не судилось нам, повік не опадай!

Пливуть літа, немов за річкою гірською,
І споминів хоча стає довшим ряд,
По вулицях Черкас ходили ми з тобою,
Коли душа цвіла, ніби травневий сад!

 

 

А Сміла – це ж недалеко від Черкас. І немало у Шевченковому краї і членів письменницької спілки, і просто літераторів, що родом, своїм корінням, саме з цього міста і його околиць. 
Коли у Черкасах відбувається якась творча акція, будьте певні… гості зі Сміли будуть! Про смілян, причетних до поетичних поривань, бува, так жартома і кажуть – смілянська літературна мафія…
Та і черкащани не раз творчо десантувалися у Смілі та і у населених пунктах поблизу неї. А як їхати з Черкас – до Сміли?! Треба їхати Черкасами… так, по вулиці Смілянській… А потім по трасі – ще година їзди!
Хоча нині коронавірусні реалії. Сміла – гай-гай… у червоній зоні. Але ж колись – усе це минеться! І черкаські письменники вирушать на чергові творчі гастролі – так, до Сміли… І дорога їм стелитиметься – саме так… по вулиці Смілянській.

 

 

Є СМІЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ В ЧЕРКАСАХ 

А вже сонце – вихором гарячим!
І весна, мов квітка, ожива.
А Смілянська вулиця – неначе
Дівчини-красунечки брова!

Ніби змах орлиного крила,
Ви її помітите одразу – 
Є Смілянська вулиця в Черкасах,
Що у далеч стрічкою лягла!

А краса весни, краса одвічна –
І нею схвильовані усі!
А Смілянська вулиця – як стрічка
У дівочій лагідній косі!
                       
А весна цвіте і палахкоче –
Мов ріки квітуча течія!
А Смілянська вулиця тріпоче,
Як тривожна посмішка твоя!

Ніби змах орлиного крила,
Ви її помітите одразу –
Є Смілянська вулиця в Черкасах,
Що у далеч стрічкою лягла!

 

 

Бо і як же не писати про рідне місто. Про його стрімкі зелені вулиці. Про невгамовних, доброзичливих черкащан. 
Отож і добре, що з’явиться... ну, треба трошки почекати... антологія, де будуть представлені вірші про Черкаси. Та і після виходу антології, думаю, подібні вірші ще будуть. Так, вірші про Черкаси... Про наше славне козацьке місто! 

 

Блог письменника Володимира Даника. Cлово про рідне місто. Поезії. Вірші про Черкаси.

 Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. «Cлово про рідне місто» (поезії)»:
Алла , 2020-11-30 17:39:22, #
Alex , 2020-12-01 15:28:56, #
Оксана , 2020-12-01 18:56:27, #
Ігор , 2020-12-04 14:02:00, #
Надія , 2020-12-06 16:39:34, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 6     + Додати коментар
Топ-теми