Володимир Підпалий був залюблений в Україну, його вабила її неповторна краса, яку поет здатен був відшукати у краплині роси і в загадковому запиналі осінньої ночі, у вічній таїні сільської пасіки і в гордій крутизні коневої шиї на нескінченній, як життя, зеленій леваді... і зрозуміти його поезію може тільки той, чиє серце відкрите для краси і добра, любові та щирості, хто точно знає, що справлені почуття - завжди безкорисливі. Так мало відвела доля цьому поетові, який своїм тихим, але чесним і світлим словом умів лікувати скалічені душі! Він прийшов у літературу зі славним поколінням шістдесятників, які змінили світ, давши йому зрозуміти: найбільша цінність у житті - ковток свободи...
Дотепні, пізнавальні, кумедні й вигадливі – і це ще далеко не всі означення, якими можна окреслити «Казки зі Львова» відомого українського поета Ігоря Калинця. Будь-хто й будь-що може стати героєм його казки: повітряна кулька й чортик, квіти, столик рококо, капчики, загадковий Ваннух, дивний і невидимий Пан Ніхто чи Хлопчик-Фігурка, якого на запітнілій віконній шибці намалювала пальцем дівчинка...
"Запах кропу" (Євген Гуцало)
"Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як біля церкви, на яку богомільні баби обернули звичайну сільську хату, почепили на поперечці поміж двох стовпів тракторне колесо замість дзвона. Пригадую, як ще малими дітлахами по синьо-рипучих снігах ходили колядувати, і нам виносили спечені з меляси та цукру гіркуваті солодощі, або пиріжки з печеними буряками, або ж просто спускали собаку з цепу...." (Євген Гуцало)
Євген Гуцало, оповідання для дітей
Оповідання Євгена Гуцала: "Олень Август", "Лось", "Запах кропу", "Сім'я дикої качки", "Дениско і відьма", "Пригоди літнього дня", "Пригоди осіннього дня", "Пригоди зимового дня", "Ласун", "Камінчик, знайдений в садку", "Зелений папуга".
"Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!.."(Пантелеймон Куліш)
"Зима літо годує.
Той взимі голодує, хто літо гайнує.
Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Якби не зима, то й літо було б довше."
Ці та багато інших українських народних приповідок читайте у цій статті.
"Оповістив раз премудрий Соломон, що буде казати мирові своє казання-навчання. Людей посунуло - сила! Подумайте тільки: сам премудрий Соломон навчатиме! Певне ж, мовляв, там щось дуже мудре можна почути. Зійшовся мир, вийшов премудрий Соломон. І господи! Кожне хоче ближче доступитися, щоб не впустити й слова з премудрого казання. Штовхотнява та сварка!.. Аж ось втихомирились. Почав премудрий Соломон казати..." (Олена Пчілка)
"Стояла велика діброва. Були там і дуби широкочолі, і липи запашні, і ясені-красені, й тремтячі осики, і всяке інше дерево, скраю, понад лукою, була и оілоцвітна черемшина» і червона калина. Стояла діброва, пишалася; купалася в промінні сонця, з вітром гомоніла. Пишалася, красувалася. Аж ось одного дня прийшли люди, а з ними вози. На тих возах лежали сокири; вони були ще без топорищ, та були нові, блискучі, страшні. Побачила ті сокири діброва й стурбувалася, збентежилася. Зашуміла берестина дебелим віттям, затрепетав осокор білим листом, мов роняючи сльози, захитався в турботі і клен веселий, зажурилася тяжко й червона калина..." (Олена Пчілка)
Олена Пчілка, "Мишача рада"
"Зібралися раз миші й почали гомоніти: що таки треба щось думати з тим котом, - бо далі вже видержати не можна! Відколи господиня стала запирати його в хижі та в коморі, - настало чисте горе: то того, то другого в мишачій громаді не долічишся! Та ще ж такий проклятий той кіт, що хоч би ж нападав так, щоб його заздалегідь було чути, а то ж підкрадається так тихесенько, що його й не чуть, та й заляже десь у закамарку так щільненько, що його й не побачиш! А сам же, звісно, і вночі бачить! Тільки заглядить яке мишеня - плиг і зцупив пазурами своїми..." (Олена Пчілка)
"Куликове болото" (Олена Пчілка)
"Як настала холодна осінь, журавель збирався в інший край та й каже куликові: "Ось ну лишень, куличе, рушай і ти! Коли б ти знав, які хороші сторони є на світі! Тепло там та гарно, та всячина росте й плодиться".... (Олеся Пчілка)
"Літом, як тепло та гарно, Рябко вивернеться та витягнеться й примовляє: "На ката хата! Мені й так добре!" А як прийде зима, холод та лиха година, то Рябко тоді зігнеться, скулиться та каже: "Коли б мені хатонька - хоч манісінька, хоч отакісінька!...." (Олена Пчілка)
"Надворі був мороз лютий. А хлопчик сердешний плентається по улицях, тремтить. Де йому подітися? Батько-мати повмирали, рідні немає, а чужі не пускають... Ходить бідолашне та й зазирає у вікно, що там світло сяє, діти туляються та сміються - ото, либонь, там тепло, ото гарно! А попроситися хоч погрітися, так де там - усі туряють, а то ще й вилають, а пожалувать - ніхто не пожалує..." (Олена Пчілка)
Оповідання "На хуторі" (Олена Пчілка)
"У хаті в селянина Остапа та його жінки Ганни - радість: найшлось телятко теї ночі. Вони внесли його в хату, бо мороз був великий, і воно могло й замерзнути в хліві..." (Олена Пчілка)
"Славутній німецький музика Моцарт почав грати на фортепіано, ще бувши зовсім малим. Про його великий хист дійшла чутка аж до короля. Оповідано королеві, що малий Моцарт може заграти чималу річ (сонату) навіть тоді, як накрити клавіші хусткою. Забажав король почути Моцарта...." (Олена Пчілка)
"Колись давно, віків шість тому назад, жив собі співець у далекій від нас стороні. Зручних співців називали тоді в тій стороні трубадурами: «трубадур» — значить, вигадник, перебендя, бо то ж, власне, ті співці складали пісні з своєї голови, ходячи з одного місця в друге, співали вони свої пісні на послухання убогим і багатим. Той співець, про якого я хочу вам розповідати, звався Артур Вродливий. Він мешкав у великому стольному городі, де жив сам король, але часто Артур ходив і в інші місця, від більшого до меншого, від города до села. Складав він прехороші пісні і, приграваючи хороше на кобзі, співав їх то по вулицях, то по дворах..." (Олена Пчілка)
Марійка Підгірянка. Різдвяні поезії
Вірші Марійки Підгірянки до Різдва Христового: "Боже дитятко", "З колядою", "На Святий Вечір", "Сяє небо удалечі...", "З колядою", "Колядочка".
Вірші про етикет для дітей
Віршики для дітей про правила поведінки та етикет вдома, у дитячому садочку, в школі та у гостях.
Мабуть, всі чули про твір Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів». Хтось читав саму книгу, хтось хоча б дивився фільм або мультфільм, створені на основі роману французького письменника. В наш час рекорд незворушного англійця Філеаса Фогга не видається чимось надзвичайним – зараз навколо Землі можна облетіти літаком менше, ніж за 80 годин. Але для другої половини 19-го століття 80 днів здавалися фантастичним терміном. Однак мало хто знає, що ще за життя відомого французького письменника рекорд Філеаса Фогга був побитий реально існуючою людиною. Цією людиною була Неллі Блай, американська журналістка.
Іван Керницький, "Казка про нерозумне"
"Посперечалися одного разу Олівець з Гумкою, хто з них достойніший і потрібніший малому учневі Юрку. А треба вам ще знати, що Олівець дуже гордився своїм чудовим почерком, а Гумка була страшенно вперта... Так Олівець писав, а Гумка витирала. Поки не залишилась від них купка пилюки... Настав ранок. Зійшло сонце. В кімнату ввірвався свіжий вітерець і змів із письмового столу купку сміттячка - все, що залишилося від Олівця й Гумки. Ось яка історія сталася, браття. Обидва наші герої загинули дарма. Так воно не раз і між людьми буває." (Іван Керницький)
