Публікації за тегом: Василь Стус

"Отож переді мною книга Василя Стуса “Веселий цвинтар”. Книга, так би мовити, з історією і передісторією. Книга, де відкривається розтривожена душа поета у дуже непростий для нього момент. А передісторія у книги така. Це третя збірка поета. А його перші дві збірки “Круговерть” і “Зимові дерева” за радянських часів видати не вдалося. Щоправда, друга з цих книг таки побачила світ у 1970 році, але ж у Бельгії. Книга “Веселий цвинтар” була написана теж у 1970 році і віддрукована у кількості аж... 12 екземплярів. Кожному істинному творцю потрібно бачити, а яка ж безпосередня, емоційна реакція читача. Отож поет і роздав друзям віддруковане. Саме з цією метою. У мене в руках ця ж книга, але видана вже у 1990 році. У Варшаві. Видавничим агентством Об'єднання українців у Польщі. Несподівана у книги назва. Що і невипадково. Бо і книга різнопланова. Тут і римовані вірші, і верлібри. Тут і вірші серйозні за змістом, переповнені гостротою, драматизмом, а то і трагізмом почувань. Тут і твори відверто іронічні. І у цієї назви перегук з іншими думками і книгами..." (Володимир Даник)

 

Турботливі батьки із покоління до покоління намагаються передати свій досвід дітям, навчити їх життєвій мудрості й застерегти від помилок. У кожній сім'ї є свої традиції такого передавання, та об’єднує усіх спільне бажання - навчити дітей гармонійно й ціннісно жити в реальному світі. Озброївшись саме таким бажанням, Василь Стус створив цілу серію листів до сина, які вплинули не тільки на становлення особистості Дмитра, а й на оформлення загальнонаціональної ідентичності нашої країни.

6 січня 1938 року народився легендарний поет, борець, полум'яний син України Василь Стус. Він обрав беззавітне служіння рідному народові, йшов тернистою дорогою та приймав безкінечні удари долі. Україна була для нього серцевим болем, з якого й народжувалася його полум'яна поезія. У неймовірно важких умовах тюрми, куди його запроторили за антирадянщину, Василь Стус тримався стійко, голови не схиляв. Він усвідомлював, що за ним «стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу одстояти до загину". Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: "Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя...".

 

"Василь Стус — поет трагічної долі. На прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі... сів...  Сьогодні ми вивчаємо його вірші. Згорьована доля Василя Стуса надає їм сили невідпорної і непереможної. Потужність його віршів помножена на скорботу його долі. І даремні потуги тих, хто намагається перепинити їм дорогу. Опір надає віршам трагічного поета неймовірної всепробивності. Серед його тюремних творів найдорожчі - це інтимні поезії, його відчайдушне уміння знаходити для душі місце всюди — в найкарколомніших знущаннях, у найбезпросвітнішому мороці сучасності..." (Іван Драч)

"Декларація поета і громадянина", "Найгеніальніший хробак", "Мене вела ти в ніжні ранки", "Мій час — не час. Мій рік — не рік", "Як добре те, що смерти не боюсь я" - вірші Василя Стуса про нелегку долю поета-борця, про своє життя і боротьбу з тоталітарним режимом.

Вірші Василя Стуса зі збірки "Веселий цвинтар": "Над осіннім озером", "Вертеп", "Мені здається, що живу не я", "Порідшала земна тужава твердь", "Порідшала земна тужава твердь", "Біля метро "Хрещатик", "Посадити деревце", "Їх було двоє — прибиральниця і двірник", "Тато молиться Богу", "На Лисій горі догоряє багаття нічне", "Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося...", "Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті", "Попереду нарешті порожнеча", "Вони сидять за столом", "Так явно світ тобі належать став", "Ця п'єса почалася вже давно", "Змагай, знеможений життям", "Мов жертва щирості — життя", "У тридцять літ ти тільки народився", "Людина флюгер. Так. Людина флюгер", "Вмирас пізно чоловік, а родиться дочасно," "Вертання", "Молочною рікою довго плив", "Рятуючись од сумнівів", "Як страшно відкриватися добру", "Напередодні свята", "Утрачені останні сподівання", "У Прохорівці — сни, мов ріки", "Чоловік підійшов до меморіуму", "То все не так. Бо ти не ти", "Вечірній сон. І спогади. І дощ", "Цей біль — як алкоголь агоній", "У цьому полі, синьому, як льон", "Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?", "Вдасться чи ні...", "Раз на тиждень вони викопуються з землі", "Один лиш час і має совість", "Надворі дощ? — я запитав", "День величався і пишався", "Досить крові, — продекламував кат", "Сто дзеркал спрямовано на мене", "Я блукав містом своєї юності", "Націлений у небо обеліск", "В мені уже народжується Бог", "Зазираю в завтра — тьма і тьмуща".

"Любов як самозречення легка", "Ти прийшла ясновида", "Щоб я не знеміг од щастя", "В понеділок зустрівся з дівчиною", "Гарноброва, пожежностанна", "В.П. ("І не те, щоб жити — більше")", "Не любити тебе — не можна", "Вимріяна і близька донині", "Ти освідчувалась очима", "Тільки тобою білий святиться світ", "Вимріяна і жива донині", "Коли б ти знала, як ми є удвох" — вірші Василя Стуса про любов.

 

 

 

 

"Вереснева земля", "Мандри", "Вона тріпоче у мрїх руках...", "Полтавщино! Я пізнаю твій голос", "Моя Україна забула сміятись", "О краю мій, коли тобі проститься" - поезії Василя Стуса про Україну. 

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і  пам'ять української нації... Читайте поезії про Тараса Шевченка від Марії Пригари, Володимира Підпалого, Ліни Костенко, Леоніда Кисельова, Уляни Кравченко, Лесі Храпливої-Щур, Андрія Малишка, Костянтини Малицької, Василя Голобородька, Дмитра Луценка, Михайла Ткача, Юрія Рибчинського, Івана Огієнка, Івана Коваленка, Лесі Українки, Любові Пшеничної, Богдана Столярчука, Миколи Тимчака, Сергія Рачинця, Вікторії Климентовської, Грицька Чубая, Олександра Богачука, Лідії Рибенко, Любові Пшеничної, Лозенка Г., Михайла Чигирина, Максима Рильського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Володимира Самійленка, Анатолія Камінчука, Марії Чепурної, Марії Хоросницької, Дмитра Чередниченка, Євгена Маланюка, Петра Мельника, Марії Яновської, Марії Дем'янюк.

В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Богдана Ступки, Василя Стуса, Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Андрія Малишка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь, Ігоря Калинця, Леоніда Талалая, Сергія Губерначука, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Надії Кир'ян, Марини Брацило, Марії Дем'янюк, Марії Яновської, Людмили Кибалки, Інни Паламарчук.