Великодні вірші Романа Завадовича

Роман Завадович — передусім християнський письменник і поет. Його творчість звернена постійно на вічні вартості, на духовність та глибокі моральні засади життя. Чи то буде фантазія в дитячій казці, дотепний гумор у сміховинці, моральна наука й життєва мудрість у байці чи анімізованій розповіді про тварин і рослини або ж в історичному чи побутовому оповіданні. Ви скрізь відчуєте істотні вартості добра, любові, правди, людської солідарности, справедливости. Його герої — не обов’язково персоніфіковані святці чи янголоподібні істоти, але живі люди (малі і дорослі) зі своїми добрими і поганими властивостями, проте всі вони діють у постійній свідомості розрізнення між добром і злом, між високими й низькими життєвими ідеалами. Й у виборі своєму вони завжди прагнуть чогось вищого, шляхетного, гарного. Ідеалізм автора виразно передається його героям і їх долям. У своїх творах Роман Завадович не намагається розважити молодого читача, а виховує його, впливає на його духовий світ у благородному спрямуванні, щоб „різьбити" молоді душі й думку. Завадович свідомо вибрав цей шлях. І його перо, наче різбарське долото, намагається різьбити з неотесаного каменю людину на подобу Божу з виразним християнським обличчям.

 

"То не чорні хмари над Богуславом стояли, то турки-яничари на місто напали, людям руки путами в’язали і гнали їх у далеку землю турецьку, в тяжку неволю. Спіймали й дівчину-білявку, попівну Марусю Богуславку. Вродлива, справжня красуня була Маруся. Тож, коли її в Стамбулі на базарі продавали, вподобав її багатий паша турецький. "Не годиться таку пишну квітку важкою каторгою в’ялити, візьму її до свого дому, скажу її виховати в мусульманській вірі та в звичаях турецьких, туркенею стане, за дитину мені буде." Купив паша Марусю, у свою палату привів, у турецьку одежу зодягнув і найняв учителів, щоб дівчинку по-своєму вчили, щоб її потурчили-побусурменили. І пильнували вчителі, щоб вона українського слова не чула, хреста не бачила, щоб не до Христа, а до Аллаха молилася. Але дівчинка глибоко в серці, мов чарівний образок, носила спогад про рідний край — про чудовий краєвид із сріблистою рікою, крутими скелястими берегами й білими хатками у вишневих садках..." (Роман Завадович)

 Дивіться також на "Малій Сторінці":

Дитячі вірші до Великодня

До Вашої уваги - вірші до Великодня від українських авторів: Лесі Храпливої-Щур, Уляни Кравченко, Іванни Савицької, Ніни Куфко, Катерини Перелісної, Миколи Верес, Уляни Кравченко, Іванна Савицька, Григорія Чупринки, Олександра Олеся, Марії Хоросницької, Романа Завадовича, Світлани Кузьменко, Леоніда Полтави, Ніни Мудрик-Мриц, Володимира Тарана, Леоніда Глібова, Дмитра Чередниченка, Степана Жупаніна, Марійки Підгірянки, Анатолія Камінчука, Віктора Терена, Яни Яковенко, Михайла Левицького, Тараса Шевченка, Ігоря Січовика, Олекси Стефановича, Тетяни Винник, Віри Ворскло, Миколи Щербака, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської та інших українських авторів.

 

Великодні казки для дітей від українських авторів

Великодні казочки для дітей, що увійшли до цієї добірочки, написали Леся Храплива-Щур, Зірка Мензатюк, Ірина Мацко, Петро Волиняк, Оляна Рута, Леонід Полтава, Марія Солтис-Смирнова, Андрій М’ястківський, Людмила Дорош, Юлія Хандожинська​.

 

Великодні оповідання для дітей

Цікаві оповідання про Великдень від Андрія М'ястківського, Ніни Наркевич, Петра Волиняка, Василя Скуратівського,  Леоніда Полтави, Людмили Дорош та інших українських авторів.

 

 

Великдень. Святкування та народні звичаї

Великдень — одне з найсвітліших та найбільших християнських свят, яке з нетерпінням чекають люди по всьому світові.

 

Народна пісня-гра на Великдень: "А ми просо сіяли"

"— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем..."

(Пісня-гра)

 

Великдень: народна пісня-гра "Подоляночка"

"Десь тут була
Подоляночка,
Десь тут була
Молодесенька..."

(Пісня-гра)

 

Великодні ігри та забави для дівчат та хлопців

За повір'ям, хто скуштує по шматку від дев'яти різних пасок - цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось - щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, - збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід. Найвідоміші великодні гуляння в останні роки відбуваються  в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові - в Шевченковому гаю.

 

Ігри для хлопців на Великдень (хлоп'ячі змагання)

У Великодень хлопці мають для розваги велику кількість ігор з елементами змагання чи боротьби.

 

Великодні ігри з крашанками

На Великдень граються у крашанки не лише молодь, а й дорослі, жонаті чоловіки. Найчастіше грають в “навбитки”, в “котка” та в “кидка”.