Василь Сухомлинський
ЯК ХЛОПЦІ МЕД ПОЇЛИ
Оповідання
Мати послала Олега й Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи близнята: давно не були в дідуся. "У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо",— думають хлопці. Принесли дідусеві нову вишиванку, що мати передала. Подякував дідусь і каже:
— Ідіть, діти, в садок, їжте яблука.
Побігли Олег і Роман у садок. Вилізуть на одну яблуню, зірвуть кілька яблук, з'їдять... а на другій ще смачніші, так і ваблять око.
Наїлися хлопці яблук, а дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.
Зібралися хлопці додому. Дає дідусь баночку меду й каже:
— Хай і мама покуштує.
Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з'їли трохи меду.
Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з'їли, а меду лишилося тільки на денці.
Ще раз сіли. Баночка й спо- рожніла.
Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають: "Що ж мама скаже?" Вийшла мати з хати, дивиться — хлопці сидять і плачуть.
— Чого це ви, хлопці, плачете? — здивувалася мати. Розповіли хлопці, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються та й питають:
— Мамо, чого ви радієте?
— Того, що ви плачете...
За матеріалами: "Джміль". Квартальний журнал для дітей, їхніх батьків і педагогів. Додаток до журналу "Дошкільне виховання". Малюнки Лариси Горошко. Київ, Видавництво "Світич", 2003, № 3, стор. 10 - 11.
Більше творів для дітей Василя Сухомлинського на нашому сайті:
Дуже дякую
Дякую вам велике