Оповідання Андрія Бондарчука "Перший сніг"

Андрій Бондарчук

ПЕРШИЙ СНІГ

Оповідання

Гавчик і Мурчик з перших днів подружили. Їдять і сплять разом. Коли Гавчик лежить у халабуді, то Мурчика звідти і за хвіст не витягнеш. Забереться ото собачці на пухку шубу і спить, мов на теплій лежанці. Гавчик лише загарчить легенько, але не проганяє Мурчика. Спи, мовляв, та тільки не дряпайся!
А Мурчик згорнеться калачиком і мурчить свою нескінченну казку.
Песик любить слухати його музику-мурликання.
Часом Гавчик десь бігає з своїм господарем Ваньком. Тоді Мурчик один спить, чекає на друга.
Та якось осінньої ночі Гавчик заночував у сінях. А Мурчик не дочекався його і заснув один у халабуді.
Вранці Гавчик вибіг на подвір'я і потонув у пухкому першому снігові.
«Гав, гав, гав!» — ледве виборсався до порога. Сів біля дверей і голосно заскавчав, наче кликав Ванька: «Поглянь, поглянь, мою хатку завіяло снігом...»
— Почекай, ось візьму лопату і відкидаю,— зразу відгадав Ванько, чого хоче Гавчик.
Та Гавчикові не терпілося. Він сам уже почав відгрібати сніг. Засуне у сніг носа, понюхає, настовбурчить вуха і знову гребе. Тоді благально гляне на Ванька, наче хоче сказати: «Та швидше, швидше! Там хтось є!..»
«Няв, няв...» — почулося з-під снігу.
А від Гавчика тільки снігова курява здіймається.
Ванько відступив з лопатою вбік, і Гавчик сам вигріб останній сніг від халабуди. Заглянув у свою хатку.
Звідти світилися Мурчикові очі.

За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань, казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художних Людмила Постних. Київ, "Веселка", 1986, стор. 6 - 7.