"Хто з вас, діти, не знає лисички-сестрички, що у неї звичка на ферму забігати, гусей лякати, курей душити, шкоду людям робити. От така то лисичка, хитра, неласкава, що про неї несеться поганенька слава, прибігла з лісу під хатку і чує: хтось співає молитву не молитву – колядку не колядку. А це в хатці діти посідали в куточок і, який в кого голосочок, тягнуть, аж пісня серце голубить – “О хто, хто Миколая любить”. А далі стали діти говорити, що небавом святий Миколай по хатках буде ходити, добрих діток дарами наділяти, бідним помагати… Як почула лисичка такі новини, швидко-швиденько побігла в яри та долини. Далі в ліс, де ялиці крислаті, стала звірів на нараду скликати..." (Іванна Савицька)
Поезії Іванни Савицької
"Я вперше побачила світ на Лемківщині, в селі Опарівка, пов. Стрижів, у священичій сім'ї о. Олександра і Марії з Дрималиків-Трешневських. Мене назвали Йоанною, і так написано в метриці. Хто і коли зробив з мене Іванну, не пам'ятаю. Читати й писати навчила мене в перемиській гімназії Дівочого інституту моя улюблена вчителька української мови, близька родичка Богдана Лепкого, св. п. Марія Гривнакова, і вона познайомила мене з письменником в купелевій місцевості Черче, де Лепкі мали літню, стилеву "палатку". Лепкий тоді сказав: "Марія мене впевняє, що ви маєте талант, і я так думаю, прочитавши деякі ваші вірші, та талант треба шліфувати, випещувати, вигойдувати, як маленьку дитину. Вам треба багато читати старих і нових авторів, не наслідувати, а шукати власного вислову, терпеливості треба, послідовності і уваги до кожного слова. Ви певно знаєте, що перо - то знищальна і будівельна сили. Пером можна зранити і скалічити навіть, і можна гоїти ним рани. Не знущайтесь над читачем довгими монологами, бо читач того не любить. Усміхніться до нього і подайте працівникам пера приязно руку..."" (Іванна Савицька)
Іванна Савицька. Поезії про маму
"Тобі, о Мамо, віршик цей складаю,
Тобі співаю радісних пісень,
В стрічки-рядки любов мою безкраю
Вплітаю, Мамо, в Твій великий день."(Іванна Савицька)
«Вакації», «Весна», «Весняна музика», «Далекій Україні», «До праці», «До школи», «За тих, що впали», «Квіти України», «Летить літак», «Листопад», «Ми молоді», «Мій рідний край», «Моїй Мамі», «Молитва до св. о. Миколая», «Молитва українських дітей», «На прощання», «Найкраща писанка», «Наш Львів», «Наш садочок», «Наша грушечка», «Не жаль вам», «Осінь», «Отче наш», «Перший сніг», «Перші квіти», «Під ялинкою», «Поклін праці», «При ватрі», «Прощай літо», «Різдвяний спогад», «Святий Миколай», «Серце України», «Сніговий дід», «Тобі, о Мамо!», «У Вифлеемі», «Україна», «Химерний березень», «Христос Воскрес!», «Як я виросту» - поезії Іванни Савицької, що увійшли до збірки "Незабудки".
Іванна Савицька. Поезії про весну
"Ось і провесна! Пора нам
На город заглянуть, діти!
Сніг стопився, а з-під нього
Вже сміються перші квіти."(Іванна Савицька)
"Вітчизно наша горда, мужня й славна,
Ти славилась в боях уже віддавна!
Твої герої гинули за волю,
Шукали правди, здобували долю,
І хоч в ярмі, та духом Ти невгнута.
І як же нам тепер Тебе забути!А зберегти чуття шляхетне й, Боже,
Хай нам Пречиста Діва допоможе!" (Іванна Савицька)